Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ - ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі, -

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися,

Та за свого миленького

Богу помолися.

Стоїть місяць над горою,

Та сонця немає,

Мати сина в доріженьку

Сльозно проводжає:

- Прощай, милий мій синочку,

Та не забувайся,

Чрез чотири неділеньки

Додому вертайся!

- Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький

В воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,

У яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку

Як рідну дитину.

Прийми ж її, матусенько,

Бо все в Божій волі,

Бо хто знає, чи жив вернусь,

Чи ляжу в полі!

- Яка ж би то, мій синочку,

Година настала,

Щоб чужая дитиночка

За рідную стала?

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі...

Як і більшість народних пісень, ця пісня має кілька варіантів. Передаючись із уст в уста, вона поступово вбирала в себе талант багатьох виконавців і піснетворців. Уперше її надрукував 1878 року Яків Головацький, видатний український поет, учений, фольклорист. У його варіанті йдеться про події, які трапилися дещо пізніше орієнтовного часу появи першого варіанта пісні. У першому ж варіанті, який ви щойно прочитали, йдеться лише про розлуку коханої дівчини з милим, що від'їжджає на війну, про його прощання з матір'ю, про спробу козака примирити двох жінок, яких він любить понад усе на світі.

- Як прочитується в цій пісні автобіографічний мотив?

Тон пісні журливий, тривожний. Пестливі форми слів надають їй ніжного, глибоко зворушливого звучання. Елементи діалогічного мовлення створюють живу, зриму картину прощання. І Маруся, і козак, і його матір говорять одне одному слова, які кожна людина хоч раз говорить у своєму житті. Мабуть, тому пісні Марусі Чурай припали до серця кожному, хто їх чув, бо в них немає нічого штучного, надуманого. Це живі людські почуття, живий сум і жаль, адже авторка виспівувала своє життя серцем, це плакала і страждала її прекрасна душа.

- Чому, на вашу думку, у пісні виразно вимальовуються немовби дві окремі картини прощання?

Прощальні слова козака - оптимістичні. Він сподівається повернутися додому живим. І ця мажорна нота - надія самої Марусі, її віра у щасливе повернення коханого.

А в другому, пізнішому варіанті пісні розповідається вже про славну козацьку перемогу в Корсунській битві, коли військо Богдана Хмельницького взяло в полон польського коронного гетьмана Потоцького і польного1 гетьмана Калиновського. Тепер настала пора плакати дружині Потоцького, яка по-жіночому мудро розсудила, що не здолати козаків, немає в світі такої сили.

У цьому варіанті пісні немає сцени прощання з матір'ю, натомість вона пронизана зовсім іншими почуттями: радістю перемоги, іронічним кепкуванням з ворога, а спілкування Марусі з козаками позбавлене такого глибокого надриву, туги, традиційного звертання до Божої ласки. Пісня виразно розділена на дві частини, які не є таким гармонійним цілим, як у першому її варіанті.

- Чому, на вашу думку, у другому варіанті пісні немає мотиву прощання козака з матір'ю?

Очевидно, створена Марусею Чурай типова журлива пісня родинно-побутового характеру поступово перетворилася на бойовий марш, який був необхідний козакам. Але її ім'я все одно жило в пісні, як символ вічного чекання, яке потрібне кожному лицареві не менше, ніж славна перемога над ворогом...