Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік

НАВІТЬ ЯКЩО НЕ ДІЙДЕМО - ХОДІМО... - ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ (1936-1973) - СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Володимир Підпалий

Скінчить історія

круговорот,

Сліпцям зі сліпів опаде

полуда.

У світі все забудеться...

Народ,

Народ ганьби своєї

не забуде!

Володимир Підпалий

„НАВІТЬ ЯКЩО НЕ ДІЙДЕМО - ХОДІМО...”

Володимир Підпалий був залюблений в Україну, його вабила її неповторна краса, яку поет здатен був відшукати у краплині роси і в загадковому запиналі осінньої ночі, у вічній таїні сільської пасіки і в гордій крутизні коневої шиї на нескінченній, як життя, зеленій леваді... І зрозуміти його поезію може тільки той, чиє серце відкрите для краси і добра, любові та щирості, хто точно знає, що справжні почуття - завжди безкорисливі.

Так мало відвела доля цьому поетові, який своїм тихим, але чесним і світлим словом умів лікувати скалічені душі! Він прийшов у літературу зі славним поколінням шістдесятників, які змінили світ, давши йому зрозуміти: найбільша цінність у житті - ковток свободи.

Володимир Підпалий - син щедрої на хліб і на таланти полтавської землі. Він народився 9 травня 1936 року в селі Лазірках неподалік від мальовничого містечка Лубни. Його батько поліг на полі бою 1943 року, захищаючи Київ. Потім тільки мати слухала, як хлопчина вголос читав їй „Кобзар”, слухала і плакала, пригадуючи свою гірку наймитську долю...

Справжнє щастя відчув, коли вступив на філологічний факультет Київського університету імені Т.Г. Шевченка в 1957 році. Відтоді жив літературою: мов ластівки, вилітали з-під його пера поетичні збірки; як редактор домагався видання таких книг, які щоразу давали новий ковток живлющої свободи українському читачеві.

- Про що свідчить той факт, що Володимира Підпалого називали другом такі письменники, як Ліна Костенко, Борис Олійник, Євген Гуцало?

Підступна хвороба урвала його поетичний лет, спинила на півслові. Але те, що він устиг нам сказати, дорогого варте:

Коли я умру, хай поплачуть, бо так вже ведеться,

Вип'ють чарку печалі і знову до праці ідуть.

Може, я не умер, а спинилося втомлене серце,

Щоб в землі стать землею і землю нарешті збагнуть...