СИНИЧКА - ОКСАНА ІВАНЕНКО - КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ - З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ

Літературне читання 3 клас - Віра науменко - Генеза 2014

СИНИЧКА - ОКСАНА ІВАНЕНКО - КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ - З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ

ОКСАНА ІВАНЕНКО


Оксана Іваненко написала понад п'ятдесят книжок. Вона любила дітей, у шістнадцять років влаштувалася на роботу до дитячого будинку. Тоді й казки для малечі почала складати.

„Коли я пишу казку, — розповідала письменниця, — я живу мріями моїх героїв: пташок, комах, кисличок, берізки, верби. Я вже не можу думати про щось інше. А ще в цей час завжди для мене лунала музика”.

Збірка Оксани Іваненко „Лісові казки” стала однією з найулюбленіших серед читачів. Герої її творів живуть у власному світі, де фантазія схожа на реальність, де відбуваються різноманітні пригоди й вирують почуття. А тому з ними завжди цікаво...

Коли твір відкриває свої таємниці

Під час читання розмірковую, уявляю, придивляюся, прислухаюся


СИНИЧКА


(Скорочено)

А синичка на зиму і не заснула, і не відлетіла.

— Ти замерзнеш тут, чепурушко, — казали солов'ї, які відлітали найраніше. — Летимо швидше з нами!

— Ти вмреш з голоду, під снігом нічого не знайти, — говорили журавлі. — Нам сумно, але треба летіти! — І вони жалібно закурликали.

— Нам набридає в одному місці, — заявили, збираючись у дорогу, граки. — Тепер ми летимо за кордон, а наші північні родичі прилетять сюди. Так уже ми, граки, виховані: влітку — вдома, взимку — мандрівка.

— Може, й тобі хочеться летіти? — спитала з острахом лісова яблунька, на гілках якої умостилася синичка. — Ах, як сумно, коли всі відлітають, коли йде сніг і виє хуртовина! Та нехай усі дерева скажуть тобі: синички ще ніколи не кидали нас, навіть у найлютіші морози... Але, звичайно, як хочеш...

— Ні, ні, — заспокоїла її синичка, — я нікуди не полечу від тебе. Адже зимували тут і тато і мама, лишаються брати і сестри. І дивись, скільки ще гостей налетіло з півночі зимувати в наш ліс... Мабуть, не така вже й страшна зима, як усі кажуть. — І вона застрибала по гілках, заглядаючи в усі щілинки, чи не заховалися де-небудь якийсь черв'ячок чи гусінь, бо вона й хвилинки не могла посидіти без роботи.

Синичка співала весело:

Зіні-зіні-зіні-зі!

Не боюся я зими.

Ти, зимо, не лякай,

я не кину рідний гай!

І всім деревам зробилося спокійніше. Та, мабуть, сама зима чула, як хвалилася синичка. Вона заскреготіла, зарипіла від люті. О! Це було добре чути по всьому лісі. Усі струмочки й річки кригою вкрилися. А вранці прокинулася синичка і побачила, що весь ліс у снігу: і долі сніг, і на гілках сніг — скрізь сніг.

• Назви персонажів казки. Хто з них хвилювався за синичку?

• Чи знала синичка, які труднощі чекають на неї взимку? Доведи свою відповідь словами з тексту.

• Прочитай опис зимового лісу. Доведи, що авторка наділила зиму людськими рисами.

— І що там зима виробляє? — питає сонечко у хмар.

— Та є в лісі птичка-невеличка, зветься синичка, не хоче вона зимі коритися — усе стрибає та співає.

— Ану, гляну, що то за пташка, — мовило сонечко і глянуло. Бачить: справді, чепурна та гарна манісінька пташка по снігу ніжками чеберяє, і видно, холодно їй і голодно, а стрибає.

— Ну й мила пташка, зими не боїться! — сказало сонечко і засміялось.

А як сонечко засміється, то всі вже знають — враз тепліше стає. І всі вгору починають дивитись. І синичка голівку підвела. Бачить — сонечко до неї сміється. Весело їй стало, і так голосно вона заспівала, що аж сонечко почуло:

Зіні-зіні-зіні-зінь, а вже сонце і теплінь!

Сонце, сонечку, світи, не ховайсь за хмари ти!

Ну, звичайно, після такої пісеньки сонечко вже не могло заховатися. І навіть коли вже брів у ліс вечір, воно затрималось, тому й день став трошки довший.

