Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік

БИЛИ, А НЕ ВЧИЛИ... - ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) - СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Тут остаточно з'ясувалося, що пристрасть до малювання в панського козачка Тараса непереборна. Панові Енгельгардту набрид неслухняний попихач, який, замість того, щоб віддано чекати чергової вельможної примхи, замріяно пірнав у своє мистецтво і малював, малював, малював...

Тож і вирішив бундючний Енгельгардт використати таку несподівану забаганку свого двірського козачка і вивчити його на такого ж двірського, але художника. Не дивуйтеся, пани влаштовували справжні змагання на кращих актрису-кріпачку, музиканта-кріпака, художника, собаку, коня тощо. Причому ціна елітного цуценяти могла бути значно вищою від ціни будь-кого з кріпаків...

- Що ви знаєте про кріпосне право з історії? Чи були в інших країнах подібні соціальні явища?

Навчатися Тараса віддали до цехового майстра, художника Ширяева. Шевченко оселився в нього на квартирі. Як помічникові художника йому довірялося (щоправда, тільки під наглядом самого майстра) готувати трафарети малюнків, створювати композиції орнаментів, розписувати інтер'єри петербурзьких палаців. І навряд чи хто зараз згадає про те, що талановитий український юнак, про якого ще й не знала сама Україна, брав участь в оформленні Великого театру Петербурга. Про це Тарас Григорович значно пізніше напише в знаменитій, багато в чому автобіографічній повісті „Художник”.

Так бракувало вільного часу, але так хотілося справжньої творчості! І білими петербурзькими ночами на алеях Літнього саду часто можна було зустріти невисокого кремезного юнака, що малював „солодко усміхнених богинь” і суворих богів - знамениті статуї Петербурзького парку.

- Як ви гадаєте, чи можна було б зараз установити, які саме живописні роботи і в яких знаних місцях Петербурга виконував Шевченко?

Саме ця „безкоштовна майстерня” відіграла вирішальну роль у житті Тараса Шевченка. Якось підійшов до нього приємної зовнішності пан, зацікавившись малюнками юнака. Виявився він художником Іваном Сошенком, до того ж іще й земляком Тараса. Відтоді розпочалася нова сторінка життя майбутнього Кобзаря, сторінка, на якій слово „Надія” писалося вже з великої літери...