Літературне читання 4 клас - О.Я. Савченко - Освіта 2015

СЛОВНИЧОК ЧИТАЧА

Абза́ц — 1) відступ управо в першому рядку рукописного чи друкованого тексту; 2) частина тексту між двома відступами.

Абонеме́нт — відділ у бібліотеці, де читачам видають книжки додому.

Автор — творець тексту, картини, приладу тощо.

Акрові́рш — вірш, у якому перші літери кожного рядка, прочитані зверху вниз, утворюють слово або вислів.

Анота́ція — коротка характеристика книжки або її частини.

Ба́йка — короткий, найчастіше віршований, твір повчального змісту. У байках в образах тварин, рослин, різних предметів висміюються людські вади. Автора байок називають байкарем.

Бібліоте́ка — слово грецького походження: бібліо — «книга», тека — «сховище»: 1) зібрання книг; 2) заклад, що видає книжки для читання, а також приміщення, де розміщено такий заклад.

Вірш — короткий поетичний твір, який відзначається особливим ритмом: римуванням рядків.

Гумористи́чні тво́ри — твори, у яких доброзичливо, необразливо висміюються якісь вади, вчинки людей або тварин.

Діало́г — розмова, яку ведуть дві особи.

Дові́дник — книга, у якій зібрано короткі точні відомості з певної галузі знань.

Друка́рня — підприємство, де виготовляють різну друковану продукцію (книги, журнали, газети тощо).

Енциклопе́дія — видання, яке містить найістотніші відомості з усіх галузей знань чи будь-якої однієї.

Епі́тет — образна ознака, що розкриває істотну характеристику предмета чи явища.

Журна́л — видання, присвячене різним галузям знань або адресоване читачам певного віку, яке друкується раз на місяць або частіше чи рідше.

За́га́дка — короткий опис істот, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати. Загадка спонукає побачити характерні ознаки істоти, предмета, явища. Загадки є народні та літературні.

За́голо́вок — назва твору, розділу, теми.

Зміст — 1) те, про що розповідається у творі; 2) перелік розділів, тем, назв творів, які є у книзі, із зазначенням сторінок.

Ілюстра́ція — наочне відображення художником змісту твору (малюнки, схеми).

Ка́зка — народний або літературний (авторський) твір про вигадані, часто фантастичні події.

Казка́р — особа, яка складає казки.

Кни́га — з’єднані в одне ціле друковані або рукописні аркуші.

Картоте́ка — зібрання карток з назвами творів і прізвищами авторів.

Ката́лог — перелік творів, які є в бібліотеці, складений у певному порядку (за алфавітом, за темами).

Колиско́ві — пісні, якими присипляють дитину.

Ко́ло чита́ння — 1) книги, журнали, газети, які читає особа; 2) твори на певну тему.

Коля́дки — давні календарно-обрядові пісні, пов’язані із зимовими святами (Новий Рік, Різдво та інші).

Леге́нда — твір-переказ про події, факти, людей, оповитий казковістю, фантастикою, який завершується, як правило, повчальним висновком.

Міф — стародавня оповідь, що відображає уявлення давніх людей про виникнення світу, богів, фантастичних істот, людей, дива.

Науко́во-худо́жнє оповідання — пізнавальний твір, у якому доступно, з елементами художнього стилю, розповідається про досягнення науки, техніки, культури.

Небили́ця — твір, у якому описано те, чого в житті не буває.

Обкла́динка — покриття книги переважно з паперу, яке тримає і захищає сторінки книги. На обкладинці вміщено найважливіші відомості про книгу (автор, назва, видавництво).

Оповіда́ння — невеликий за розміром розповідний художній твір, здебільшого про одну чи кілька подій у житті людей, тварин, які відбуваються протягом нетривалого часу.

Паліту́рка — тверда обкладинка книги (з картону, тканини, шкіри).

Пере́каз — 1) усне оповідання про визначні події, знаменитих людей; 2) відтворення змісту прочитаного (усне чи письмове).

Підру́чник — навчальна книга.

П’є́са — твір, у якому зміст передано через розмови дійових осіб. П’єси читають за ролями і розігрують як вистави на сцені.

Пі́сня — словесно-музичний твір, призначений для співу (вірш, покладений на музику). Є пісні народні та літературні.

По́вість — прозаїчний твір, більший за обсягом, ніж оповідання, у якому зображено кілька подій із життя літературних героїв.

Порівня́ння — художній засіб, що полягає в зіставленні чи протиставленні одного предмета або явища з іншим для того, щоб глибше розкрити, яскравіше змалювати його.

Прислі́в’я — короткі влучні народні вислови повчального характеру, часто римовані.

При́тча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду, що утверджує перемогу добра, справедливості.

Псевдоні́м — вигадане ім’я або прізвище, яким користується автор замість справжнього власного прізвища.

Ри́ма — суголосне закінчення слів у віршованих рядках.

Скоромо́вка — жартівливий вислів, складений із важких для швидкої вимови слів.

Ти́тульна сторі́нка — перша сторінка книги, на якій зазначено: прізвище автора, назва книги, місто, рік видання, видавництво. Слово титул походить з латинської мови й означає — «назва».

Фо́рзац — аркуш паперу, який з'єднує основну частину книги з обкладинкою.

Шрифт — форма написання літер, цифр.

Хрестома́тія — книга для читання, у якій зібрано тексти з певного предмета чи теми.

Відповіді на загадки: бурулька: вода; Місяць; ніч; туман і Сонце; капуста; блискавка; вітер; дощ; картопля (с. 22).

При оформленні підручника використано репродукції художніх робіт відомих українських художників:

Павла Волика, Костя Лавра,

Марії Приймаченко,

Василя Чебаника.





На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.