Літературне читання 4 клас - О.В. Науменко - Генеза 2015

ЧУДОВЕ ЧУДОВИСЬКО - ОЛЕКСАНДР ДЕРМАНСЬКИЙ - Повість - ЖАНРИ ПРОЗИ - У КРАЇНІ ДИТИНСТВА

Олександр Дерманський — український дитячий поет, прозаїк і казкар. Народився він 1976 року в селі Гайвороні Володарського району Київської області. Його дотепними і веселими творами, кумедними і вигадливими героями захоплюються малі й дорослі.

ЧУДОВЕ ЧУДОВИСЬКО

(Уривок)

Чемпіон з Баранців

Соня ліпила баранця. Еге ж, пластилінового баранця — синього з фіолетовими ріжками. Тонка робота. Той, хто хоч раз ліпив баранця, знає: щоб створити гарну фігурку, замало пластиліну й хисту - тут ще й настрій відповідний потрібен, натхнення, так би мовити.

А яке натхнення, коли тебе несправедливо ув'язнено у власній кімнаті й суворо заборонено виходити гуляти на вулицю, ще й дивитися телевізор. А засніжений двір так манить!

— Нормальні діти зараз баб снігових ліплять, а я... — Соня засмучено глянула на свого неоковирного баранця. — Це ж і німому ясно, що то Сашко П'явочка намастив повидлом учительські окуляри, а не я. Чому ж я повинна дурно страждати?

Зажурена дівчинка підійшла до вікна й відхилила штору. У дворі ніхто з дітей не грався: там починалася справжня завірюха. Страшний вітер гудів у свою холодну трембіту, нагрібав повні жмені снігу й зопалу жбурляв бозна-куди...

Раз по раз повз вікно пролітали снігові вихори. В одному з них була обгортка від цукерки.

„Іриска”, — сумно зауважила Соня й відчула, як рот наповнюється слиною.

В іншому вихорі крутилася чиясь рукавичка, в третьому...

— Нічого цікавого, — скептично зітхнула дівчинка, і раптом побачила, що в третьому вихорі повз її вікно пролетіло й тут-таки зникло... чудовисько!

Соня очам своїм не повірила.

Дівчинка навчалася в третьому класі й уже давно не вірила у всіляких казкових істот. Але ж зараз вона сама бачила, як за вікном пролетіло велике волохате рожеве чудовисько.

- Бабусю! Бабусю! — Соня кинулася до дверей. - Там чудовисько!

- Не вигадуй капок! — озвалася з вітальні бабуся. — Можеш навіть не хитрувати, все одно я не дозволю вийти на вулицю. Бач, що вигадала — чудовисько! Сміхота!

„Справді, як мені не соромно, - подумала дівчинка, - я ж знаю, що чудовиськ не буває. Мабуть, мені просто здалося”.

Соня сіла на м'який килим і знову взялася до свого пластилінового баранця.

- Е, нікудишній баранець, — раптом почувся чийсь грубенький голос.

- Я знаю, - промовила Соня й схопилася: у кімнаті, окрім неї, нікого немає! Чий це тоді басок?

„Оце-то досиділась зачинена, — про себе міркувала дівчинка, - то мені чудовиська за вікном ввижаються, то якісь голоси вчуваються...”.

- Кепськувато розім'яла пластилін, — знову промовив той самий загадковий голос.

- Хто тут? - перелякано запитала Соня.

- Це я.

- Я-ц-це хи-хто?

- Я це я, чудовисько, — почулося у відповідь.

- С-справжнє чу... чудовисько? - загикуючись запитала дівчинка.

- Можеш подивитись, - відповів голос.

- А де ти?

- Та ось же, за вікном.

Соня підійшла до вікна — люди добрі! Там справді стояло чудовисько. Воно було наче маленький стіжок сіна — не набагато вище за Соню, але з доволі великою головою, волохате, та ще й засніжене. Щоправда, сіно не буває такого яскраво-рожевого кольору, та ще й (Соня лише тепер це розгледіла) в синю цяточку.

- Можна в гості? — спитало чудовисько.

- А т-ти не ку-кусаєшся? — спитала ошелешена Соня.

-У...у, - відповів несподіваний гість.

- Ну, то залазь, - Соня розчинила вікно й тут-таки для хоробрості вигадала: - Тільки дивись мені, бо я чемпіонка класу з бойового гопака.

- Е, а я чемпіон лісу з пластилінових баранців, - й бровою не повівши, вигадало чудовисько, спритно залазячи на підвіконня.

- А звідки ти тут узялося? - запитала Соня.

- Е, катався на вихорі, а потім дай, думаю, зайду. Знаєш, мені в лісі так самотньо.

- Ух ти! На вихорі! А я на санчатах люблю. З гірки. Або на лижах.

- Е, на вихорі краще, - запевнило дівчинку чудовисько.

  • Чим займалася Соня, чому в неї нічого не виходило?
  • Прочитай опис завірюхи.
  • Що побачила Соня в одному сніговому вихорі? Чому не повірила своїм очам?
  • Як дівчинка познайомилася із чудовиськом? Яким воно виявилося? Намалюй у зошиті та розфарбуй.
  • Прочитайте розмову Соні із чудовиськом в особах.

Ви прочитали лише початок твору. А всього в ньому 26 невеликих частин. Чи можна цю повість назвати повістю-казкою? Свою відповідь доведіть.

Повтори і пригадай

  • Назви́ прочитані твори і їхніх авторів, визнач жанри.
  • Пригадай, у якому творі персонажами є Ксеня і Василь.
  • Спробуй пояснити, чому оповідання Бориса Грінченка називається „Ксеня”.
  • Розкажи про головного героя оповідання Михайла Слабошпицького „Славко і жако” (вік, захоплення, мрії, стосунки між членами родини; вчинки хлопчика і його ставлення до друзів, до жако; твоє ставлення до Славка).
  • Назви імена дівчаток з прочитаних творів. Хто така лісничиха? Розкажи про автора твору.
  • Прочитай оповідання Василя Чухліба „Гойдарики”. Знайди спільне в образі мами в обох творах: оповіданні й кіноповісті Олександра Довженка.
  • Розкажи, що тобі запам'яталося про дитячі роки Олександра Довженка.
  • Як ти думаєш, чи стануть друзями Соня і чудовисько?
  • Розкажіть, доповнюючи один одного, про головну героїню повісті „Лісничиха” Улянку.
  • Розкажіть з пам'яті описи з прочитаних уривків повісті „Лісничиха”: портрет Улянки; лубенський ліс над Сулою, схід сонця.
  • Хто головний герой твору „Зачарована Десна”? Чому повість називається кіноповістю?
  • Прочитайте розмову мами із Сашком в особах.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.