Українська література 5 клас - Олександр Авраменко - Грамота 2018

МУДРА ДІВЧИНА - НАРОДНІ КАЗКИ - СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ

Було собі два брати: один — убогий, а другий — багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та и дав йому дійну корову. Каже:

— Потроху відробиш мені за неї.

Бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові:

— Віддай мені корову назад!

Той каже:

— Брате! Я ж тобі за неї відробив!

— Що ти там відробив — як кіт наплакав тієї роботи було, а то таки корова! Віддай!

Бідному стало жаль своєї праці, не схотів віддати. Пішли вони позиватися до пана.

Прийшли до пана. А панові, мабуть, не схотілося роздумувати, хто з них правий, а хто ні, то він і каже їм:

— Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.

— Кажіть, пане!

— Що у світі є ситніше, прудкіше та миліше над усе? Завтра прийдете, скажете.

Пішли брати. Багач іде додому та й думає собі: „От дурниця, а не загадка! Що ж є ситніше над панські кабани, прудкіше над панські хорти, а миліше над гроші! Ге, моя корова буде!“

Бідний прийшов додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся. Вона й запитує:

— Чого ви, тату, зажурилися? Що пан казав?

— Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не надумаю, що воно й є.

— А яка ж загадка, тату.

— Та така: що є у світі ситніше, прудкіше та миліше над усе?

— І ату, слухайте: ситніше над усе — земля-мати, бо вона всіх годує й напуває; прудкіше над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш; а миліше над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.

— Чи ба, — каже батько, — адже й справді так! Так же я й панові казатиму.

Другого дня приходять обидва брати до пана. От пан їх і питає:

— Ану, відгадали?

— Відгадали, пане, — кажуть обидва.

От багатий зараз виступає, щоб собі попереду поспішитися, та й каже:

— Ситніше, пане, над усе — ваші кабани, а прудкіше над усе — ваші хорти, а миліше над усе — гроші!

— Е, брешеш, брешеш! — каже пан. Тоді до вбогого: — Ану, ти!

— Та що ж, пане, немає ситнішого, як земля-мати: вона всіх годує й напуває.

— Правда, правда! — каже пан. — Ну, а прудкіше що?

— Прудкіше, пане, над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш.

— Так! Ну, а миліше?

— А миліше над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а він усе покидає, щоб заснути.

— Так усе! — говорить пан. — Твоя корова. Тільки скажи мені, чи ти сам це повідгадував, чи тобі хто сказав.

— Та що ж, пане, — каже вбогий, — є в мене дочка Маруся, так це вона мене так навчила.

Пан аж розсердився:

— Як це? Я такий розумний, а вона проста собі дівка та мої загадки повідгадувала! Стривай же! На тобі оцей десяток варених яєць і понеси їх своїй дочці: нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилупила курчат, вигодувала й щоб твоя дочка зарізала трьох, спекла на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить — то буде лихо.

Іде сердешний батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й запитує його:

— Чого ви, тату, плачете?

— Та як же мені, дочко, не плакати: ось пан дав тобі десяток варених яєць і казав, щоб ти посадила на них квочку, а та за одну ніч вилупила й вигодувала курчат і щоб ти спекла їх йому на снідання.

Дочка взяла горщечок каші та й каже:

— Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому, нехай він виоре ниву, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треба вилупитися з цих яєць.

Приносить чоловік до пана цю кашу, віддає та й каже, як дочка навчила.

Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав її собакам.

Потім десь знайшов стеблинку льону, дає чоловікові й каже:

— Неси твоїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб'є, попряде й витче сто локіт1 полотна. А не зробить — то буде лихо.

Іде додому той чоловік і знову плаче. Зустрічає його дочка та й каже:

— Чого ви, тату, плачете?

— Та бач же чого! Ось пан дав тобі стеблинку льону, щоб ти його вимочила, висушила, пом'яла, спряла й виткала сто локіт полотна.

Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже:

— Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить мені гребінь, гребінку й днище2, щоб було на чому прясти цей льон.

Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, що дочка загадала з неї зробити. Пан дивився, дивився, узяв та й покинув ту гілочку, а на думці собі: „Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб одурити...“ Потім думав, думав та й каже:

— Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні взута; ні з гостинцем, ні без гостинця. А як вона цього не зробить — то буде лихо.

Іде знову батько, плачучи, додому. Прийшов та й каже дочці:

— Ну що, дочко, будемо робити? Пан загадав так і так.

— Не журіться, тату, усе буде гаразд. Підіть купіть мені живого зайця.

Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця, узяла ґринджоли3, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, одну ногу поставила в

1 Сто локіт — приблизно 50 м.

2 Днище — дошка, на одному кінці якої закріплюється гребінь із кужелем (вичесаним льоном, коноплею чи вовною): на другому кінці днища сідає прядівниця й гребінкою розчісує кужіль. санчата, а другою по шляху ступає — одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана у двір, а пан, як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам:

3 Ґринджоли — сани.

— Прицькуйте її собаками!

Ті прицькували її собаками, а вона випустила їм зайця. Собаки погналися за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана у світлицю, поздоровкалася та й каже:

— Ось вам, пане, гостинець.

Та й дає йому горобця. Пан тільки хотів його взяти, а він — пурх, та й вилетів у відчинене вікно! А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук1 та й питає:

— Чого вам, люди добрі?

Один каже:

— Та ось чого, пане: ночували ми обидва в полі, а як уранці повставали, то побачили, що моя кобила привела лоша.

А другий чоловік каже:

— Ні, брехня — моя! Розсудіть нас, пане!

