Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік

ЩОБ НЕ ВМЕРЛИ СЛОВА... - ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (нар. 1945 р.) - СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Для творів Голобородька характерне звертання „Ми”. Воно сприймається як факт довіри, як свідчення спорідненості з кращими представниками нашого суспільства, що вже обрали єдину і несхибну дорогу - на віки, на щастя, на здобутки. Василь Голобородько знає, що вже підростає покоління, яке має дбати про збереження національних святинь, до яких, зокрема, належать і слова нашої мови. Поет бачить і перепони на освяченому прадідами шляху, а проте цей рух не зупинити. Недаремно перша потужна громадська організація, що виникла іще в часи фактичної несамостійності України, називалась „Народний Рух”. Бо рух - це життя, а рух пробудженого українства до майбутнього, що охопив навіть найвіддаленіші куточки країни, - це найважливіше, на чому хотів би наголосити поет.

У його поезіях, на індивідуальний стиль яких ви вже звернули увагу, вживаються традиційні епітети - „тихомрійні села”, „віковічна земля”, „золотоверхі церкви”. Але ця, на перший погляд, простота насправді підкреслює дуже важливі речі: сталість, вічність, незнищенність святинь, які й складають таке поняття, як Батьківщина. Але головним компонентом цієї, та й деяких інших поезій Василя Голобородька є ключові слова. Прислухайтесь, куди падає логічний наголос: „ми йдемо”, „ми гордо йдемо” і „марна справа”, „марна справа” стояти нам на заваді!

Оригінальна, неповторна манера письма, наскрізний патріотизм, що пронизує кожний з рядків його поезій, усвідомлення нерозривності зв'язків між минулими, сьогоднішніми та прийдешніми поколіннями, шанобливе ставлення до рідної мови, висловлене в простих, неповторних образах, зробили Василя Голобородька самобутньою постаттю в українській літературі.

- Проаналізуйте, у чому полягає пафос цієї поезії.