ВСТУП

Українська література 8 клас - Слоньовська О. В. - Літера ЛТД 2016 рік

ВСТУП

Художня література є особливим видом мистецтва. А видів мистецтва можемо назвати чимало: це скульптура, архітектура, образотворче мистецтво у всій його різноманітності, музика, спів, балет, кіно, театр. Література ж має щось спільне з усіма культурними надбаннями людства. Що ж єднає різні види мистецтва? Щоб відповісти на це запитання, треба з'ясувати, для чого мистецтво існує взагалі. Чи не для того ж, для чого існує краса? Виноград, який майстерно намалював художник, не можна з'їсти; чудова музика, яка лунає з відчиненого вікна філармонії, не втамує вашої спраги в спекотний день. То що ж, мистецтво і краса - зайві?

Кожен із видів мистецтва, як і краса, насамперед дарує нам насолоду. Звісно, відвідавши художню виставку, концерт або театральну виставу, ми не збагачуємося матеріально, але неодмінно здобуваємо багатство духовне, яке полягає в романтичній піднесеності, гарному настрої, приємних враженнях. Нести людям прекрасне й незабутнє - основне призначення мистецтва. Цю його функцію називають естетичною (від грецького слова „естетика“, що перекладається як „наука про прекрасне“).

Крім естетичної, усі види мистецтва, зокрема й художня література, мають інші функції. Такою є насамперед виховна, адже мистецтво прищеплює нам естетичні смаки, впливає на наші розум і душу, спонукає нас ставати кращими. Виховну функцію поруч з усіма видами мистецтв виконує й художня література, яка впливає на людей за допомогою слова.

Ще одна важлива функція мистецтва - пізнавальна. Якщо йдеться про живопис, то картини Івана Айвазовського, наприклад, дають змогу навіть тому, хто ніколи не бачив море, пізнати його дивовижну красу, силу, могутність і навіть небезпечну для мореплавця стихію. Якщо говоримо про літературу, то нам не треба мандрувати з китобоями - достатньо зануритися в пригодницький світ повістей Миколи Трублаїні; немає потреби записуватися в загін космонавтів і роками готуватися до космічних перевантажень - досить узяти в бібліотеці фантастичні твори Олеся Бердника.

Змодельований письменником художній світ дає змогу читачеві ніби подумки вести розмову з представниками різних поколінь: руськими князями, вождями індіанців, мисливцями в джунглях Африки, представниками наукових експедицій, які досліджують Антарктиду, планету Марс чи океанські глибини. До того ж художня література здатна вихоплювати для вашого ознайомлення гігантський діапазон людського життя. Іноді події в книгах тривають десятиліттями, на сторінках живуть сотні героїв, а в деяких художніх творах передано лише мить, спалах почуття, настрій одного героя.

Важливо й те, що художня література здатна прогнозувати наукові відкриття, скеровувати науковців на нові гіпотези. Згадаймо фантастичні романи Жуля Верна, у яких ще до ери повітроплавання йшлося про те, що стало доступним людству аж через ціле століття: і подорожі навколо світу, і польоти на Місяць.

Та найважливіше: художні твори - це якщо не детальна розповідь, то бодай натяк на величезні приховані можливості людини, тому література допомагає людям пізнавати самих себе, розуміти причини власних вчинків, почуттів, уловлювати зміст своїх явних і потаємних намірів і бажань. Мистецтвознавець Платон Білецький слушно нагадав про них: „Мистецтво, подібно до мови, є засобом спілкування людей, подібно до науки - засобом пізнання дійсності, подібно до педагогіки і моралі - засобом виховання, прищеплення знань і норм поведінки в суспільстві“.

Сучасна канівська художниця Галина Морозова влучно зазначила: „Картини - це ті самі книги, тільки написані фарбами“. Погоджуючись із нею, скажемо, що класична музика - це також книга, але витворена у звуках, балет - книга мовою пластики, жестів, рухів. Щоб збагачуватися духовно, самовдосконалюватися, уміти вслухатися, роздумувати, уявляти, мріяти, вкрай потрібна підготовка, спеціальна освіта та практика пізнання культури.

