Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Українка Леся
Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік
ДАВНЯ ВЕСНА - ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Косач) (1871-1913) - СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло -
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
Образ весни був найулюбленішим в інтимній ліриці поетеси. У ній Леся бачила свою подругу, їй здавалося, що пора, яка пробуджує все навколо, є для неї найближчою. Адже весна навіть її, «хвору і самотну», спонукала відчути радість і повноту життя, змусила забути про біль і страждання, про осоружне ліжко, до якого була прикута сама молодість! У ті дні Леся написала в одному з листів: «Надворі така розкішна весна, що ніхто не повинен слабувать...».
Образ весни в цьому творі - персоніфікований, динамічний. Поетеса не шкодує словесних барв, які увиразнюють картину і відповідний їй стан ліричної героїні. Леся персоніфікує весну за допомогою епітетів, які вживаються для характеристики звичайної жінки, - «весела, щедра, мила», дієслів - «грала, сипала, летіла».
Одухотворена весна настільки владно завоювала все довкола, що воно не просто «ожило», а й «загомоніло», «співало», «сміялося».
- Які ще засоби персоніфікації ви можете назвати?
- А як ви гадаєте? Свою думку обґрунтуйте.
Композиційне осердя твору - строфа, у якій лірична героїня зізнається у своїй трагічній безпомічності, відмежованості від такого привабливого потоку життя. Ця антитеза - «все сміялось, бриніло, а я лежала хвора й самотна» - лише поглиблює і вияскравлює одухотвореність весняного буяння.
Емоційний злам авторка подає надзвичайно просто - прийомом ствердження-заперечення: «Мене забула... Ні, не забула!». Цей емоційний підйом надалі лише посилюється, замикаючи вірш вдячними мажорними нотами.
Зримі, легкі, знайомі і привабливі образи творять силою Лесиного генія неповторну картину, яка всуціль є «живою» метафорою, а поетичне перебільшення «Весни такої не було й не буде» максимально демонструє стан душевного підйому, окриленості, волі до життя - усе те, що весна принесла в «тісну хатину» поетеси.
І, мабуть, віршів таких «не було й не буде»...
Саме в цій збірці (цикл «Невільничі пісні») з’явився в поезії Лесі Українки образ Прометея. У ньому вона, як свого часу Тарас Шевченко, уособлювала всі підневільні народи, яким завдавали страждань не могутні небожителі, а підлі нікчеми:
Брати мої, нащадки Прометея!
Вам не орел розшарпав груди горді, -
Бридкі гадюки в серце уп’ялись.
Важливе місце в збірці посідає тема ролі митця і мистецтва в суспільному житті - йдеться передовсім про поему «Давня казка».
