Українська література 8 клас - Слоньовська О. В. - Літера ЛТД 2016 рік

Іван МАЛКОВИЧ (нар. 1961 р.) - ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ (кінець ХХ - початок ХХІ століття)

Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 року в Нижньому Березові у Карпатах. Його рід походить зі старовинного боярського роду, перша письмова згадка про який датується 1482 роком. Першого вірша написав у 8 років. У 10-річному віці уклав свою першу рукописну книжечку, до якої увійшли його вірші, казки і пісні з нотами, адже він з дитинства навчався в музичній школі і грав на скрипці. Поет любить згадувати, як на Свят-вечір, попри заборону радянської влади, він ходив колядувати із власноруч змайстрованим вертепом. За основу вертепу правила дерев'яна скринька для посилок. Її стінки прикрашалися фольгою, а на снігу, зробленому з вати, стояли вирізані із закордонних листівок Діва Марія, три Царі, пастушки з овечками, а в центрі — ясла з Божим Дитятком. Колядник з піднятим догори вертепом колядував надворі під вікном, а господарі з того боку вікна слухали колядку і милувалися чудовою різдвяною картинкою у вертепі. Майбутній поет знав багато стародавніх колядок, постійно виступав на сцені як актор сільського драмтеатру. У їхній карпатській оселі часто гостювали відомі науковці і дисиденти, які привозили чимало цікавих книжок. Окрім читання і музики, хлопчик дуже любив грати в футбол і хокей, катався на ковзанах. У своєму юнацькому вірші про хокей на замерзлій річці Іван Малкович згадує драматичний епізод, коли їхня команда дала „фору” слабшій команді, але виграти не встигла, бо під час матчу річка почала розмерзатися, і хокейний майданчик розтанув. В одинадцять років створив невеличкий хор з дошкільнят, у якому співала і його п'ятирічна сестричка. Диригував цим хором і писав для нього пісні. Тож не дивно, що згодом, 1980 року, Іван Малкович закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музичного училища. Того ж року він вступив на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Через рік став переможцем поетичного турніру на Всеукраїнському семінарі молодих поетів. Іванові Малковичу щастило на увагу відомих людей. Його перші поетичні публікації підтримали визнані майстри української поезії Дмитро Павличко і Ліна Костенко, яка назвала молодого поета „найніжнішою скрипкою України”. Згодом Ліна Костенко благословила і його першу збірку „Білий камінь”, яка побачила світ 1984 року, коли поет був ще студентом. Легенди і казки гір, таємничі вірування предків і колядки, безперечно, накладали відбиток на світогляд молодого поета. Багато років по тому автор розповів, що в своїх юнацьких віршах він часто писав про янголів, про Бога. Та часи були атеїстичні1, безбожницькі, і редактори безжально викреслювали все, що не схвалювала радянська влада. Він з прикрістю згадує: „Один із кількох відхилених варіантів моєї першої збірки мав назву “Ангелик у яферах” (“яферами” на Гуцульщині називають чорниці). Певна річ, тоді з такої назви тільки посміялися. Посміялися також з іншого мого янгола, якого було замінено на чугайстрика2. “Бог” поміняли на “птах”, а ще одного ангелика - на метелика...”.

Після здобуття вищої освіти Іван Малкович півроку учителював, після чого працював у редакціях видавництв „Веселка”, „Молодь” та дитячому журналі „Соняшник”. Через чотири роки після виходу в світ „Білого каменя” видав поетичну збірку „Ключ”, а ще через чотири - збірку „Вірші”.

Усі поетичні книги Івана Малковича позначені особливою довірою до читача. Досить прочитати поезію „Подорожник”, і перед нами відкриється щира й любляча дитяча душа поета, яка в прагматичному3 і жорстокому світі ніколи не подорослішає й не навчиться жити лише для себе, бо внутрішньо не сприймає ні байдужості, ні користолюбства:

Стоїть при дорозі

хлопчатко в сорочці рваній:

- Я - подорожник,

прикладайте мене до рани.

Ідуть подорожні -

ніхто з них, ніхто не стане.

- Я - подорожник,

прикладайте мене до рани.

Враз - гальма завищали, і вовчим

оком сорочку прошито:

- Що тиняєшся, хлопче,

а чи, може, набридло жити?

І крізь сміх, мов крізь ножі,

хлопчик блідо ворушить губами:

- Я - подорожник,

прикладайте мене до рани.

1 Атеїстичні часй - період, у який заохочувалося заперечення релігії і відбувалося гоніння на церкву.

2 Чугайстер (діалектне) - за гуцульськими віруваннями, добрий дух лісу, який рятує людей, коли вони заблукають у горах, а у винагороду за це просить із ним потанцювати.

3 Прагматичний - той, що живе за розрахунком; який цінить лише вигоду й користь.

На концерті-презентації (2014)

Презентація інтерактивної книги „Снігова королева” (2013)

1997 року побачила світ найвідоміша на сьогодні збірка поета „Із янголом на плечі”, у якій було вміщено найкращі вірші з попередніх збірок і нові поезії. В „Енциклопедії актуальної літератури” зазначено: „Вихід кожної його поетичної книги ставав подією літературного процесу. Неомодерні1 поезії І. Малковича стали зразками витриманого смаку поетики „нової хвилі”.

1992 року Іван Малкович заснував дитяче видавництво „А-ба-ба-га-ла-ма-га”, яке згодом почало видавати і книги для дорослих. Іван Малкович - автор-упорядник понад 30 книжок для наймолодших читачів („Українська абетка”, „Улюблені вірші”, „100 казок” тощо), відомий книжковий редактор, чиїми інтонаціями „говорять” чимало відомих літературних героїв, зокрема український „Гаррі Поттер” і Чарлі з „Чарлі і шоколадної фабрики”. У 2004 році Форум видавців у Львові визнав Малковича найкращим директором видавництва в Україні. Тоді ж поет став кавалером міжнародного Ордена усмішки, яким нагороджено чимало відомих людей, зокрема Астрід Ліндгрен, Джоан Ролінґ та інших письменників. Цікаво, що при врученні цього ордена лауреат мусить випити срібний келих свіжовитисненого лимонного соку й усміхнутися.

2006 року побачила світ поетична книга Івана Малковича „Вірші на зиму”, 2010 року - книга вибраного „Все поруч”. Вірші поета перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, бенгальською та іншими мовами.

У Малковича є вірші про трагічні сторінки української історії, жертви, які понесла Західна Україна в роки Другої світової війни, воюючи і проти Гітлера, і проти Сталіна. Нинішній молодий читач не завжди може здогадатися, що в поезії „Пісенька про черешню” йдеться про юнака, який загинув у лавах Української повстанської армії в 40-х роках ХХ століття. Сам поет в одному інтерв'ю згадував, що поштовхом до написання цього вірша була смерть його ровесника, який загинув на початку 1980-х років у чужому Афганістані, куди Радянський Союз посилав наших хлопців.

1 Неомодерні - найновіші, позначені цікавими впливами.

Іван Малкович за робочим столом. Фото Олега Дерзького (2009)