Українська література 7 клас - Л.Т. Коваленко - Освіта 2015

ВСТУП

ХУДОЖНІЙ ТВІР ЯК ЯВИЩЕ МИСТЕЦТВА, НОВИЙ ХУДОЖНІЙ СВІТ, СТВОРЕНИЙ ПИСЬМЕННИКОМ. ЙОГО ОСОБЛИВІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ. ФУНКЦІЇ МИСТЕЦТВА

Попрацюй у парі.

Розглянь портрети відомого українського поета П. Тичини та порівняй їх зі світлиною. Яке із зображень — фотографічне чи художнє — справило на тебе більше емоційне враження й чому? Поділися спостереженнями з однокласниками. Зроби висновок, чим світлина відрізняється від картини.

Мистецтво є однією з форм духовної культури людства. Зародилося воно в найдавніші паси з непереборного бажання індивіда прикрасити себе та своє існування й передати іншим своє розуміння світу.

У чому ж магія, своєрідність і невмирущість мистецтва? Розгляньмо його особливості спочатку на прикладі портретів Павла Тичини.

Ти вже звернув/звернула увагу на значні відмінності між фотографією і художніми портретами поета. Декому, можливо, навіть здалося, що це різні люди. Але не подумай, що хтось із митців не зовсім майстерно відтворив зовнішність Павла Григоровича.

7klas.files/image004.jpg

Олександр Довженко. П. Тичина

7klas.files/image005.jpg

Михайло Жук. П. Тичина

7klas.files/image006.jpg

П. Тичина. Фото

Річ у тім, що світліша та художній портрет по-рідному відображають світ. Фотограф фіксує мить об'єктивно, тобто безпристрасно, неупереджено, нейтрально. Звичайно, від його майстерності залежить якість зображення, але все ж він не вкладає в роботу свого ставлення до людини так, як це робить художник.

На відміну від світлини, мистецьке полотно — це обов'язково результат думок і почуттів живописця. Воно не з'являється відразу в уяві творця в готовому вигляді. Його створенню передує тривалий процес болісних пошуків шляхів втілення художньої ідеї. Наприклад, Олександр Довженко і Михайло Жук зобразили Павла Тичину таким, яким вони його емоційно сприйняли й художньо осмислили після тривалих зустрічей, розмов, проникнення в його внутрішній світ. Своїми художніми творами вони намагалися передати характер поета, висловити своє ставлення до нього, можливо, навіть передбачити, як портрет впливатиме на глядачів. Отже, твір художника відрізняється від фотознімка саме суб'єктивністю, тобто індивідуальним осмисленням та особистісним ставленням до зображуваного. А глядачі мають зрозуміти і „розшифрувати“ всі ці приховані смисли, закладені художником у роботі. Отже, створити твір образотворчого мистецтва — це зовсім не те саме, що сфотографувати людину.

Так само й художня література. Письменник відображає світ, але не віддзеркалює його буквально, як фотограф. Він включає уяву, фантазію і втілює в художніх образах свої думки, почуття, узагальнені висновки. Наприклад, Володимир Рутківський у творі „Джури козака Швайки“ відтворив героїчну боротьбу українського народу за свою свободу проти турецько-татарських загарбників. Розповів він про цей історичний період через конкретні образи Санька і Грицика. Мандруючи слідом за хлопчиками, читач радіє й журиться разом з героями, вболіває за їхню долю. Зображені події й герої не залишають його байдужим. Вони впливають на емоції, викликають переживання, яке допомагає читачеві сприйняти авторські ідеї та усвідомити його гуманістичні цінності. Отже, художній твір відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за заковами краси.

Створений автором художній твір виконує різноманітні функції. Розглянемо найважливіші з них.

Головне призначення художньої літератури — формувати естетичні1 смаки читачів, тобто погляди на те, що є прекрасним, а що потворним.

Автор веде з читачем захопливу гру. Фантазуючи, він створює вигаданий (його називають художнім) світ, у якому змальовує певні події, боротьбу героїв з негідниками, вигадує інтриги, які тримають увагу неослабною до останньої сторінки, тобто робить усе, щоб справити потужний емоційний вплив на читача і викликати в нього співучасть. Письменник виступає виразником загальнолюдських ідей і цінностей, своїм твором він засуджує певні життєві явища і пробуджує в читача бажання замислюватись, аналізувати, пізнавати щось нове за законами краси.

1 Естети́чний — пов'язаний зі створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті; той, що має відношення до прекрасного.

Із сказаного вище випливає виховна функція художньої літератури. Читач, відчуваючи емоційне піднесення, насолоду й естетичне задоволення від прочитаного, довіряє авторові й готовий сприйняти та засвоїти ключові ідеї твору. Він часто прагне наслідувати позитивних героїв, здійснювати гідні вчинки. Отже, художня література впливає на систему цінностей читача, учить його мислити і відчувати, ставати добрішим і духовно багатшим.

