Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік

ЇЇ ПІСНІ - ЯК ПЕРЛО МНОГОЦІННЕ - ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Нині ми перегортаємо одну з найзагадковіших сторінок нашої історії. Чимало їх іще чекає своїх ретельних, вдумливих і захоплених дослідників. Історія життя легендарної співачки И авторки пісень із Полтави, Марусі Чурай, нерозривно переплелася з історією нашої країни, з подіями Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, з історією українського козацтва загалом. Цілком імовірно, що саме завдяки її пісням козаки перемагали в жорстоких битвах. Адже ніщо так не піднімає бойового духу, як гарна пісня - мудра, запальна, жвава! А Марусю вважають авторкою 23 пісень, що давно стали народними: „Летить галка через балку“, „Засвіт встали козаченьки“, „Віють вітри, віють буйні“, „Сидить голуб на березі“, „Ой не ходи, Грицю...“ та ін.

„Дівчиною з легенди“ звуть Марусю Чурай. Тепер ця легенда дійшла й до нас. А ми обов'язково передамо її нашим нащадкам - і вічно житиме у своїх піснях талановита народна співачка. А ви, нарешті, достеменно дізнаєтесь, як народжуються і подорожують зі століття до століття, з покоління до покоління чудові витвори народного генія - легенди...

- Що ви знаєте про творців народних пісень? Пісні яких видатних українських поетів стали народними?

Звитяги наші, муки і руїни

безсмертні будуть у її словах.

Вона ж була як голос України,

Що клекотів у наших корогвах!

Ліна Костенко

Ще в 1877 році український письменник і журналіст Олександр Шкляревський, який усе життя збирав відомості про Марусю Чурай, видав про неї біографічний нарис. Там були, зокрема, такі рядки: „По Україні, переважно у Полтавській губернії, а також частково в Київській і Чернігівській, ходить переказ, що автором відомих і найпоширеніших у слов'янському світі малоросійських пісень була дуже молода дівчина, козачка, яку звали Маруся Гордіївна Чурай“.

А ще автор висловив припущення, що ім'я дівчини з Полтави, на відміну від імен багатьох інших творців народних пісень, збереглося „завдяки її сумній і романтичній долі“. То що ж це за таємниця, яка впродовж трьох віків збуджує уяву дослідників, письменників, усіх тих, у чиїй душі живе українська пісня?

Її називали українською Сапфо¹, про неї писали художні твори, зокрема відомий вам Степан Руданський („Розмай“), Володимир Самійленко, з творчістю якого ви ознайомитеся наприкінці цього навчального року. А ще написано прекрасну драму Михайла Старицького, романтичну повість Ольги Кобилянської.

С. Прохоров. Українська дівчина

- Які риси української дівчини підкреслив художник?

Жодних архівних джерел про долю нашої героїні не збереглося. Частково документи Полтавського магістрату знищила величезна пожежа 1658 року, а державні Полтавські архіви були втрачені під час Другої світової війни. Тому й ми, як і століття тому, йтимемо вузькими стежечками літописів, щоб відшукати те „многоцінне перло“, яке залишила у спадок наша талановита пращурка.

- Наскільки вірогідною, на вашу думку, є інформація, збережена в легендах?

Згідно з легендою, Маруся Чурай народилася близько 1625 року в родині урядника козацького полку Гордія Чурая. Садиба Чураїв розташовувалася неподалік Хрестовоздвиженського монастиря.

Славну доньку виховав Гордій Чурай - розумну, вродливу, талановиту, запальну й чесну, роботящу й принципову. Полтавці любили її так само, як і батька, - за життєрадісну вдачу, за вміння складати прекрасні пісні, за голос, що підкорював серця. Звісно, й закохувались у Марусю щиро, віддано, назавжди. Так, як Іван Іскра, - улюбленець Богдана Хмельницького, безмежно хоробрий, чесний і палкий козак. Але благородний воїн беріг своє кохання глибоко в серці: знав, що Маруся любить іншого.

Як свідчить легенда, її обранцем був Гриць Бобренко, син хорунжого полтавського полку, про якого сама Маруся склала такі рядки:

Коли б же я знала, маляра б найняла,

Його біле личко та й намалювала.

Карі оченята, котрі я любила,

Його русі кудрі я б позолотила.

Але, на жаль, її вибір виявився трагічним. Горда і щира, з ліричною душею, вона заприсяглася у вірності парубкові, який був не вартий її кохання. Він виявився слабкодухим і безхарактерним, його вчинками керувала деспотична матір. Саме вона вирішила оженити свого сина не на бідній дівчині, а на найбагатшій в окрузі - дочці осавула Федора Вишняка, Галі.

¹ Сапфó (Сафо) - давньогрецька поетеса.

М. Пимоненко. Суперниці (Біля криниці)

- Уважно розгляньте картину. Поміркуйте: яка з дівчат може бути Галею, а яка - Марусею.

Висловіть свою думку: чи є характерною ця ситуація тільки для тих часів, коли жила Маруся?

Усю трагедію свого кохання Маруся виспівала в піснях:

Чом ти мене не послухав, як тобі казала:

„Ходім, серце, повінчаймось, щоб мати не знала“.

Ти все неньку свою слухав, мене покидаєш,

Покидаєш сиротину, іншої шукаєш.