Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас
Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік
ЯК ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ! - ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) - СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
Одним із перших, хто дізнався про скрутну долю талановитого кріпака і щиро заприязнився з ним, був уже відомий на той час український письменник Євген Гребінка. Виявив глибоку стурбованість Шевченковою долею, бажання допомогти і шанований у петербурзьких колах Василь Григорович, про якого згодом Шевченко напише: «Не одцуравсь того слова, що мати співала, як малого повивала, з малим розмовляла». Він також був вихідцем з України, професором теорії естетики й секретарем професорської ради Академії мистецтв. Саме він вибудував той ланцюжок знайомств і контактів, який згодом привів-таки Шевченка до визволення.
Зі звільненням Тараса з неволі пов’язані імена багатьох людей, які вписані золотими літерами в історію світового мистецтва. Григорович і Гребінка познайомили Шевченка з професором Академії мистецтв блискучим художником Олексієм Венеціановим, який був придворним живописцем. Венеціанов приятелював із видатним російським поетом Василем Жуковським, який при дворі тодішнього імператора Миколи І був досить впливовою особою, оскільки виховував спадкоємця престолу Олександра. Жуковський, людина сентиментальна й романтична, глибоко розумівся на справжньому мистецтві. Тому, тільки-но познайомившись із Шевченком, він одразу оцінив талант цього «алмаза в кожусі», як він охрестив Тараса Григоровича.
- Поясніть, чому всі ці люди почали допомагати Шевченкові.
Відтоді Жуковський енергійно клопочеться про визволення Шевченка з кріпацтва. Разом із Жуковським узявся до благородної справи ще один професор Академії мистецтв Карл Брюллов, видатний російський художник, світову славу якому принесла його знаменита картина «Останній день Помпеї». Брюллов, познайомившись із Шевченком, одразу відзначив «не кріпацький» вираз обличчя молодого художника. А в безперечному таланті українського юнака переконався, переглянувши його малюнки.
- Що це за місто - Помпея? Знайдіть і розгляньте картину Брюллова. Чи сподобалась вона вам? Чим саме?
Складним було це завдання - викупити незвичайного кріпака, якого Енгельгардт схарактеризував як «ремісника, у господарстві необхідного», і назвав неабияку суму - 2500 карбованців асигнаціями.
Іван Сошенко залишив спогади про ті дні: «Стан душі Тарасової в той час був жахливий». А між тим, згідно з досягнутою домовленістю, Брюллов уже малював портрет Жуковського, який став окрасою і гордістю світового мистецтва живопису. Полотно було розіграно в лотерею серед членів царської родини. Виграла цариця Олександра Федорівна і подарувала його своєму синові. Уявіть собі лишень, яким важким був для Тараса Шевченка цей рік! 2 квітня 1837 року Брюллов поклав перший мазок на полотно, а 22 квітня 1838 року талановитий кріпак нарешті тримав у руках «відпускну» - документ, що давав його власникові довгоочікувану свободу!
А попереду було життя, про яке Шевченко з повним правом міг пізніше сказати: «Моє життя становить частину історії моєї Батьківщини».
- Спробуйте описати почуття Тараса Шевченка, який довідався про задум свого порятунку, а потім - про звільнення. Яким би було життя Тараса, якби його не викупили з неволі?
Нарешті мав змогу розквітнути талант, справжній, унікальний, який усьому світові явив Кобзаря - основоположника нової української літератури й української літературної мови.