Всі публікації щодо:
Фольклор

Українська література 8 клас - О. І. Борзенко - Ранок 2016 рік

Українські народні думи - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Важливу і яскраву сторінку українського фольклору становлять думи. Як окреме явище народної поезії дума сформувалась у XV столітті. Думу легко відрізнити від історичної пісні саме за способом виконання: її виконують речитативом — протяжним наспівним промовлянням, близьким і до декламації, і до співу.

Найбільш поширеними є історико- героїчні думи, у яких розповідається про боротьбу українського народу проти чужоземних завойовників. У цих думах народ уславлює патріотизм, духовну силу та мужність героїв, підкреслює необхідність обстоювати моральні й родинні цінності, погоджувати з ними своє життя („Козак Голота“, „Отаман Матяш старий“, „Буря на Чорному морі“).

До окремого тематичного циклу належать твори, які розповідають про перебування полонених у неволі („Маруся Богуславка“, „Самійло Кішка“, „Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі“).

Чимало історико-героїчних дум присвячено зображенню національно-визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького („Хмельницький та Барабаш“, „Перемога під Корсунем“, „Про Хмельницького Богдана смерть, про Юрася Хмельницького та Павла Тетеренка“). У них оспівується звитяга українських воїнів, дається висока оцінка діяльності найкращих представників козацької старшини.

Окремо виділяють групу соціально-побутових дум („Удова і три сини“, „Брат і сестра“). Герої таких дум виступають, як правило, безіменними, картини суспільного життя мають узагальнений характер. У цих творах із позиції народної моралі розглядаються взаємини між людьми.

Бандурист (Д. Безперчий, початок 1860-х)

Думи — це ліро-епічні твори переважно історичного змісту, які виконуються речитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри.

Актуальна цитата

„Основна провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, безмежна, дійова любов до батьківщини, що виявляється насамперед у воєнному опорі загарбникам і поневолювачам“.

Максим Рильський, поет

Опрацьовуємо прочитане

1. Що таке народна дума?

2. Коли з’явилися перші думи?

3. Назвіть основні теми народних дум.

4. Під акомпанемент яких музичних інструментів виконують думи?

5. Що таке речитатив?

ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНИХ ДУМ

Думи мають специфічну, властиву тільки їм художню організацію. Зазвичай дума має зачин (заспів, „заплачку“) і традиційну кінцівку (славослів’я). Між цими складовими тексту думи й міститься розповідна частина з усіма елементами, властивими епічному сюжету — зав’язкою, розвитком дії, кульмінацією, розв’язкою. Розповідь у думах докладна й повільна, нерідко використовуються повтори, які допомагають краще запам’ятати твір і виділити в ньому найсуттєвіше.

Особливістю дум є нерівноскладовість: рядки, що римуються, можуть бути різними за розміром. Рима здебільшого дієслівна, часто римується по декілька рядків поспіль. На відміну від історичних пісень, думи не поділяються на строфи, натомість складаються з мовних тирад1 (періодів) із різною кількістю рядків, причому кожна тирада формулює окрему завершену думку або образ.

У поетичній мові народних дум поширені постійні епітети, які майже завжди стоять при тих самих словах. Скажімо, козак молоденький, битий — шлях тощо. У думах часто зустрічаються тавтологічні звороти — повтори, які затримують увагу слухача з метою посилення емоційного впливу на нього: плаче-ридає, думає-гадає, щастя-доля, рано-пораненьку, вовки-сіроманці, турки-яничари тощо.

1 Тирада — довга фраза, багатослівна репліка.

Лірник (Л. Жемчужников, 1861)

Опрацьовуємо прочитане

1. З яких основних частин складається дума?

2. Визначте особливості віршування в народних думах.

3. Що таке тирада?

4. Наведіть приклади постійних епітетів.

5. Яку роль у думах відіграють тавтологічні звороти?

6. Використовуючи пам’ятку № 2, складіть план поданого в підручнику тексту „Художні особливості народних дум“. За планом підготуйте усну розповідь.

ВИКОНАВЦІ НАРОДНИХ ДУМ

Виконання думи вимагає від співця високого рівня професійної підготовки. Виконавців народних дум називають кобзарями, бандуристами, лірниками — залежно від обраного співцем музичного інструмента. У давні часи використовували кобзу, пізніше, унаслідок її удосконалення, виникла бандура — більш складний струнний інструмент.

