Українська література 8 клас - Олена Міщенко - Генеза 2016 рік

ДРАМА У ЧОРНІЙ І ЧЕРВОНІЙ БАРВАХ - МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ (1864-1913) - З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Життя і кров, а не сюжет і тему

Він залишив на білих сторінках.

І слів його не обернуть на прах.

Максим Рильський

За свій недовгий літературний вік Коцюбинський спромігся відтворити грандіозну панораму життя величезної імперії та України зокрема від часів жорстокої панщини до революційних катаклізмів початку XX століття.

Картина тогочасної дійсності, створена письменником, містка й багатопланова. Її першопочатком можна вважати повість „Дорогою ціною”. У ній вчуваються відгомін славних часів козаччини, дух запорозької вольниці. І хоч Запорозька Січ лежала в руїнах, були сміливці, одчайдухи, що подалися за Дунай. І там славні степові лицарі заснували свою нову Січ, бо не бажали чути на своїй шиї панського ярма, хотіли залишитися вільними, незакріпаченими. А тому й була у селянина примарна надія, що ще можна порятуватися від панських канчуків якщо не в бессарабських степах, то хоча б за Дунаєм.

- Що ви знаєте про Задунайську Січ? Поцікавтеся у вчителя історії, підготуйте коротеньку історичну довідку про цю сторінку життя українського народу.

Скільки гірких парадоксів знає наша історія! З турецької землі, напоєної кров'ю, потом, слізьми тисяч українських бранців, линули заклики до волі, а в самій Україні чорніли погорблені спини кріпаків.

Цей твір було написано в 1901 році. Подвиги славного українського козацтва, традиціями яких живився і на яких виховувався головний герой Остап Мандрика, були надзвичайно важливими і для самого Коцюбинського. Автор ставився до зображуваних подій не як до пожовклих сторінок історії, а як до вічно живого подвигу і болю, традицій, які народ завжди повинен берегти й наслідувати.

В архівах письменника збереглося кілька варіантів назви майбутньої повісті: „На волю!”, „Дорога воля”, „З неволі”, „За дорогу ціну”, „Воля”. І героїв у ескізах до твору звали трохи інакше: Соломія звалася Мариною, а Іван Котигорошко - Іваном Мазепою. Проте можна з повним правом стверджувати, що героєм твору є все українське селянство, волелюбне і нескорене, уособлене в образах двох прекрасних закоханих - Остапа і Соломії.

- Свого часу царська цензура, ознайомившися з повістю, заборонила до друку її вступ. Як ви гадаєте, з якої причини?

Остап не тільки ненавидить панське ярмо, а й засуджує тих, хто добровільно терпить це ярмо на власній шиї. Соломія - вольова і мужня, щира й самовіддана жінка, вірний товариш. Але навіть непереборна жага до життя не порятувала її: двобій із чорними водами Дунаю закінчився трагічно.

Українська письменниця Наталя Кобринська в листі до Михайла Коцюбинського писала: „Ваша Соломія - то джерело під час спеки...”.

- Як ви розумієте ці слова? Підтвердьте свою відповідь цитатами з твору.

Майстерність письменника виявилась у змалюванні своїх героїв за допомогою різних художніх засобів. Портрети, вималювані в повісті, передають красу й силу цих волелюбних дітей України, а діалоги - психологічний стан.

Особливу роль у розкритті характерів персонажів відіграє пейзаж, точніше - масштабний опис плавнів, у яких відбувається більша частина дії. Тут автор використовує надзвичайно потужну символіку кольорів, поєднання гнітючої темряви ночі і криваво-червоної пожежі, що посилює трагізм становища втікачів і віщує драматичний фінал твору. Найважливішу роль відіграє у змалюванні комишів прийом уособлення. Це жива, вороже налаштована до втікачів сила. Вона „їжиться”, „тіснить”, „глузує”, „помахує рудим чубом”. І мужня Соломія фактично бореться з нею, як із живою істотою. Навіть пожежа, що ширилась плавнями, рухалась як жива. Це вогненне море „йшло”, „жерло”, „випивало”, „підпалювало” все довкола.