Замість високих кучугур з'явилися великі прозорі калюжі. Дерева прокидалися від холодного зимового сну...

По снігу забігали весняні комашки, і навіть торішні метелики прокинулися. І сонечко сяяло, і струмки дзюр- чали, і навіть вітри од рук відбивалися — не хотіли вже сердито дути, а почали грати з деревами та струмками і самі стали теплі й лагідні. Махнула зима рукою, зарипіла вночі востаннє та й подалася на північ. Струмки вмивали землю, вона вкривалася зеленою травицею, зацвітали перші квіти, набухали бруньки на деревах, летіли додому пташки.

— Ти жива, маленька? — весело ґелґотали гуси.

— Ти не замерзла, крихітко? — курликали журавлі. — От і ми вдома!

А коли у молодої берізки вже так розпустилися листки, що на них могли вміститися крапельки роси і з них можна було напитися, прилетів і соловей.

Соловей співав краще від усіх у лісі. Перша його пісня завжди була про далеку мандрівку, про теплі розкішні гаї з надзвичайними квітами й золотими плодами. Маленька синичка слухала і згадувала люту зиму, вітри, кучугури снігу. Може, й справді краще відлітати туди?

Та старий дуб ніби знав, про що думає синичка, і лагідно бурмотів:

— А зиму все ж таки ти прогнала, і про весну ти перша заспівала.

Це почув соловей. І друга його пісня була про рідні ліси, які в сто разів кращі від найрозкішніших південних садів. І ця пісня ще була хвалою маленькій, веселій, сміливій пташці, що не побоялася зими.

Синичці зробилося соромно, і вона щось зацвірінчала. До неї приєдналась друга, третя, четверта пташка.

Вони цвірінчали, що тепер весна, усім добре й радісно і не треба думати про сніг і холод.

Ліс увесь шумів, і струмки гомоніли. І хоч найкраще співав соловей, але в радісному лісовому хорі чути було і ніжний спів маленької синички.

Які звуки природи тобі вдалося „почути”, читаючи казку? Які картини виникли у твоїй уяві?

• Знайди і прочитай лагідні слова, якими називали синичку.

• Виконай одне із завдань (на вибір):

1. Розкажи, як синичці вдалося пережити зиму.

2. Знайди в казці опис весни. Розкажи, коли прилітає соловей.

3. Уяви, що синичка всім дарує свою весняну пісню. Про що вона заспівала б?

• Які почуття викликала в тебе казка? Визнач основну думку твору.

• Прочитай вірш Анатолія Качана. Поміркуй над тим, що від твоєї небайдужості інколи може залежати чиєсь життя.

КРИХТА ХЛІБА

З лісосмуг, де свищуть сніговиці,

Де не стало корму і тепла,

Перебрались лагідні синиці

У садки до нашого села.

В завірюху, ожеледь, морози

Стукають синиці у вікно,

З горобцями ділять на дорозі

Крихту хліба мерзлу і зерно.

Пригощав пташок я з годівниці

І почав нарешті відчувать,

Що для когось крихта — це дрібниця,

А для пташки — жить чи замерзать.

• Прочитай акровірш1 Леоніда Глібова і дай відповідь на запитання, поставлене в його назві.

ХТО ВОНА?

Лиха зима сховається,

а сонечко прогляне,

сніжок води злякається,

тихенько тануть стане, —

і здалеку бистресенько

вона до нас прибуде,

кому-кому любесенько,

а дітям більше буде.

• Розкрий зміст художнього означення лиха (зима) словами з казки Оксани Іваненко „Синичка”.

1 Акровірш — вірш, у якому перші літери рядків утворюють слово або речення.

Повтори і пригадай

• Пригадай прочитані літературні казки. Назви їхніх авторів.

• Визнач, із яких казок наведені рядки.

„Казкар любив дітей, бо це ж для них, а не для кого іншого, він писав свої веселі казки!”

„Відтанула бурулька. І почула дівчина радісну пташину пісеньку”.

„Ах, як сумно, коли всі відлітають, коли йде сніг і виє хуртовина!”

„Всіх приймає пан ласкавий, тільки треба мовить: “Ох!””

„Приходь, Журавлику! Приходь, любчику!”

• Знайди неправильні „доріжки” від назви казки до її автора.

• Які з прочитаних казок українських письменників нагадали тобі народні?

• Назви літературну казку, яка тобі найбільше сподобалася. Перекажи її зміст.





Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.