Щоб оволодіти технікою гри, кобзар нерідко проходив досить тривалий період учнівства. Існували навіть спеціальні школи кобзарської майстерності. До них брали обдарованих, але частіше незрячих дітей, які впродовж кількох років засвоювали репертуар та особливості його виконання. Як правило, кобзарі провадили мандрівне життя, багато спілкувалися з людьми.

Український народ зберіг пам’ять про видатних виконавців дум. Найбільш відомим кобзарем ХІХ століття був Остап Вересай, який захоплював слухачів своїм талантом. На знак глибокої пошани геніальний український поет Тарас Шевченко подарував йому свою книжку. Також прославилися кобзарі Іван Стрічка, Андрій Шут, Іван Крюковський, Гнат Гончаренко, Михайло Кравченко.

У наш час кобзарська справа поступово відроджується. Відкриваються школи кобзарів й окремі класи кобзарського мистецтва, де навчають гри на бандурі та інших національних музичних інструментах. Серед сучасних виконавців уславилися майстерністю брати Василь та Микола Литвини. Кобзарське мистецтво ретельно зберігає та успішно вдосконалює Національна капела бандуристів України імені Г. Майбороди — відомий творчий колектив, який поєднує національну основу з надзвичайно високим рівнем виконавської майстерності.

Кобзар-сліпець з хлопчиком-поводирем (С. Васильківський, 1900)

Видатний кобзар О. Вересай із дружиною співачкою Пріською (фото, 1873)

Національна капела бандуристів України ім. Г. Майбороди біля пам’ятника О. Вересаю в с. Сокиринці

Україна і світ

У 2013 році був здійснений мистецький проект „На вічну пам’ять Великому Кобзарю“.

Близько 300 бандуристів з одинадцяти країн світу об’єдналися в інтернет-просторі для виконання пісні на слова Тараса Шевченка „Думи мої, думи мої...“. Диригував першою всесвітньою капелою бандуристів Віктор Скоромний.

Опрацьовуємо прочитане

1. Як називають виконавців народних дум?

2. Чому для виконання думи необхідна спеціальна освіта?

3. Хто прославився виконанням дум у ХІХ столітті?

4. Назвіть сучасних виконавців народних дум.

5. На сайті interactive.ranok.com.ua знайдіть записи дум у виконанні Національної капели бандуристів. Яке враження справили на вас ці записи?

Готуємо проект

6. Чи існують кобзарські школи в області, регіоні, де ви мешкаєте?

Чи існували вони в минулому? Підготуйте проект „Кобзарі рідного краю“, візьміть участь у конкурсі проектів.

ДРАМА ПОЛОНЯНКИ З УКРАЇНИ

Із циклу народних дум про перебування полонених у турецькій неволі особливим драматизмом вирізняється „Маруся Богуславка“. Героїня думи — українка, дочка священика з міста Богуслава. Потрапивши до турецького полону, вона підкорила серце турецького вельможі, стала його дружиною. Прийнявши чужу віру, Маруся не забуває свого походження, сумує за батьками, за рідною землею. Вона щиро співчуває українським козакам, які ось уже „тридцять літ у неволі пробувають“. У переддень великого християнського свята — у Великодню суботу — Маруся з особливою гостротою переживає ностальгічні почуття. Можливо, саме тоді за покликом свого серця вона приймає важливе рішення. Саме на Великдень, скориставшись відсутністю чоловіка, Маруся відпускає козаків на волю.

Прощаючись із козаками, Маруся Богуславка передає звістку батькам і водночас просить, щоб вони не збирали гроші для її викупу: „Бо вже я потурчилась, побусурменилась...“

Героїня, яка відмовляється повернутися на батьківщину, не викликає зневаги. Навпаки, ми співчуваємо полонянці, котра, утративши підтримку близьких людей, далеко від рідної землі, була змушена скоритись обставинам. Однак при цьому вона не зреклася свого роду та не зачерствіла душею. Звільняючи козаків із темниці, Маруся добре розуміла, чим це їй загрожує. Та, попри небезпеку, вона все ж таки допомогла своїм землякам.

Загальний піднесений настрій думи посилюється кінцівкою твору — щирою молитвою за всіх невільників.

Драматична історія про Марусю Богуславку набула значної популярності. Вона підтримувала переконання, що за будь-яких обставин важливо залишатися людиною, співчувати чужим стражданням, допомагати скривдженим.

До образу Марусі Богуславки зверталися відомі письменники і письменниці: Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, Іван Багряний, Марія Пригара, Ліна Костенко.

Пам’ятник Марусі Богуславці в м. Богуслав (М. Короткевич, B. Богдановський, 1981)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.