Утім, театральну виставу, кіно, а особливо - книгу, здатні зрозуміти і сприйняти майже всі. Інша річ, що черпає з книжки кожен із нас стільки, скільки спроможний з неї взяти й у своїй пам'яті та уяві вмістити. Дуже давно античний мудрець Сократ називав це законом нерівної рівності й пояснював його на прикладі фонтана, який наповнює амфори різної місткості. Хоча всі ці посудини різної величини, кожна з них - повна, від найменшої до найбільшої.

Красне письменство оперує таким літературознавчим поняттям, як образ. Художні образи поділяють на образи-персонажі, образи-символи, образи-деталі, про що ви вже маєте уявлення з попередніх класів. Також розрізняють словесні зорові, слухові й тактильні (ті, що сприймаються дотиком) образи. Щоб проілюструвати вам, як ці різноманітні словесні образи автоматично спонукають до дії нашу творчу уяву, змушують долучити життєвий досвід, заново пережити все раніше побачене, почуте й перенести ці переживання й відчуття на зміст того, про що йдеться в художньому тексті, наведемо уривок із вірша сучасного українського письменника Станіслава Тельнюка:

Ох, як гостро палають, як хутко згасають вогні!

Потім - темряви шило розпечено лізе ув очі...

У історії завше - короткі-короткі дні

І такі безконечні ночі...

Перші два рядки цієї поезії містять дуже вдалі зорові й тактильні словесні образи, які, до того ж, сприймаються як багатозначні, тому кожен читач зрозуміє їх по- різному: хтось уявить вечірні вогнища, хтось - пожежу, хтось - вуличне освітлення далекого міста чи ліхтар маяка. Картина динамічна, яскрава: сліпуче полум'я, що швидко гасне, - тому після такого яскравого освітлення темрява ріже очі, наче гостре та ще й розпечене шило. Два наступні рядки вже не описові, а асоціативні, тобто враження від них у нашій уяві виникають на основі зіставлення. Подібно до того, як яскраво горіли, проте швидко згасли вогні, сприймаються духовні злети людської думки, блискучі перемоги, визначні досягнення. Натомість час безпросвітної неволі, бездержавності та поразок автор порівнює з довгими темними ночами.

За допомогою тропів (епітетів, порівнянь, метафор та ін.) письменник намагається якнайточніше описати те, що пропонує уявити читачеві. Без належного контакту автора з читачем, без їхньої своєрідної спільної творчості, коли читач стає співавтором, додумує, дофантазовує те, про що письменник не сказав, а тільки натякнув, книга не стане захопливою, улюбленою, від читання якої неможливо відірватися.

Автор у творі завжди присутній, але не завжди зримий. Він має свою думку про те, що описує, про вчинки персонажів, про причини непорозумінь або ворожнечі між ними. Іноді власне ставлення автор висловлює прямо, підказує нам, як треба розуміти його твір і героїв, однак найчастіше приховує свою позицію. Пригадайте, для прикладу, проаналізовані в 6 та 7 класах оповідання. З перших сторінок твору Володимира Винниченка „Федько-халамидник“ головний герой постає розбишакою, навіть кривдником фізично слабших хлопчиків, і нам здається, що й сам автор не любить і осуджує свого героя. Проте згодом помічаємо, що письменник підказує: „халамидник“ - не пропаща дитина, а щира душа, справжній друг, на відміну від „ідеального“ панича Толика. Якщо ж неуважно прочитати оповідання „Скарб“ Олекси Стороженка, може видатися, що автор схвалює поведінку Павлуся, але насправді митець висміює й осуджує ледарство, особливо коли запитує в читачів, чи хотіли б вони такого „щастя“, яке випало його героєві.

