Українська література 5 клас - Олександр Авраменко - Грамота 2018

ЦАР ПЛАКСІЙ ТА ЛОСКОТОН - ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935-1963) - СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ

Цареве сімейство

Там, де гори і долини,

Де гуляє вітровій, —

Там цвіте краса-країна

З дивним ім'ям Сльозолий.

І колись в країні тій

Був на троні цар Плаксій,

Голова його мов бочка,

Очі — ніби кавуни.

В Плаксія було три дочки

І плаксивих три сини.

Старша звалася Нудота,

Середульшенька — Вай-Вай,

Третя донечка — Плакота,

Всі сльозливі через край.

А цареві три сини

Так і звались — Плаксуни.

Отака була сім'я

У царя у Плаксія.

Цілі дні вони сиділи,

Голосили, та сопіли,

Та стогнали, та ревли,

Сльози відрами лили.

Цар Плаксій велів сердито:

„Хай із ними день при дні

Плачуть всі в країні діти,

Бо сміятись і радіти

У моєму царстві — ні!

Хто всміхнеться — в часі тім

Я того негайно з'їм!”

Ще була у Плаксія

Грізна гвардія своя:

В ній служили молодці

Забіяки-сльозівці.

Хто сміявсь — вони хапали

І нагайками шмагали,

Так що в царстві тому скрізь

Вистачало плачу й сліз.

Цар любив, як плачуть діти,

Бо любив їх сльози пити.

Отакий був цар Плаксій

У країні Сльозолий.

Дядько Лоскотон

Але в тому диво-царстві,

Зневажаючи закон,

Жив у мандрах і митарстві1

Добрий дядько Лоскотон.

Він приходив кожний вечір —

Хай чи дощ іде, чи сніг —

1 Митарство — тяжкі переживання, труднощі.

До голодної малечі

І усім приносив сміх.

Мав він вдачу теплу й щиру,

Ще й лукавинку в очах.

І була накидка сіра

В Лоскотона на плечах.

Лоскотливі мав він вуса

І м'якенькі, наче пух.

І м'яке волосся русе

Розсипалося до вух.

Він як прийде, залоскоче,

То сміється, хто й не хоче.

Тільки де він появлявся,

Зразу плач там припинявся,

І приходив до усіх

Голосний та щирий сміх.

Не любили Лоскотона

Цар Плаксій і Плаксуни,

Видавали заборони

Проти лоскоту вони.

І за дядьком Лоскотоном

Із нагайками в руках

Охоронці злих законів

Полювали по хатах.

Але дядько Лоскотон

Не боявся цих заслон:

Він ходив по всій країні

І носив з собою сміх

В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх.

Арешт Лоскотона

Розізливсь тоді Плаксій —

Цар країни Сльозолий.

Гнівно він гукнув із трону:

„Гей, ледачі сльозівці!

Хто впіймає Лоскотона,

Буде муж моїй дочці!

1 Посіпака — прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, переважно ганебних.

Хто його посадить в льох —

Вибирай одну із трьох!

Бо уже цей Лоскотон

Скоро нам розвалить трон:

Що тоді ми будем пити,

Як не будуть плакать діти!”

І завзяті сльозівці

Понеслись у всі кінці,

Щоб скарати по закону

Баламута Лоскотона.

Довго скрізь його шукали,

У всі шпари заглядали,

Перерили всі двори,

Обходили всі бори,

Час потратили дарма:

Лоскотона скрізь нема,

Бо його завжди і всюди

Од ловців ховали люди.

Опівночі Лоскотон,

Коли всіх колише сон,

Йшов собі в бідняцькі хати

Їхніх діток розважати.

Був тоді у Плаксія

Лютий посіпака1,

Віроломний, як змія,

Капітан Макака.

Так хотілося йому

Царським зятем стати,

Що ні разу в ту зиму

Не лягав і спати.

Все ходив, усе він слухав

І нарешті все рознюхав.

На світанку Лоскотон,

Насмішивши діток,

У міцний поринув сон

Між кленових віток.

А лукавий капітан

Підікрався змієм

Й Лоскотонові аркан1

Зашморгнув на шиї.

Руки вивернув назад,

Міцно спутав ноги

І мерщій у Плаксоград

Рушив у дорогу...

Весілля в палаці

Лоскотона посадили

За вузенькі грати,

А в палаці порішили:

— Час весілля грати... —

Гей, зійшлися царенята

І придворна свита

Наречених шанувати,

Сльози діток пити.

До вінця веде жених

Висохлу Нудоту,

Та дивитися на них

Зовсім неохота.

Хоч Макака був бридкий,

А вона ще гірша,

Їм поет один гладкий

Присвятив ще й вірша.

Стільки там було хвальби,

Так скрасив їх вроду —

Навіть жаби від ганьби

Булькнули у воду!

Але цар ходив, пишався,

Він із зятем цілувався,

Похвалявся: „Ну, тепер

Лоскотон, вважай, умер!