От пан думав, думав та й каже:

— Приведіть сюди лоша й коней: до якої лоша побіжить — та й привела.

От призели, поставили запряжені коні, а лоша пустили. А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягаючи, що воно вже не знає, куди йому й бігти — узяло та й побігло геть. А Маруся каже:

— Ви лоша прив'яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть, котра побіжить до лошати, то та й привела.

Зараз так і зробили. Пустили їх — так одна й побігла до лошати, а друга стоїть. Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробиш, і відпустив її.

1 Рундук — тут: ґанок.

Теорія літератури

Тема

Коли ми ділимося враженнями про переглянутий кінофільм чи прочитаний художній твір, то зазвичай починаємо з того, про що цей фільм чи літературний твір. Це і є тема твору.

Тема (з грецьк. те, що взято за основу) — коло життєвих явищ, зображених у творі; те, про що в цілому йдеться у творі. Тему зазвичай формулюють за допомогою словосполучення або речення. Наприклад: тема казки „Мудра дівчина“ — зображення мудрості та кмітливості малої дівчинки Марусі; тема народного переказу „Прийом у запорожці“ — розповідь про випробування хлопців-новачків, які хочуть стати запорожцями.

1. Ситнішим над усе багатий брат уважав

А гроші

Б землю-матір

В панські хорти

Г панські кабани

2. Слова ВИ лоша прив'яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть належать

А панові

Б Марусі

В бідному братові

Г багатому братові

3. Маруся відволікла нацькованих на неї собак, випустивши

А горобця

Б зайця

В лоша

Г цапа

4. До якого виду казок належить „Мудра дівчина“: про звірів, побутових чи фантастичних? Чому ви так уважаєте?

5. Які події в казці відбуваються тричі?

6. Хто, на вашу думку, виявився мудрішим: пан чи Маруся? Підкріпіть свою думку прикладами з тексту казки.

7. У якому вчинку виявилася жорстокість пана?

8. Яке магічне число декілька разів використовується в казці „Мудра дівчина“?

9. Чи буває так у реальному житті, щоб дитина, як Маруся в казці, була мудрішою від пана та свого рідного батька? Чи таке можливо лише в казках? Чому?

10. Як ви розумієте зміст прислів'я ТІЛО В ЗЛОТІ, а душа в болоті? Якого героя казки можна охарактеризувати цим висловом?

11. Побудуйте в робочому зошиті за поданим зразком таблицю. Заповніть її.

Риси вдачі героя

пан

Маруся



12. Як відомо, народні казки прийшли до нас із сивої давнини. Як ви вважаєте, чи змінилися в наш час відгадки на загадки пана, адже сучасне суспільство дуже стрімко розвивається (мережа Інтернет, надшвидкісні літаки та ракети, інформаційні технології тощо)? Висловте свої міркування.

1. Поділіть казку на частини за змістом і складіть за ними план. Запишіть його в робочий зошит.

2. Прочитайте казку „Летючий корабель“. Випишіть у робочий зошит незрозумілі слова.

Виразне читання прозових творів

За кілька років навчання в школі ви опрацювали багато художніх творів та робили це по-різному, адже читати оповідання чи вірш можна мовчки та вголос. Як же навчитися читати виразно вголос? Вірші, байки, оповідання й казки читають по-різному, адже одні з них римовані, тобто написані віршем, а інші — неримовані. Навчитися виразно читати прозовий твір можна на прикладі казок. Виразне читання ще називають декламацією.

Виразно можна прочитати речення лише тоді, коли ви повністю, а не частково розумієте його зміст. Для цього треба з'ясувати значення незрозумілих слів і фразеологізмів. Як правило, лексичне значення таких слів і фразеологізмів розтлумачено в зносках, тож їх не можна оминати увагою. Крім того, значення слів можна знайти в тлумачному словнику чи в мережі Інтернет.

Потрібно чітко розмежувати слова автора та казкових героїв. Слова автора читають менш емоційно, ніж репліки персонажів. Проте перетворювати читання слів автора на монотонне в жодному разі не можна. Воно також потребує неабиякої майстерності, бо інтонацією можна передати ставлення автора до подій: схвальне, осудливе чи байдуже.

Готуючись до читання всього тексту чи його фрагмента, треба зробити так звану розмітку — підкреслити в кожному реченні одне-два слова, на які падає логічний наголос, котрі треба інтонаційно визначити. Наприклад, у реченні Цар довго морщився, що за простого віддає

свою дочку потрібно наголосити на словах довго й простого, бо вони найглибше передають стан батька, бачення ним ситуації, що склалася.

Під час читання важливими також є темп, сила голосу, тембр звука, дикція та паузи. Уважно прочитайте визначення цих понять у таблиці й під час читання контролюйте себе, чи дотримуєтеся ви засобів декламації.

Декламуючи, обов'язково уявляйте картини, які озвучуєте, набирайте повітря рівними частинами під час пауз.

Засоби читання

Значення

Темп читання

Швидкість читання — рівна, уповільнена чи прискорена (залежно від змісту).

Сила голосу

Максимальний ступінь вияву голосу, його напруженість (найчастіше посилюють голос у репліках, особливо в окличних реченнях).

Тембр звука

Характерне забарвлення, завдяки якому людина говорить ніби різними голосами.

Дикція

Чітка вимова звуків, слів, фраз.

Пауза

Зупинка в читанні на місці розділових знаків.

Інтонація

Головний засіб донесення до слухачів змісту твору, його настрою; наприклад інтонація переліку, протиставлення чи зіставлення, інтонація осуду чи співчуття.