Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік

Я ЗАВЖДИ БУВ ВЕЛИКИМ ОПТИМІСТОМ... - МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ (1864-1913) - З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Од тих днів, од яких існує мистецтво, існує література, вони шукають одне... - людину. З давніх-давен усіх справжніх письменників хвилював і мучив отой невловимий чи вловимий в окремих рисах ідеал людини. Навіть тоді, коли письменник і не робив спроби укласти якийсь еталон у своїй художній творчості, він думав про це...

То не важливо, що пише письменник - новели чи романи, аби він осягав ними світ, відображав правду життя, аби по пласі, по цеглині викладав свою будову. Либонь, то основне - вибудувати свій дім, провести свою лінію.

Юрій Мушкетик

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ (1864-1913)

Михайло Коцюбинський

Людську любов, і радощі,

й жалі,

І совість, що губилась

на землі, -

У серце взяв, у світ поніс з собою.

Андрій Малишко

„Я ЗАВЖДИ БУВ ВЕЛИКИМ ОПТИМІСТОМ...”

„Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег” - так сказав про себе письменник, який творив не лише українську - європейську літературу і культуру. Інтелігент і аристократ духу, людина високого морального обов'язку й рідкісного таланту, Михайло Михайлович залишив нам у спадок твори надзвичайні: правдиві, чарівні, вічні, як саме життя, яке він любив над усе на світі...

Павло Тичина, чий шлях у велику літературу був освячений благословенням М. Коцюбинського, говорив, що „великі світочі людства давно вже розступились, щоб дати місце і йому в шерензі борців, мислителів і шукачів правди”.

- Як ви гадаєте, чи впливає на творчість письменника те, оптиміст він чи песиміст у житті? А якщо впливає, то як саме?

Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року в місті Вінниці. Про свої дитячі спогади М. Коцюбинський писав: „...Цей святвечір, маланки, ці колядки й щедрівки мають для мене значення, промовляють до мене згадками щасливих дитячих літ, віють поезією давніх, доісторичних часів...”.

Лагідне дитяче прізвисько - Муся - по-своєму характеризувало доброго, спокійного, допитливого хлопчика, якого мати обожнювала, а інші родичі щиро любили і шанували за розум, порядність, дисциплінованість. Через матеріальну скруту талановитий юнак не зміг здобути вищу освіту. Учився лише в початковій школі в місті Барі, а згодом у Шаргородській бурсі. Подальшу освіту здобував самотужки. Бажання вчитися і наполегливість зробили з нього інтелігента європейського ґатунку.

Варто сказати хоча б про те, що в домашніх театральних виставах Михайло грав роль Людської совісті в п'єсі, яку він сам написав за мотивами пісень і дум часів козацько-селянських повстань.

Усе життя невтомно працював він на літературній ниві, під його пером оживали і курні українські хатинки, і вузькі вулички татарських селищ у Криму, і могутні Карпати, де народжувалося вічне і прекрасне кохання. Він умів зазирати не лише в маленькі віконця селянських осель, а й у людські душі. Тому образи, створені його талантом, - вічні, бо під пильним поглядом великого гуманіста ніхто не міг покривити душею...

Робочий кабінет М. Коцюбинського

- За мотивами повісті Михайла Коцюбинського знято художній фільм „Тіні забутих предків”, який увійшов до класики світового кіномистецтва. Чи бачили ви цей фільм? Якщо так, то чим він вам сподобався? Якщо ні, то обов'язково подивіться, ви вивчатимете цей твір у старших класах!

Коцюбинського не стало 25 квітня 1913 року.

Його проводжали в останню путь сонце, яке любив понад усе, і тисячі людей, що прийшли віддати шану великому синові України. Михайла Коцюбинського поховали в Чернігові, де він мешкав протягом останніх років, на схилах Десни, на Болдиній горі, куди часто ходив відпочивати видатний український митець.

- Михайла Коцюбинського ще за життя називали „сонцепоклонником”. Як ви гадаєте, який зміст вдячні читачі й друзі вкладали в це слово?