- Пригадайте, у яких прочитаних вами творах так само виразно було змальовано природу, її суголосність з описуваними подіями, душевним станом героїв.

Твір проникнутий нездоланним прагненням героїв здобути волю. Але не змогли вони знайти її, свою заповітну мрію. Не зазнали втікачі ні щастя, ні волі. Чужина не стала їм батьківщиною.

Прагнення героїв до волі та щастя - провідний мотив творчості М. Коцюбинського. Адже це найбільш природне бажання людини, таке необхідне для кожного.

- Наскільки важливою для людини є свобода? Як ви ставитеся до сучасних світових процесів боротьби за свободу слова, віросповідання тощо?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Повторюємо

1. Де й коли народився Михайло Коцюбинський?

2. Пригадайте і скажіть, які кольори домінують у повісті.

3. Визначте і перелічіть елементи композиції.

4. Які пригоди випали на долю Остапа й Соломії, адже саме вони дають підстави розглядати цей твір як пригодницький?

Міркуємо

1. Поясніть, чому навіть ціною власного життя Соломія порятувала Остапа.

2. Виправте помилку у твердженні: „Остап і Соломія тікали з України, щоб стати заможнішими на чужих землях”.

3.Перекажіть власними словами уривок про пожежу в плавнях.

4. Які образні засоби використав письменник для створеної ним масштабної картини?

5. Проілюструйте цитатами з тексту мотив кохання Остапа і Соломії.

Аналізуємо

1. Доведіть, спираючись на текст і його композиційні елементи, що цей твір за жанром - романтично-пригодницька повість.

2. Проаналізуйте сюжетні та композиційні особливості твору.

3. Проаналізуйте за складеним планом образ Соломії.

4. Які риси характеру, на вашу думку, необхідні людині для боротьби зі злом? Свою думку аргументуйте.

Дискутуємо

1. Спробуйте пояснити образи часу і вічності у повісті „Дорогою ціною”.

2. Прокоментуйте назву повісті. Чому автор, на ваш погляд, спинився саме на цьому варіанті?

3. Прослідкуйте роль і сенс образів-символів (пожежа, вітер, кольори тощо) упродовж усього твору. Віднайдіть ці образи в тексті повісті.

4. Хто, окрім Остапа й Соломії, є головним героєм повісті? Якою метафорою, образом сильної і волелюбної тварини змальовано образ цього героя? Підтвердьте свою думку відповідними цитатами, використайте знання з історії.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Коцюбинські - старовинний український рід, що мав навіть дворянські грамоти, які видавалися лише тим, хто довів своє походження за 300 років до складання самих грамот (1832 рік).

Михайло Коцюбинський знав вісім іноземних мов: польську, французьку, італійську, румунську, російську, татарську, турецьку і мову ромів (циган).

Уже в 1927 році український кінематограф звернувся до творчості Михайла Коцюбинського. І першим твором, який привернув увагу кіно, стала повість „Дорогою ціною”. Фільм називався „Навздогін за долею”. Зняв його на Одеській кінофабриці режисер Марко Терещенко.

Більш вдалою стала кіноекранізація 1956 року, яку здійснив кінорежисер Марк Донськой. На Київській кіностудії було поставлено фільм „Дорогою ціною”, який став справжньою подією в національному кіномистецтві. Про європейське визнання стрічки свідчать премія Британської академії кіномистецтв, диплом Единбурзького міжнародного кінофестивалю, а в 1959 році стрічку було визнано кращим фільмом року.

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

В історії багатьох країн і народів були роки яскравих звершень і часи підневільного життя. Мотиви нескореності і боротьби за волю можна знайти в будь- якій літературі світу: англійській і польській, французькій та іспанській, угорській і болгарській. Переконаймося в цьому!