Недоступним став для всіх

Голоснии та щирии сміх.

Тож від радості стрибайте!

Тож від радості ридайте!

Ми тепер встановим скрізь

Віковічне царство сліз!”

Так розхвастався Плаксій -

Цар країни Сльозолий.

Звільнення Лоскотона

Та поки гуло весілля,

То п'яниці вартові

Напились якогось зілля

Та й поснули у траві.

1 Аркан — довгий мотузок, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин

А вночі йшли до в'язниці

Батраки1 й робітники,

Щоб звільнити із темниці

Лоскотона на віки.

Рознесли всі перепони,

Гнули ґрати, мов прути:

— Гей, веселий Лоскотоне,

Це прийшли твої брати!

Йди до нас, веселий брате,

В нашу здружену сім'ю!

Підем разом догравати

Ми весілля Плаксію...

Продовження весілля

У палаці кожен скаче

Та від щастя гірко плаче,

Ллються сльози, як ріка, —

Бачте, радість в них така!

Раптом цар упав на трон:

— Ой, рятуйте — Лоскотон! —

Всі відразу „ох!” та „ах!”,

Жах у кожного в очах.

А веселий Лоскотон

До царя стрибнув на трон

І сказав йому якраз:

— Насмієшся ти хоч раз!.. —

Став царя він лоскотати,

І Плаксій став реготати.

Так сміявсь — аж заливався,

Аж від реготу качався, —

Кулаками очі тер —

Потім лопнув і помер.

Ой, була ж тоді потіха Цар

Плаксій помер од сміху!

З ним придворні одубіли,

Бо сміятися не вміли.

А цареві три сини,

Три завзяті Плаксуни,

Так сміялись-реготали,

Що штани з них поспадали —

Тож всі троє без штанів

До чужих втекли країв.

Три царівни теж навтьоки У

чотири бігли боки.

Кровопивці-сльозівці

Стали п'явками в ріці,

А Макака-забіяка

З'їв себе із переляку.

Так веселий Лоскотон

Розвалив поганський трон.

Сам же він живе й понині,

Дітям носить щирий сміх

В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх.

Схочеш сам піти в цей край,

То маршрут запам'ятай:

Треба йти спочатку прямо.

Потім вправо завернуть,

А тоді поміж дубами

Поведе наліво путь.

Після цього вже помалу

Чимчикуй куди попало:

Як од втоми не впадеш —

В цю країну попадеш.

1 Батрак— бідний селянин-наймит.

Теорія літератури

Віршована мова

Віршована мова має ритм і риму, вона розмірена. Казка „Цар Плаксій та Лоскотон” написана саме такою мовою. Що таке рима? Рима — це співзвучні закінчення рядків у віршованому творі. Знайдімо риму в казці В. Симоненка. Прочитайте рядки:

У палаці кожен скаче

Та від щастя гірко плаче.

Ллються сльози, як ріка. —

Бачте, радість в них така!

Зверніть увагу на кінці рядків: перший рядок співзвучний з другим (рима аче), а третій — з четвертим (рима ка). Отже, у цьому уривку перший рядок римується з другим, а третій — з четвертим. До речі, римування може відбуватися і в інший спосіб: наприклад, перший рядок римується з третім, а другий — з четвертим, як у такому уривку:

Але в тому диво-царстві.

Зневажаючи закон.

Жив у мандрах і митарстві

Добрий дядько Лоскотон.

Обкладинка до казки В. Симоненка „Цар Плаксійта Лоскотон” Художник А. Базилевич

Важливим у вірші є ритм. Ритм — рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів, розміреність і злагодженість у звучанні. Якщо проставити наголоси в будь-якому з наведених вище уривків, то помітимо, що в більшості випадків почергово розміщено наголошений і ненаголошений склад, наприклад: Ллються сльози, як ріка. Придивіться: у рядку сім складів, із них наголошені — перший, третій, п'ятий та сьомий, а ненаголошені — другий, четвертий та шостий. Таке чергування створює у вірші ритм, воно ритмізує рядок.

А ще ритмізації сприяють паузи — короткі перерви (або зупинки) під час читання, які у вірші здебільшого збігаються із закінченням рядка. Віршовану мову записують у формі колонки.

Часто віршований текст поділяють на строфи, чого немає в казці „Цар Плаксій та Лоскотон”. У цьому творі віршований текст іде суцільним полотном. Строфа — це кілька рядків, згрупованих за змістом та інтонаційно. Вона може об'єднувати два рядки (двовірш), три рядки (тривірш), чотири рядки (чотиривірш) і більше. Коли будете читати твори Т. Шевченка, II. Тичини, М. Рильського, зверніть увагу на особливість строф у їхніх віршах. Тож не плутайте поняття „рядок” і „строфа”, коли йдеться про поетичний твір.

