Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік

ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ - УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ДУМИ - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Що на Чорному морі,

На камені біленькому,

Там стояла темниця кам'яная,

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,

Бідних невольників.

То вони тридцять літ у неволі пробувають,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.

То до їх дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Приходжає,

Словами промовляє:

„Гей, козаки,

Ви, біднії невольники!

Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?”.

Що тоді бідні невольники зачували,

Дівку-бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

По річах познавали,

Словами промовляли:

„Гей, дівко-бранко,

Марусю, попівно Богуславко!

Почім ми можем знати,

Що в нашій землі християнській за день тепера?

Що тридцять літ у неволі пробуваєм,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,

То ми не можемо знати,

Що в нашій землі християнській за день тепера”.

Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Теє зачуває,

До козаків словами промовляє:

„Ой, козаки,

Ви, біднії невольники!

Що сьогодні у нашій землі християнській великодня субота,

А завтра святий празник, роковий день Великдень”.

То тоді ті козаки теє зачували,

Білим лицем до сирої землі припадали,

Дівку-бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

Кляли-проклинали:

„Та бодай ти, дівко-бранко,

Марусю, попівно Богуславко,

Щастя й долі собі не мала,

Як ти нам святий празник, роковий день

Великдень сказала!”. То тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Теє зачувала, словами промовляла:

„Ой, козаки,

Ви, біднії невольники,

Та не лайте мене, не проклинайте,

Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,

То буде мені, дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати;

То буду я до темниці приходжати,

Темницю відмикати,

Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати”.

То на святий празник, роковий день Великдень,

Став пан турецький до мечеті від'їжджати,

Став дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати.

Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Добре дбає - До темниці приходжає,

Темницю відмикає,

Всіх козаків,

Бідних невольників,

На волю випускає І словами промовляє:

„Ой, козаки, ви, біднії невольники!

Кажу я вам, добре дбайте,

В городи християнські утікайте,

Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,

Моєму батьку й матері знати давайте:

Та нехай мій батько добре дбає,

Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,

Великих скарбів не збирає,

Та нехай мене, дівки-бранки,

Марусі, попівни Богуславки,

З неволі не викупає,

Бо вже я потурчилась, побусурменилась

Для розкоші турецької,

Для лакомства нещасного!”

Ой визволи, Боже, нас, всіх бідних невольників,

З тяжкої неволі,

З віри бусурменської,

На ясні зорі,

На тихі води,

У край веселий,

У мир хрещений!

Вислухай, Боже, у просьбах щирих,

У нещасних молитвах

Нас, бідних невольників!

- Наскільки достовірними видаються вам події, описані в думі? Що найбільше вражає вас у її сюжеті? Які наслідки, на вашу думку, міг мати вчинок Марусі Богуславки?

У цьому безсмертному витворі народного генія відбилась історія тисяч і тисяч українських жінок і дівчат, що потрапили до турецького й татарського полону і змушені були все життя перебувати в неволі. Найбільш відома українська жінка-бранка, що стала дружиною одного з наймогутніших султанів Туреччини Сулеймана, - Роксолана.

- Якщо ви бачили фільм „Роксолана” або читали книжки про неї, поміркуйте, що є спільного і відмінного в біографіях дружини султана і героїні народної думи. Не виключено, що саме доля Роксолани, історія її життя лягли в основу цієї думи.

- Чому, на вашу думку, тема жіночої недолі була однією з найпоширеніших в українському фольклорі?

Маруся не забула про те, які свята святкують в Україні, покірно вислуховує гнівні докори бранців, що тридцять років страждають у страшній кам'яниці. Лише просить утікачів розповісти матері й батькові про те, що немає їй вороття на батьківщину, бо навіки прив'язана до землі турецької. Вона картає себе, це відчувається в її словах. Але ми розуміємо, що немає її вини в тому. Маруся - полонянка, що перебуває у повній владі свого господаря. І визволення земляків-невільників - відчайдушний крок мужньої жінки, яка прагне допомогти вітчизні, виявити любов до рідного краю.

М. Дерегус. Дума про Марусю Богуславку

Тема жіночої долі є однією з провідних в українському фольклорі. Але в цій думі розповідається про полон, неволю, гірке життя вічної бранки, що мусить скорятися „панові турецькому”. Героїня твору є взірцем мужньої жінки-патріотки, що виконує свій моральний і людський обов'язок перед земляками-невільниками. Усе переплелося в її вчинкові: туга за батьківщиною, співчуття до бранців, відчай від жорстокої долі, що змусила її „потурчитись, побусурменитись”.

У думі немає батальних сцен і збройних поєдинків. Не лунають грізні заклики і не бряжчить зброя. Натомість за скупими рядками постають страшні картини похмурої в'язниці, обличчя знеможених бранців, що з ненавистю і водночас із надією дивляться на Марусю. Тендітна красуня стала для них променем світла в мороці тюрми.

- Чому ми наголошуємо на високому патріотичному звучанні цієї думи?

У „Думі про Марусю Богуславку” вчуваються і ненависть, і відчай, і надія, і каяття, і приреченість, і любов, і сум. За своєю художньою вартістю це одна з найдовершеніших дум в українському героїчному епосі.

Сюжет надихнув багатьох українських письменників на написання літературних творів. Ви можете прочитати поему Пантелеймона Куліша, драми Івана Нечуя-Левицького та Михайла Старицького „Маруся Богуславка” і багато-багато інших.