Українська література 7 клас - Л.Т. Коваленко - Освіта 2015

ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814 - 1861) - ПРО МИНУЛІ ЧАСИ

7klas.files/image031.jpg

Попрацюй у парі.

Пригадай відомі тобі факти з біографії Т. Шевченка. Порівняй свою відповідь із відповіддю однокласника/однокласниці.

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринці (нині Черкаська обл.) в сім'ї кріпаків одного з найбагатших на той час в Україні панів — Василя Енгельгардта. У метричній книжці за цей день було зроблено такий запис: „ Тысяча восемьсот четырнадцатого года февраля двадцать пятого числа у жителя села Моринец Григория Шевченко и его жены Екатерины родился сын Тарас...“.

На той час сім'я Шевченків жила в хаті кріпака Колесника, прозваного в народі Копієм. За помету панові його віддали в москалі, а коли він втік і почав переховуватися в лісах поблизу села, жити в його хаті Шевченкам стало небезпечно. Тому вони повернулися в Кирилівку, звідки родом Тарасів батько, спочатку до діда Івана (по вуличному його називали Швець), а згодом купили собі хату.

Життя родини було тяжким: батьки — на панщині, а діти пасли худобу, виконували роботу по хаті, старші виховували молодших. Про маленького Тараса піклувалася його сестра Катерина. Батько був грамотним, тому мріяв дати освіту й своїм дітям. Коли Тарасові виповнилося вісім років, він віддав сина на навчання в церковно-приходську школу.

Хлопчик ріс допитливим і кмітливим. Пам'ятаєте, як шукав стовпи, на яких тримається земля? У Тараса була в дитинстві можливість помандрувати по Україні: разом з батьком, який чумакував, побував у Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кіровоград).

Хлопчик рано осиротів: у дев'ять років він залишився без матері. Щоб дати раду малим дітям, батько швидко одружився вдруге. Життя в сім'ї перетворилося на пекло. Шевченко про цей час писав так: „Кто видел хоть издали мачеху и так называемых сведенных детей, тот, значит, видел ад в самом его отвратительном торжестве. Не проходило часу без слёз и драки между нами, детьми, и не проходило часу без ссоры и брани между отцом и мачехой; меня мачеха особенно ненавидела, вероятно, за то, что я часто тузил её тщедушного Степанка“.

Одного разу на постій в їхню хату поселили москаля. Коли мав від'їжджати, виявилося, що в нього пропало три золотих монети. Запідозрили Тараса. Боятись покарання, хлопець втік і кілька днів переховувався, а сестра Ярина носила йому їжу. Коли Тараса вислідили й побили, то зізнався, що це він украв гроші, от тільки не міг показати, де саме їх сховав. Тільки згодом виявилося, що крадіжку скоїв мачушин син Степан. Від щоденної несправедливості Тарас зненавидів мачуху та її дітей.

Після смерті батька хлопець спочатку жив з мачухою, а потім утік з дому й поселився в дяка Богорського, деякий час жив і навчався малювати в дячка-маляра в Лисянці, маляра в с. Стеблеве. Хотів пристати на науку до відомого маляра в Тарасівці, але той подивився на його долоню й сказав, що Тарас непридатний до цієї справи. Хлопець-сирота повернувся в Кирилівку й пас громадську худобу. Подругою й розрадницею йому була Оксана Коваленко. Про цей період свого життя Т. Шевченко згадував у вірші „N. N.“ („Мені тринадцятий минало...“).

Згодом Тарас потрапив у панські покої й служив козачком, а коли пан Енгельгардт від'їздив на службу до міста Вільно (нині Вільнюс, столиця Литви), забрав юнака із собою, бо він був „годен на комнатного живописца“. Саме у Вільно сталася подія, що вплинула на подальше Шевченкове життя. Коли пан з дружиною поїхали на бал, Тарас узявся змальовувати портрет козака Платова. Повернувшись раніше додому. Енгельгардт застав свого кріпака за роботою і, розгніваний, наказав його відшмагати на стайні різками. Але пан зрозумів, що може мати зиск від талановитого кріпака. У ті часи кріпосникам було модно й прибутково тримати власних живописців, музикантів, акторів, навіть цілі театри. Тому П. Енгельгардт дозволив своєму кріпакові вчитися живопису: у Вільно — в професора Яна Рустема, у Санкт-Петербурзі — у відомого майстра Ширяєва.

Навчатися в Академії мистецтв кріпакам на той час було заборонено, тому Тарас відвідував заняття в Товаристві заохочення художників. Ось як оцінили талант Т. Шевченка члени комітету Товариства: „Розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка, комітет визнав, що вони заслуговують на похвалу, і поклав мати його на увазі на майбутній час“.

7klas.files/image032.jpg

Тарас Шевченко. Циганка-ворожка

У Петербурзі молодий Шевченко посинено займався самоосвітою: багато питав, у тому числі російською й польською, знайомився з творами мистецтва, прислухався до розмов художників про їхнє життя, мистецтво. 1838 року Т. Шевченка викупили з кріпацтва. Він став вільним. Розпочався новий період у його житті.

ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК „ІЗ ВЕРШИН ТА НИЗИН“

Ось як описувати сучасники зовнішність 29-літнього Шевченка: молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його кругле вигачене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеличких очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м'який, в ході й рухах — зосередження. При першій зустрічі із ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він здавався холоднуватим, сухим, хоч і простіш, приступним. До людей ставився спершу недовірливо і перед першим-ліпшим не відкривав своєї душі, особливо бував замкнутий супроти тих, хто добивався викликати в нього одвертість та щирість. Зате коли пізнавав чоловіка й відкривав у нім бодай одну гарну рисочку, прив'язувався до нього, а як знаходив у тій людині взаємність, віддавався йому цілим серцем. Примітними рисами характеру були доброта, м'якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть саможертовність. На кривду й несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан, — тоді він міг бути й несамовитим. З бідними ділився останнім.

Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.

— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.

Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.

— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.

Відтоді він у Скоропадського не бував.

7klas.files/image033.jpg

Тарас Шевченко. Автопортрет. 1838 р.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Перекажи епізод із біографії Т. Шевченка, який тебе найбільше вразив.

2. Прокоментуй висловлювання видатного мислителя І. Франка про Т. Шевченка: Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

3. За своє життя Т. Шевченко неповних двадцять років жив в Україні. Решта — чужа земля, іншомовне оточення. Як ти вважаєш, якби Т. Шевченко писав свої твори тільки російською мовою, чи зміг би він досягнути такої слави? Свою відповідь обгрунтуй.