Порівняння. Епітет

Засоби образної мови також називають тропами (епітет, метафора, гіпербола, порівняння, персоніфікація та ін.). Важко уявити художній твір без тропів, адже саме за допомогою них мова стає емоційною, дотепною, красивою. Сьогодні розглянемо епітет і порівняння.

Епітет — це художнє означення. У перекладі з грецької мови означає „прикладка”. Справді, епітет ніби прикладається до слова, надаючи зображуваному більшої емоційності, виразності й поетичності. Порівняйте два словосполучення: золоті персні та золоті руки. Епітет ужито в поєднанні з іменником руки. Золотими називають роботящі руки, ті, що творять дива. Тут прикметник золоті вжито в переносному значенні. А в першому словосполунні означення золоті вказує на матеріал, з якого виготовлено персні: золоті персні, дерев'яні столи, білі шкарпетки. Поміркуйте, у якому словосполученні вжито епітет: світлий піджак чи світла душа. Епітети не обов'язково вживаються в переносному значенні, як у попередніх прикладах. Якщо означення урочисте, піднесене, емоційне, то і в прямому значенні воно буде епітетом, наприклад: рідний край, святі місця, блискуче проміння. Якщо епітет часто вживається з конкретним іменником, то його називають постійним, таких епітетів найбільше у фольклорі: ясний сокіл, буйний вітер, широкий шлях, сизий орел, червона калина.

У казці В. Симоненка „Цар Плаксій та Лоскотон” вдачу дядька Лоскотона наділено епітетами „тепла й щира”, а його пальці - „лагідні”. Водночас прислужник Плаксія капітан Макака дістає негативну оцінку за допомогою епітета „лютий посіпака”.

Порівняння — художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось подібним до нього. Для цього зазвичай використовують слова мов; наче, ніби, як і под. Казка В. Симоненка „Цар Плаксій та Лоскотон” густо засіяна порівняннями:

Голова його мов бочка,

Очі — ніби кавуни.

Напевно, ви вже впізнали Плаксія. За допомогою порівнянь можна давати літературним героям і позитивну характеристику:

Лоскотливі мав він вуса

І м'якенькі, наче пух.

У фольклорі поширені порівняння: дівчина, як зоря; парубок, як явір. Найчастіше порівняння вводяться словами як, наче, ніби, мов, немовби. Будьте уважними: іноді ці сполучники пропускають, наприклад: Книги — морська глибина (І. Франко). Тут мається на увазі, що книги, як морська глибина.

Бувають і заперечні порівняння, у них використовується заперечна частка не, наприклад:

То ж не маки червоненькі —

То козаки молоденькі (Нар. пісня).

Рідше порівнянням виступає іменник у формі орудного відмінка: дивитися вовком (дивитися, як вовк).

1. Портретна характеристика голова ЙОГО — мов бочка, очі — ніби кавуни належить

А Лоскотонові

Б Плаксуну

В Плаксію

Г Макаці

2. Установіть відповідність.

Слово

Лексичне значення

1 аркан

2 батрак

3 посіпака

4 митарство

А бідний селянин-наймит у багатія

Б заможний селянин у давні часи

В тяжкі переживання, труднощі, поневіряння

Г мотузок, за допомогою якого ловлять коней

Д прислужник, який готовий допомагати навіть у ганебних діях

3. Установіть відповідність.

Персонаж

Вчинок

1 Лоскотон

2 Плаксій

3 Макака

А з'їв себе з переляку

Б носить у торбині сміх

В подався до чужих країв

Г п'є сльози дітей

4. Чим віршована мова відрізняється від прозової?

5. Прокоментуйте імена членів царської родини, назву її країни й столиці.

6. За що діти й дорослі любили Лоскотона? Як вони допомогли йому в скрутну хвилину?

7. Знайдіть і прочитайте портрет Лоскотона. Які засоби засвідчують симпатію автора до цього героя?

8. Чому капітан Макака вирішив допомогти Плаксію знайти Лоскотона? Які слова використовує автор, характеризуючи Макаку?

9. Через що могла виникнути ідея у В. Симоненка написати казку про плаксу й веселуна?

10. Випишіть у робочий зошит приказки й прислів'я, які близькі за змістом до казки „Цар Плаксій та Лоскотон”.

Тобі сміх, а мені плач.

Сміх — найкращі ліки.

Буває сміх і крізь сльози.

Дурню сміх — розумному сльози.

Краще сміятися, ніж плакати.

Скоре на сміх — гостре на плач.

Не смійся багато, бо скоро будеш плакати.

Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.

11. Який малюнок до казки „Цар Плаксій та Лоскотон” вам найбільше сподобався? Чим саме? Який фрагмент твору ви б іще проілюстрували? Словесно намалюйте його.

12. Складіть маленький вірш із такими римами.

... прилетіли ... вони ... сповістили ... весни.

1. Запишіть у робочий зошит перші чотири рядки Державного Гімну України й підкресліть у ньому рими.

2. Прочитайте першу частину повісті Г. Малик „Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії”.