Література виконує також пізнавальну функцію. Завдяки художнім творам читач розширює свої уявлення про світ. Разом з автором він мандрує в минуле й дізнається про життя наших предків, силою письменницької уяви переноситься в інші країни й на інші континенти, дізнається про звичаї, спосіб життя різних народів. Ти можеш заперечити: „Конкретні науки — географія, біологія, історія тощо — теж вивчають світ і намагаються встановити його закономірності“. Звісно, ти в цьому сенсі маєш рацію, але тільки художня література пізнає й відображає дійсність цілісно, будить уяву, почуття, викликає співпереживання. Крім того, саме художні твори дають читачеві усвідомлення причетності до свого народу, нації, людства, є путівниками, що допомагають читачеві шукати себе в непростому світі.

ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ

1. Поясни, чим суб'єктивне зображення дійсності відрізняється від об'єктивного. Наведи приклади.

2. Поясни, як ти розумієш тезу, що художній твір відображає дійсність у художніх образах. Добери приклади на підтвердження своєї думки.

3. Чи однаково історик і письменник зображуватимуть події 1991 року, внаслідок яких Україна здобула незалежність? Свою відповідь обґрунтуй.

4. Прокоментуй, як ти розумієш твердження художній твір створює нову художню реальність за законами краси.

5. Назви три функції художньої літератури та коротко поясни, що кожна з них означає.

Попрацюй у парі.

Прочитай переказ давньогрецького міфу про Пігмаліона.

Як в алегоричній формі в ньому відображено особливості творчої праці митця? Порівняй свою відповідь із відповіддю однокласника/ однокласниці.

Колись на острові Кіпрі буе великий митець Пігмаліон. Жив він самотньо, родини не мав і навіть не думав одружуватись, бо гордував жінками. Дізналася про це богиня кохання Афродіта, розгнівалась і надумала покарати зухвальця.

Єдиною втіхою Пігмаліонові було різьбярство. У довгі години виснажливої праці він був справді щасливий. Якось — і, певне, на те була воля богині! — взявся він різьбити з найкращого мармуру, яким славиться острів Парос, жіночу постать. таку гарну, вродливу, що подібної і на світі немає.

Пігмаліон працював натхненно, невтомно, забуваючи про все на світі. І з кожним днем, що далі він різьбив, що більше зрізав упевненою рукою зайвих скалок із великої мармурової брили, то виразніший ставав обрис прекрасної жінки, наче сама богиня кохання виходила з білого морського шумовиння.

Нарешті сніжно-біла статуя готова. Якої дивної вроди в неї обличчя, яке високе ясне чоло, які очі промовисті! Вона наче жива, здається, зараз милі вуста всміхнуться ласкаво й принадно, а ніжні дівочі руки простягнуться до нього, її творця. Збентежено дивиться Пігмаліон на свій витвір, і серце йому завмирає від незнаного щастя. О, якби боги вселили в камінь людську душу!

Чи йде куди Пігмаліон — щойно ступне за поріг, як уже рветься душею назад. А повертаючись, завжди приносить своїй красуні дарунки, що їх полюбляють молоді дівчата, — пахучі барвисті квіти, дрібні різноколірні мушлі та прозорі бурштинові кульки — скам'янілі сльози Фаетонових сестер Геліад.

Але ніщо не могло зворушити статуї, вона стояла мовчазна й нерухома, байдужа до прикрас і дарунків...

Пігмаліон почав палко молитись:

— О могутня Кіпрідо! Тобі все підвладне на світі. То зроби так, щоб моєю дружиною стала... — Пігмаліон знітився, не насмілюючись просто сказати: „Та, що я вирізьбив з мармуру“. Зітхнувши, він повів далі: — Схожа на ту, що я вирізьбив з мармуру.

Проте богиня кохання зрозуміла митця й дала йому доброзичливий знак: тричі на жертовнику спалахнув вогонь, і яскраві омахи сяйнули до неба.

Мерщій подався Пігмаліон додому, до своєї мармурової красуні. Схилившись її поцілувати, він раптом відчув, що ніжне личко тепле, теплі і руки, і плечі. Від його дотику твердий мармур м'якшав, як м'якшає бджолиний віск під променями сонця. Тоді зраділий, збентежений від щастя Пігмаліон схопив своє творіння в обійми і поцілував у теплі вуста. Статуя — ні, не статуя, а жива дівчина — зашарілася й підвела ясні очі.

Незабаром, увесь Кіпр відсвяткував весілля Пігмаліона й Галатеї — так стали звати красуню. І, кажуть люди, першим гостем на тому весіллі була золота богиня Кіпріда.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитай статтю „Вступ“ та перекажи її. Усно поясни, у чому полягає зв'язок читача з автором твору.

2. У зошиті намалюй схему, на якій зобрази види мистецтв та добери по одному прикладу до кожного з них. Усно поясни, чим художня література відрізняється від інших видів мистецтва.