ЖНИВАРСЬКІ ПІСНІ - ПІСНІ ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ - КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ - ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ

Українська література 6 клас - Л.Т. Коваленко - Освіта 2014

ЖНИВАРСЬКІ ПІСНІ - ПІСНІ ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ - КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ - ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ

Попрацюй у парі.

Прочитай прислів'я. Поясни, про яку пору трудового року хлібороба вони розповідають.

Не той урожай, що в полі, а той, що в коморі.

Добрий жнець не питає, чи широкий загонець.

Цінуй в жнива хвилину більше, ніж взимку годину.

Порівняй свою відповідь із відповіддю однокласника/однокласниці.

З бирання врожаю — завершальна, найвідповідальніша частина трудового року для хлібороба. З цим періодом були пов'язані певні обряди та звичаї. Час жнив умовно поділяли на три етапи: зажинки, власне жнива, обжинки. Кожен із них супроводжували відповідні пісні. Жниварськими називають обрядові пісні, які звеличують процес збирання врожаю, прославляють працю хлібороба. Для жниварських пісень характерними є надзвичайна щирість, м'якість і ніжність. У них часто використовували пестливі слова, гіперболи, порівняння, прийом художнього паралелізму.


image14

Зажинки

Відкривали збір урожаю зажинки. Починалися вони з того, що найвправніша жниця стинала перши й сніп, який у народі називали „воєводою“. Господар ниви приносив його додому й ставив у світлиці на покуті. У зажинкових піснях звучить похвала першому снопу, побажання щедрого врожаю, успішних жни в, здоров'я женцям.

Після зажинок починалися власне жнива. І хоч праця хлібороба тяжка — від сходу сонця до вечірньої зорі, але в піснях женці не скаржилися на втому, а радісно оспівували золоту ниву, що годуватиме родину весь рік, славили турботливих господаря й господиню, які виростили щедрий урожай, називали їх шанобливо паном і панею. Не забували вони проспівати й про себе, адже це вони, женці, допомагають господарям обробитися в полі.

По завершенні збирання врожаю проводили обжинкові обряди. Останній сніп, що його називали „осталець“ або „дід“, перев'язували червоною стрічкою. Дівчата в цей час плели з колосків жита чи пшениці вінок, умаювали його квітами, кетягами калини та прикрашали голову найпрацьовитішої жниці. Ця дівчина в парі з хлопцем ішли перед женцями й несли останній сніп господареві, що знаменувало закінчення жнив. По дорозі хлібороби співали пісень, у яких ушановували обжинковий вінок. Обжинкові пісні звучать урочисто, радісно, бо працю успішно завершено. Господар вішав обжинковий вінок у хаті та зберігав його до осені. Вилущеним із нього зерном він розпочинав сіяти озимину.

На полі хлібороби залишали незжатими кілька останніх стебел жита чи пшениці, які перев'язували стрічкою та прикрашали квітами. Такий пучечок називали в різних місцевостях по-різному: „борода“, „коза“ або „перепілка“. Колосся заламували й пригинали донизу, витрушуючи зерна на землю. Між стеблами залишали хліб і воду, приказуючи: „...Оце тобі, борода, хліб, сіль і вода“. Цей обряд був пов'язаний із вірою в духа родючої ниви й покликаний повернути землі силу, що перейшла в колосся.






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.