ОЙ КУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА - ПІСНІ ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ ВЕСНЯНКИ - КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ - ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ

Ой кувала зозуленька

В лісі на горісі,

Шануй мене, мій миленький,

Як ластівку в стрісі.

Як мя не меш шанувати —

Не будеш мя мати.

Бо ж я тобі не наймичка,

У полі орати.

Боя ж тобі не наймичка,

Але ж я ґаздиня.

Куди підеш, звідти прийдеш,

Хата не пустиня.

Ой кувала зозуленька

У полі, у полі.

Краще мати жінку гарну,

Ніж сто моргів поля.

Бо у полі наробишся,

Врожаю не буде,

А як маєш файну жінку —

Підеш межи люди.

Ой ти, весно, веснися,

А ти, дівко, краснися...

ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ

1. Назви, хто є ліричним героем пісні. Відповідь підтвердь цитатою з веснянки.

2. Яким ти уявляєш ліричного героя, його риси характеру? Свою відповідь обґрунтуй, цитуючи твір.

3. Поясни, який настрій веснянки. Свою відповідь обґрунтуй.

4. Знайди і прочитай при клад художнього паралелізму в пісні.

5. Поясни, символом чого виступає зозуля у веснянці.

БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА

Стреха — покрівля хати із соломи чи очерету.

Як мя не меш шанувати — якщо мене не шануватимеш.

Наймичка — дівчина або жінка, яка прислуговує по господарству в багатого хазяїна.

Ґазденя — господиня.

Морг— міра землі, що дорівнювала 0,56 гектара.

Файний — гарний, хороший.

Піте мажи лрди — бути шанованим серед людей.