Ось пристрасні рядки видатного шотландського поета Роберта Бернса:

Забудь, Шотландіє моя,

Свою колишню славу!

Забудь своє гучне ім'я,

Звеличене по праву!

Припали Твіду береги

Англійцям ув овладу, -

Опанували вороги

Нас через чорну зраду...

Розпука душу рве мою -

Ми в рабстві жити мусим!

О, чом я не поліг в бою

З Уоллесом1чи Брюсом2!

Та поки серця пил не згас,

Волатиму щосили:

За золото англійське нас

Запроданці згубили!

Не менш промовисті рядки поета-трибуна з Угорщини Шандора Петефі, ватажка національних повстань, що загинув у 27-річному віці:

НАРОД

Він борозною йде за плугом

З мечем в руках.

Народ завжди напоготові

Пролити ріки поту й крові

В труді й боях.

Навіщо піт він проливає

Свого чола?

Адже тієї крихти хліба

Йому родюча чорна скиба

Й сама б дала.

Навіщо кров він проливає

Ворожих лав?

За Батьківщину? За свободу?

Чи за права? Адже в народу

Немає прав!

1Уоллес - національний герой Шотландії.

2 Брюс - національний герой і король Шотландії.

-Які мотиви об'єднують творчість Михайла Коцюбинського, Роберта Бернса, Шандора Петефі? Які спільні цінності сповідують вони? Чого прагнуть? Що оспівують?

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Уявіть, що ви - кінорежисер і вам треба зробити власну екранізацію фільму „Дорогою ціною”. Вашим завданням буде: визначити місця для проведення зйомок; дібрати акторів на виконання головних і другорядних ролей; зробити короткий опис костюмів, інтер'єрів; підібрати відповідний музичний супровід; скласти короткий план-сценарій, до якого включити основні епізоди, які, на вашу думку, будуть обов'язково екранізовані. Крім того, ви повинні визначити, які сцени потрібно зняти з використанням комп'ютерної графіки (на комп'ютері можна створити малюнки-ескізи до майбутніх зйомок).

Влаштуйте конкурс таких авторських заявок на зйомки фільму. Так ви зможете визначитися, чи не спробувати вам, переможцеві, вступати на режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

ЛІТЕРАТУРНА П'ЯТИХВИЛИНКА

Сьогодні ви познайомитеся з Михайлом Коцюбинським - жартівником. Письменник мав особливе почуття гумору, і зараз ви в цьому переконаєтеся, прочитавши кілька бувальщин з його життя.

Одного разу, приїхавши до Львова, Коцюбинський зустрівся з видатним українським ученим-фольклористом Володимиром Гнатюком. Гнатюк вирішив зробити гостеві щось приємне і сказав:

- А ви знаєте, Михайле Михайловичу, що останнім часом ваші книжки у нашій книгарні почали жвавіше рухатися?

- Ну що ж, я дуже радий, що і галицькі миші мають літературний смак.

У Криворівні не могли не помітити, як Коцюбинський цікавиться селянським побутом. Один гуцул зайшов до нього в неділю, чемно вклонився і запитав:

- А чи це правда, що ви хочете нас у книжках розписати?

- Правда, - відповів письменник.

- Не тільки людей, але і всяку нечисту силу?

- І нечисту силу.

- То я прийду до вас із своєю жінкою. Ви такої старої відьми ні в нас, ні в околиці не знайдете.

Улітку 1910 року Коцюбинський повертався з Капрі, де перебував на лікуванні. Жандарми дістали суворий наказ якнайпильніше перевірити речі письменника. Прикордонні чиновники перевернули його валізи догори дном. На запитання: „А зброя у вас є?” - Михайло Коцюбинський відповів ствердно.

Жандарми заметушились, почали допитуватися, де ж захована зброя.

Письменник, як хороший актор і людина з гумором, витримав доволі довгу паузу і потому, вказавши на кінчик олівця, що визирав з кишені, сказав: „Ось моя зброя!”.

(Із книги „Цікаві бувальщини”)