Щоби правильно зрозуміти зміст, виявити авторську позицію, треба вміти належно аналізувати художній твір. Деякі навички такої роботи ви вже здобули в 5-7 класах. Ви навчилися переказувати прочитане, розкривати характер персонажа, порівнювати двох-трьох дійових осіб, знаєте, що таке портрет, пейзаж, епітет, метафора, порівняння. Набуті знання з теорії літератури дають вам змогу почуватися критиками, літературознавцями, самостійно інтерпретувати, тобто пояснювати твір чи якусь його частину з власного погляду.

У 8 класі ви дізнаєтеся про основні типи аналізу художнього твору. Найпростіший із них - аналіз „услід за автором“, тобто за ходом розповіді в художньому творі. Під час пообразного аналізу розглядаємо кожен образ-персонаж окремо, а потім порівнюємо дійових осіб і робимо висновки. Найскладнішим є сюжетно- композиційний аналіз, бо стосується дослідження будови твору та розгортання в ньому подій за сюжетними лініями. Практичне використання різних типів аналізу художнього твору допоможе вам краще зрозуміти зміст художнього тексту, його рівень художності та авторську позицію.

Бажаємо вам цікавого читання запропонованих програмою художніх творів!

Художній твір - це явище художньої літератури, основна форма її існування як мистецтва слова. Специфіка літературних творів полягає в тому, що автори часто використовують вигадку. Тому те, що існує в рамках художнього твору, відповідає законам художньої правди. Так, художній час суттєво відрізняється від часу реального, бо про подію, яка триває лічені хвилини, автор може розповідати на кільканадцятьох сторінках, а великий проміжок часу охопити одним коротеньким реченням, наприклад, „Минув рік“. Деякі герої творів мають прототипів - реальних людей. Але й історичні художні герої не є копіями реальних людей, і навіть в автобіографічному творі не відтворено всю життєву правду. Автор завжди має право на художній вимисел і свою інтерпретацію події або поведінки історичної особи.

Діалог із текстом

1. Перелічіть, які види мистецтва ви знаєте. Який із них ваш улюблений і чому?

2. У чому полягає подібність між мистецтвом і красою? Як ви розумієте словосполучення „матеріальні статки“ й „духовне багатство“? Чому обидва складники необхідні для повноцінного людського життя, однак духовне багатство завжди має бути важливішим, аніж матеріальні статки?

3. Які види аналізу художніх творів ви знаєте і яким із них найчастіше послуговуєтеся?

4. У чому полягають особливості художнього твору? Перелічіть його основні ознаки. Доведіть потребу художнього домислу у творі.

5. Що цікавого ви довідалися про особливості художнього часу? Чому просте „фотографування“ життя письменником виявилося б нецікавим для читачів?

6. Доведіть, що художня література може вважатися особливим видом мистецтва. До яких мистецтв вона найближча? Відповідь належно обґрунтуйте.

7. У літературознавчому словничку, вміщеному наприкінці підручника, знайдіть і випишіть у зошит терміни герой, персонаж, образ-символ, метафора, порівняння, епітет. Доберіть з художніх текстів (за вашим вибором) по два-три образи-символи, метафори, порівняння й епітети і запишіть їх у зошит.

8. Випишіть по два-три слухові, зорові й тактильні словесні образи з ваших улюблених віршів українських поетів.

Мистецькі діалоги

Розгляньте репродукцію картини сучасного українського художника Віктора Крижанівського (нар. 1950) „Козак Мамай“.

На відомих народних картинах Мамай завжди при шаблі, кобзі чи бандурі й поруч із вороним конем. Чому у В. Крижанівського інше уявлення про легендарного козака?

Поясніть важливі деталі картини, що увиразнюють центральний образ: ореол довкола голови козака, степовий орел із гілочкою червоної калини, дуб, що виростає з легендарного національного українського музичного інструмента.

На основі аналізу цього художнього полотна доведіть припущення Галини Морозової, що намальована пензлем картина - це книга, написана фарбами.

Віктор Крижанівський. Козак Мамай (2006)






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.