Всі публікації щодо:
Фольклор

Українська література 5 клас - Авраменко О. М. - Грамота 2013 рік

БІЛГОРОДСЬКИЙ КИСІЛЬ - НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ - СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ

Народний переказ — це усне оповідання про визначні історичні події та їх героїв. За змістом перекази близькі до легенд, проте в них значно менше (а іноді й немає) фантастичних елементів і більше фактичних подій, достовірності.

У переказах народ наділяв своїх улюбленців богатирською силою, непереможністю, а ця ознака більше властива казкам і легендам. Мабуть, найбільше до наших днів дійшло переказів про славних запорожців, адже вони вважалися прикладом лицарства, відваги й патріотизму.

Народні перекази бувають як сумні за змістом (наприклад, про смерть козака), так і жартівливі. У них відтворено мрії українців про справедливість, перемогу добра над злом.

БІЛГОРОДСЬКИЙ КИСІЛЬ

Володимир пішов до Новгорода з воїнами для боротьби проти печенігів1, бо йшла невпинно велика війна. У цей час печеніги довідалися, що князя немає, прийшли й оточили Білгород. І не давали вони вибратися з города2, і настав голод великий у городі, і не міг Володимир допомогти, бо ж не було в нього воїнів, а печенігів було сила-силенна. І затягнулась облога города, і був голод великий. І скликали віче3 в городі й вирішили:

— Це вже підходить смерть від голоду, а від князя допомоги немає. То чи краще нам помирати? Здамося печенігам: когось залишать живим, а кого й умертвлять; адже помираємо з голоду.

А один старець, який не був на вічі тому, і запитує:

— Заради чого було віче?

1 Печеніги — тюркські кочові племена, які в середині ІХ ст. осіли в причорноморських степах.

2 Город — місто.

3 Віче — народні збори.

І люди повідали йому, що завтра хочуть усі здатися печенігам. Се почувши, послав він за старійшинами городськими і сказав їм:

— Чув я, що ви хочете здатися печенігам.

Вони ж сказали:

— Не витерплять люди голоду.

Тоді він і каже їм:

— Послухайте мене, не здавайтеся ще днів три, а що я вам звелю, — зробіть.

І вони пообіцяли послухати.

І сказав їм старець:

— Зберіть по жмені вівса, або пшениці, або висівок. — І вони, радо пішовши, зібрали.

І звелів тоді жінкам зробити бовтанку, з якої варять кисіль, і наказав викопати колодязь, і поставити туди діжку, і налити в неї тієї бовтанки. І звелів старець викопати другий колодязь і поставити туди другу діжку, і звелів шукати меду. Вони ж, пішовши, узяли луб’янець1 меду, що був схований у князівській медуші. І загадав він його рідко розбавити водою й вилити в діжку другого колодязя. Уранці ж послати за печенігами.

Городяни ж, прийшовши до печенігів, сказали:

— Візьміть собі заложників наших, а ви підіть у город, щоб побачити, що діється в городі нашому.

Печеніги ж, зрадівши, подумали, що вони хочуть здатися, забрали в них заложників, а самі вибрали кращих мужів у родах і послали їх у город, нехай роздивляться, що там діється, приишли вони в город, і сказали їм люди:

1 Луб’янець — посудина з кори дерева.

— Пощо губите нас? Коли зможете перестояти нас? Хоч стійте й десять літ, то що ви можете нам зробити? Адже ми маємо їжу від землі. А якщо не вірите, то огляньте своїми очима.

І привели їх до колодязя, де ота бовтанка, і зачерпнули відром, налили в горшки й варили перед ними. А коли зварили кисіль, то, узявши їх, пішли з ними до другого колодязя, і зачерпнули сити1, і стали їсти спершу самі, а потім і печеніги. І здивувалися ті, і сказали:

— Не повірять наші князі, поки не поїдять самі.

Люди налили по корчазі2 бовтанки та сити з колодязів і подали печенігам.

Вони ж, прийшовши, розповіли про все це. І зваривши, їли князі печенізькі И дивувалися. Забравши ж заложників своїх, а тих пустивши, знялися з-під города і забралися геть.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.