Українська література 5 клас - Л. Т. Коваленко - Освіта 2018

ПРО ВЕРЛІБР - Ігор Калинець (1939) - ПРИКМЕТИ ВЕСНИ

Верлібр (у перекладі з французької "вільніш вірш") — це вірш, у якому немає рими. Єдине, чим такий вірш відрізняється від прози, — це те, що він поділений на рядки. Ось, наприклад, вірш Ігоря Калинця "Блискавка" починається так:

Живе собі королева —

королева темряви.

Кортить їй зазирнути

у дзеркало —

а темно.

Як бачимо, кожний рядок закінчується по-різному. Рядки можуть мати різну довжину, не поділяються на стопи і не римуються. Не має вірш і ритму: наголошений і ненаголошений склади розміщуються довільно, не укладаючись у ритмічно повторювані стопи, як це буває у віршах, написаних ямбом чи хореєм.

Обираючи форму вільного вірша, автор ніби говорить: вірш — це особливий твір, і нехай читач сам визначає, що у ньому найголовніше.

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

Ігор Калинець

ОСТАННЯ ПІСЕНЬКА

— Веселко, Веселко,

чи маєш свою Вкраїну?

— А моя Вкраїна —

то небо синє

після чорного.

— Веселко, Веселко,

чи маєш свого Києва?

— А мій Київ —

то хмара злоточола

і перлистий дощик.

— Веселко, Веселко,

чи маєш свого Дніпра?

— А мій Дніпро

на сивім коні

під золоті мости

в'їжджає.

— Веселко, Веселко,

чи маєш свого Шевченка?

— А мій Шевченко

сім небесних книг пише

незгасним пером.

ДОЩИК

Випив суховій

увесь нектар із квітки.

Заглянула бджілка в гості — нічим почастуватися.

А в пана дощу ворота дощаті.

— Пане дощ, пане дощ, вийдіть-но з хати.

— Нема батька вдома, а я — дощик.

— Ну, то вийди ти — треба квітці помогти.

— А я ліпше капусті за комір — ото сміху буде!

КРИНИЧКА

Сплю глибоко-глибоко.

А ще глибше — мати моя підземна.

Я їй про зорю розповідаю,

А вона — про корінь дуба.

Я їй — про хмаринку,

а вона студеним молоком

мене поїть.

Я їй — про метелика,

а вона

з водяного царства

русалку приводить.

А оце весняна калина

не хоче забрати з мене

свою подобу.

Тільки сонце п'є та п'є

калинову воду

через золоті соломинки.