Українська література 6 клас - О.М. Авраменко - Грамота 2006

КНИГА В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Книги морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить.

Дивнії перли виносить.

Іван Франко

Ось уже шостій рік пішов, як ти навчаєшся к школі. Згадай, скільки книжок прочитано тобою малих і великих, навчальних і художніх... Твоя копітка праця не марна, адже те, що знав у першому класі, важко порівняти з тим, що знаєш сьогодні. І неабияку роль у твоєму збагаченні відіграє художня книга. А першими були „Івасик-Телесик“ і „Колобок“... Що, ти усміхаєшся? Отож-бо, всі твої знання передусім із книжки! Адже твій учитель ставав мудрим через книжку, батьки такі розумні - теж через книжку... А як усе починалося?

Першим українським книгам майже тисяча років! Що це за книги? Хто їх писав? До сучасного читача таких книг дійшло небагато, а точніше зовсім мало. Це — „Руська правда“. Ізборники Святослава, „Повість минулих літ“ Нестора Літописця, „Слово про Ігорів похід“ невідомого автора, „Слово про закон і благодать“ митрополита Іларіона та ін.

В XI столітті при Софії Київській князь Ярослав Мудрий організував освітній центр, де було створено першу на Русі бібліотеку, у якій займалися також перекладацькою діяльністю. Тут із грецької на старослов'янську мову, яка була зрозумілою всім освіченим людям Русі, перекладали книги не тільки церковного, а й світського змісту. Князь Ярослав любив читати церковні книги й вести благочестиві бесіди зі священиками й ченцями. За любов до знань і розважливе управління державою Ярослава прозвали в народі Мудрим. На жаль, славетна бібліотека Ярослава Мудрого загубилась у віках і до сьогодні не знайдена.

А що це за старослов'янська мова, якою перекладали книги? Старослов'янську мову ще називають церковнослов'янською, або староболгарською. Чому? — запитаєш ти. Річ у тім, що в X столітті, коли було хрещено Русь, кияни ще не мали своєї богослужебної літератури. Святе Письмо слід було перекладати з грецької, аби його розуміли щойно хрещені русичі. Отож, для його перекладу було запозичено абетку в болгар, які вже мали своє письмо. Цю абетку створили браги Кирило й Мефодій, які жили н Болгарії у IX столітті. Тепер ти розумієш, чому старослов'янську мову називають староболгарською. Л церковнослов'янською її називають через те, що вона обслуговувала передусім церкву.

До речі, перші книги були не такими, як сьогодні. Вони були рукописними. А писали їх спочатку на пергаменті - телячій шкірі, обробленій так. що перетворювалася вона па тонкий матеріал, придатний для письма. Для цього використовували також шкіри інших тварин. Важко повірити, що на виготовлення однієї книги йшла шкіра цілого стада телят, тому й не дивно, що книги в той час були на вагу золота.

Починаючи з XII століття, слов'яни використовують папір, першими почали це робити болгари. У нас папір уперше застосували в XIV столітті.

Перші друковані книги в Україні з'явилися майже через півтисячу років: з 1460 року у Львові вже працювала друкарня Степана Дропана. А згодом утвердить його починання славетний Іван Федоров.

Однією з найвидатніших рукописних книг є „Пересопницьке Євангеліє“ — пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI століття. Написана ця книга на пергаменті чорнилом і червоною фарбою. Вона настільки цінна для українців, що стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України класти її поруч як найдорожчу духовну святиню.

Сучасне життя уявити без художніх книжок важко. З їхніх сторінок на нас дивляться герої минулого й сьогодення, про яких цікаво й захоплююче розповідають автори письменники, які є особливо обдарованими людьми. До речі, багатьох з них доля наділила не одним талантом: Т. Шевченко, В. Винниченко, E. Андієвська, О. Довженко, з творчістю яких ти ознайомишся в 6 класі, відомі не лише як письменники, а також як художники. їхні малярські роботи ти знайдеш на сторінках підручника.

Сподіваємося, новий підручник української літератури тобі сподобається. До речі, від того, як ти сприймеш його, залежить і доля художніх творів, що в ньому вміщені. Адже твори, яких не читають, — мертві твори. Книга „оживає“ лише тоді, коли її беруть до рук, розгортають і поринають у нові світи. Цікаві книги - вічні.

Усна народна творчість, твори Тараса Шевченка. Лесі Українки, Олександра Довженка, Ліни Костенко, багатьох інших письменників увійдуть у твоє життя й збагатять духовно, навчаючи житейської мудрості й історії нашого народу...

Сторінка „Пересопницького Євангелія“. 1556 - 1561рр.

„Повість минулих літ“ Нестора Літописця — пам'ятка XII століття. Оригінал її втрачено, збереглися лише копії, перша з яких датована 1377 роком.

Більше довідатися про давню українську літературу та зародження книгодрукарства ти можеш за такими інтернет-адресами:

http://www.litopus.narod.ru/oldukr2/oldukr2/htm або http://www.litopys.org.ua

Від давнини до часу, коли ти береш у руки цю книжку, — коротка мить. Учитуєшся — і починається розмова із загадково прекрасним і славним минулим України, втіленим у скарбах усної народної творчості чи в письменницьких творіннях. Ти закликаєш їх із найвіддаленіших епох і відстаней і ведеш діалог. Бо ти — читач. Букви на папері, цілі сторінки й томи мовчатимуть, сповнені мудрості всіх століть, поки з ними не заговориш ти — вдумливий і зацікавлений читач.

Книга — твій мудрий і вірний друг. Вона навчає рідної мови, відчуття краси слова й усвідомлення його великої сили. Ще за часів Київської Русі книга була у великій пошані. Так, в одному зі стародавніх літописів зазначалося: „Ум без книг — як птиця без крил. Як і вона злетіти не може, так і ум не домислиться досконалого розуму без книг“.

Отож відкривай для себе дива обрядових пісень українців, потрапляй у полон материнської колискової, переймайся магією молитовних співів за Україну, за її волю.

І пам'ятай слова Івана Франка: „Книги пишуться на те, щоб прочитувати, а читаються, щоб роздумувати“.