Українська література 6 клас - О.М. Авраменко - Грамота 2006

Микола Вороний (1871-1938) - ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ

Микола Вороний народився на Дніпропетровщині

Поміркуй

Висновок із легенди простий: людина мусить мати в душі найдорожче — любов до рідної землі, до батька-матері, до волі, а вже потім — усе інше!

Немає, мабуть, дитини, яка б не знала прекрасного вірша «Сніжинки», автор якого — Микола Вороний. У його поетичній спадщині є багато чудових творів, які, на жаль, маленьким читачам ще не відомі. Річ у тім, що М. Вороний тривалий час був пасербком у рідному краї, його ім’я тричі викреслювалося з історії української культури.

Зростав майбутній поет у заможній родині ремісника, де зберігалися давні українські традиції. їх підтримував не батько, а дід Павло Денисович, старезний і міцний дідуган, який, доживши до сторічного віку, розмовляв виключно українською мовою. І це після двадцятип’ятирічної служби в уланському1 полку, де він так і не зрусифікувався!2

У характері майбутнього поета водночас поєднувались бунтівлива вдача і твереза розважливість. Причини очевидні: його прадід по батькові був гайдамакою3, а прадід по матері — ректором Києво-Могилянської академії. Від матері разом із піснями й казками засвоїв і першу науку, яку потім продовжував у гімназії та школах Харкова й Ростова-на-Дону. Ще з юних років за революційну діяльність перебував під наглядом поліції та не мав права навчатись у вищих навчальних закладах Росії. Тому вищу освіту здобував у Віденському і Львівському університетах.

Писати почав ще учнем ремісничого училища. Поступово сформувався як цікавий поет, літературний критик, перекладач. Вірші Миколи Вороного патріотичні, сповнені глибокої шани до рідного народу, до людини праці. Серед доробку Миколи Вороного особливо вирізняється поема4 «Євшан-зілля», що глибоко пройнята високим патріотизмом і щирою любов’ю митця до рідної України. Поема створена на основі легенди з Галицько-Волинського літопису. Ось кульмінаційний момент із неї: ««Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не хоче — дай йому понюхати зілля, що зветься Євшан". Той же не схотів (ні) вернутися, ні послухати. І дав (Ор) йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути», і прийшов він у землю свою»».

1 Улан — військовий у російській армії.

2 Зрусифікуватися — зректися рідної мови на користь російської.

3 Гайдамака — учасник народно- визвольної боротьби проти польської шляхти.

4 Поема (грец. — твір, творіння) — великий поетичний оповідний твір.

Чи знаєш ти, що...

Микола Вороний усе життя марив чужими краями, далекими землями, а найбільше — Європою. «Мене манила Європа», — зізнавався у спогадах поет. Ще будучи юнаком, на порозі зрілого життя, усвідомив, що єдиний вихід у світ — це навчання. Доля понадміру вділила йому радощів і страждань, успіхів та невдач, тріумфів і падінь.

Діда М. Вороного по-вуличному звали Уланом, тому і вся його сім’я дістала прізвисько Уланенки.