Всі публікації щодо:
Симоненко Василь
Українська література 5 клас - Авраменко О. М. - Грамота 2013 рік
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935-1963) - ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ - СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ
Василь Андрійович Симоненко народився на славній Полтавщині — землі, яка подарувала Україні багатьох талановитих митців. Його дитинство та юність припали на роки воєнного й післявоєнного лихоліття. Василько зростав без батька, його замінив хлопчикові рідний дід Федір, що майстерно вмів виконувати пісні про сиву давнину. Про це В. Симоненко пізніше написав:
А він вимовляє, виспівує
Гарячі прості слова —
І все давниною сивою
В очах моїх ожива.
І плачу, було, й сміюся,
Як слухаю ті пісні...
Спасибі ж тобі, дідусю,
За те, що ти дав мені.
Мама працювала вчителькою, саме від неї хлопець отримував перші уроки життя, доброти й ласки. Його однокласники згадують, що він майже не вчив уроків, усе ловив на льоту з пояснень учителя (пригадайте: такий талант мав і Франко). Хіба що уроки з математики доводилося робити вдома. Школа знаходилася аж за дев’ять кілометрів від села, де жила сім’я Симоненків. Учителі розповідали, що одного дня в якусь несусвітню завію, коли учні із сусідніх сіл не прийшли на уроки, Василь усе ж таки дійшов до школи. Ніякі труднощі не були перешкодою в навчанні В. Симоненка, він був відмінником. У шкільному журналі, який зберігся, — тільки п’ятірки (у той час була п’ятибальна система оцінювання). Проте поміж них є одна двійка: учителька дала завдання написати твір на тему «Моє щасливе дитинство». Робота Василя мала один рядок: «У мене щасливого дитинства не було...»
Школу В. Симоненко закінчив із золотою медаллю, потім навчався на факультеті журналістики Київського університету. У літературі відомий як тонкий лірик, світла людина й патріот. У спадщині поета є і твори для дітей, один із найвідоміших — казка «Цар Плаксій та Лоскотон», яка вам обов’язково сподобається.
До речі...
Казку «Цар Плаксій та Лоскотон» В. Симоненко написав за одну ніч, а вже наступного дня читав її сину Олесеві як першому критику. Люблячий батько довіряв своїй дитині: рядки, які син запам’ятав, він друкував, а решту доопрацьовував. Напевно, саме тому діти й люблять цю казку.