Всі публікації щодо:
Бічуя Ніна

Українська література 8 клас - О. І. Борзенко - Ранок 2016 рік

Ніна Бічуя (Нар. 1937) - ПРОЗОРА ТВОРЧІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

Н. Бічуя

Ніна Леонідівна Бічуя народилася 24 серпня 1937 року в Києві. Її дитинство пройшло у Львові. Вищу освіту письменниця здобула на факультеті журналістики Львівського університету. Після цього працювала журналістом, завідувала літературною частиною Театру юного глядача у Львові.

Читачі знають Ніну Бічую як авторку прозових творів для дітей та дорослих. Вона пише на різні теми з життя українського міста.

Особливу увагу письменниця приділяє художньому осмисленню психології людських взаємин. Її перу належать прозові твори для дітей: «Канікули у Світлогорську», «Шпага Славка Беркути», «Звичайний шкільний тиждень».

Ніна Бічуя плідно працює в галузі художнього перекладу.

Опрацьовуємо прочитане

1. Де народилася Ніна Бічуя?

2. Де пройшли дитячі роки письменниці?

3. Яку освіту вона здобула?

4. Якою є основна тематика її творів?

5. Назвіть твори Ніни Бічуї, написані для дітей.

6. Складіть план усної розповіді про письменницю.

Актуальна цитата

Окремішнє місце посідає досі належно не поцінований «шкільний» роман Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути», що вийшов друком у 1968 р. і став чи не першим посутньо урбаністичним твором для підлітків в українській літературі. Авторці вдалося знайти художній спосіб розповісти уважному читачеві про сокровенне й утаємничене — неможливість однозначних рішень і єдиної для всіх правди, сув’язь поколінь і нереальність уникнення «відповідальності» за батьків і себе самого, нерозривність і непідмінюваність Слова та Діла.

Галина Шиян, сучасна українська перекладачка, письменниця

МАЙСТЕРНІСТЬ ХУДОЖНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Знайомлячись із твором, ми нерідко ділимося враженнями, відповідаємо на запитання, серед яких є й таке: чи легко сприймається прочитане, чи захоплює розвитком подій, чи приваблюють нас персонажі? У створенні «привабливого» тексту важливу роль відіграють заголовки й підзаголовки, скажімо, як у повісті «Шпага Славка Беркути». Назви розділів дуже важливі для розуміння твору — вони сприймаються немов маленькі підказки для читачів. Добре дібрані назви полегшують читання, а також сприяють глибшому засвоєнню художнього матеріалу.

Розглянемо деякі заголовки повісті Ніни Бічуї. Одразу стає зрозумілим, наскільки важливою є роль першого розділу — «Про те, що сталося пізніше». У ньому подається розповідь про хлопця, який потрапив до міліції, однак не називається його ім’я. Майже детективним прийомом авторка задає інтригу, коли читач лише здогадується, про кого саме йдеться. Інтрига набуває особливої гостроти перед наближенням суду над Беркутою: чи про нього згадано на початку твору?

У розділі «Чотири портрети» авторка характеризує героїв повісті. Це Юлько Ващук, Лілі Теслюк, Стефко Вус і Славко Беркута. Оповідь будується таким чином, щоб читач, переймаючись симпатіями та антипатіями до того чи іншого персонажа, міг самостійно робити висновки та обирати для себе, хто йому ближчий. Найбільше письменниця зосереджується на образі Славка Беркути: читача немов навмисне запрошують подивитися на світ очима головного героя. Недарма в підзаголовках деяких розділів подано уточнення: «З точки зору Славка Беркути» або «Розповідає Славко Беркута».

Важливу роль у порівняльній характеристиці персонажів відіграють розділи, що пропонують додаткову інформацію для роздумів: «Юлько вдома», «Стефко вдома», «Славко вдома». На підставі цієї інформації читач може висувати припущення, хто саме з трьох героїв найбільше підходить на роль анонімного порушника громадського порядку.

І лише в передостанньому розділі з промовистою назвою «Як усе було насправді» суть інтриги розкривається, і, можливо, правда стає несподіваною для когось із читачів. А завершується повість розділом «Кінець щасливий, немов у казці». Усе, на перший погляд, справді немов у казці, оскільки добро перемагає й несправедливо обвинуваченого героя виправдовують. Однак реальне життя — це не завжди казка. Фінал повісті все-таки сприймається як відкритий, бо залишає не менше запитань, аніж відповідей.

Ким стануть ці такі різні діти, коли виростуть? Як складеться їхнє життя та що вони принесуть із дитинства в дорослий світ?

ЛЮДИ, ЯКІ НАС ОТОЧУЮТЬ

Людина враховує думки тих, хто її оточує. Найбільше на неї впливають батьки та інші члени родини. Від сімейного виховання багато в чому залежить характер людини, її моральні принципи, захоплення та інтереси.

Не випадково Ніна Бічуя докладно зупиняється на зображенні родинної атмосфери, у якій зростають її юні герої. Твір можна вважати своєрідним художнім дослідженням підліткової психології, зокрема й того, як найближче оточення впливає на особистість молодої людини.

Один із героїв твору, Стефко Вус, виховувався бабусею і від неї змалку засвоїв науку добра й людяності. Після її смерті він переживає не найкращі часи. Через брак батьківської любові та невлаштованість родинного побуту хлопець пропускає уроки в школі, навіть залишається на другий рік. Доля не надто прихильна до Стефка, однак він зберігає у своїй душі паростки добра, закладені бабусею. Це виявляється навіть у дрібницях: наприклад, коли в парку хлопці знаходять пораненого птаха, Стефко рятує його від загибелі й відносить до старенької вчительки для лікування.

На відміну від Стефка, Юлько Ващук має все: він походить із досить забезпеченої родини, у якій оточений увагою та піклуванням. Його хвалять, про нього дбають, ним захоплюються. Батько, відомий архітектор, є для хлопця чи не єдиним незаперечним авторитетом. Тим важчим стає розчарування в рідній людині, коли Юлько довідується, що тато вчинив нечесно, скориставшись у своїх дослідженнях чужими ідеями. Можливо, саме це посилює розгубленість Юлька й підштовхує його до негідного вчинку.

Батьки Славка Беркути намагаються завжди бути чесними зі своїм сином. Одного разу хлопець стає свідком батькової розмови з механіком Комариним, через недогляд якого сталася аварія літака. Тоді Славко дізнається від тата про «максимальне навантаження» — своєрідний «вимір характеру і людських сил», що перевіряється у складних життєвих ситуаціях.

Сказане батьком про «максимальне навантаження» хлопець намагається застосовувати й до самого себе, особливо коли, хоч і не навмисно, під впливом емоцій, підводить людей, яких щиро поважає. Одним із таких людей став для хлопця тренер із фехтування Андрій

Степанович. Від нього Славко одержує в подарунок нову шпагу й дає слово не брати її до рук, доки не заслужить цього гідною поведінкою та спортивними досягненнями. Докори сумління, які переживає хлопець, свідчать про його відповідальне ставлення до свого слова.

Письменниця показує, що у своїх стосунках з іншими люди найбільше цінують чесність і довіру. Збереження цих цінностей є важливою умовою підтримання високого рівня моралі та формування гармонійно розвиненого суспільства.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.