Українська література 8 клас - Слоньовська О. В. - Літера ЛТД 2016 рік

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Найпопулярнішими в усі віки й для всіх народів були й залишаються епічні твори, які здебільшого написані прозовою мовою. Епічний рід в усіх літературах світу найбільше розвинений, найбагатший на жанри, а читачами проза сприймається як найзрозуміліша, бо найближча до мови спілкування.

Крім того, щоб подавати інформацію для роздумів, висвітлювати минуле, показувати виразки суспільства, ганебні вчинки історичних осіб чи типових громадян-пристосуванців і нещадно осуджувати їх за хиби, слабодухість, зраду, користолюбство, прозова література, як і поезія, здатна щемливо торкатися найтонших струн людської душі.

У епічних творах митці найправдивіше відтворюють життя, показують страждання, муки й боротьбу, виводять героїв, які близькі читачам, адже діють у подібних до їхніх умовах життя, шукають виходу із ситуацій, які трапляються на кожному кроці, не занепадають духом, а після всіх негараздів та випробувань таки стають володарями власної долі. Водночас у прозі автор на крилах уяви легко переносить читачів у вигаданий світ, пропонує життя неймовірне, прекрасне, густо насичене подіями, а отже, суттєво відмінне від реального існування звичайної людини. Пригадайте твори Івана Франка, Володимира Винниченка, Михайла Стельмаха, Григора Тютюнника, Всеволода Нестайка, Ярослава Стельмаха, Володимира Рутківського, які ви прочитали в попередніх класах. У цих прозових текстах, крім справді життєвого, багато авторами додуманого й вигаданого, однак важливого й такого, що допомагає кожному читачеві зрозуміти себе, стати кращим, прагнути життєвих висот.

На жаль, упродовж кількох століть українська література була красним письменством народу бездержавного, уярмленого. Закономірно, що неволя й становище громадян колонізованої країни відбивалися й на тематиці та проблемах, які порушували українські письменники у своїх творах, а в прозі - найширше. Видатний український літературознавець Сергій Єфремов, аналізуючи тяжке становище української літератури, писав, що в українців література виконувала, крім притаманних їй функцій, ще й спеціальні завдання, бо не могла спускати з очей найважливішої справи - „якої не знають ті щасливі народи, які живуть безпечно од національного гніту, - функції народного заступництва”, тому завжди поставала „ще й адвокатом”, тобто захисником і заступником рідної нації.

„Відколи існує художня література, відтоді прагне вона зрозуміти Час і Людину в ньому”.

(Анатолій Погрібний)

Читаючи повість Михайла Коцюбинського „Дорогою ціною” або оповідання Олександра Довженка „Ніч перед боєм”, ви вкотре пересвідчитеся в тому, що автори цих прозових творів щиро захоплюються витривалістю свого народу, величезною силою його духу й нестримним бажанням волі. На відміну від своїх попередників, у радянські часи письменники не завжди могли вести мову про злободенні проблеми відверто, бо знали, що в такому випадку їхні твори просто не вийдуть друком. Тож в оповіданні „Білий кінь Шептало” Володимир Дрозд повів мову не лише про красиву породисту тварину з непередбачуваним норовом - і неминучу деградацію благих поривів колгоспного коня-трудяги, а й про знеособлення й покору обставинам яскравої людської особистості. В образі білого коня Шептала читач легко впізнавав поламаних системою народних самородків, які не змогли вирватися з колгоспного рабства й там змарнували свою долю, як це сталося, наприклад, із геніальною художницею Катериною Білокур.

У літературних текстах для дітей Ніни Бічуї „Шпага Славка Беркути” та Юрія Винничука „Місце для Дракона” сучасні письменники зосереджують увагу на відповідальності кожного свого літературного персонажа в справі оборони й захисту непроминущих цінностей, надзвичайно важливих для того, щоб добро торжествувало над злом, а правда - над кривдою в суспільстві, адже нашому народові потрібні його оборонці, його таланти в усіх сферах мистецтва й науки, а насамперед - потрібне ціле покоління будівничих Української держави з активною життєвою позицією.

Діалог із текстом

1. Чому такий рід літератури, як епос, - найрозвиненіший і найпопулярніший? Кого з українських прозаїків ви знаєте? Які їхні твори читали?

2. Чим література бездержавного народу відрізняється від літератур народів вільних, не уярмлених іншими націями?

3. Чому українські письменники радянського часу не завжди могли порушувати актуальні проблеми? Що саме ви довідалися про прихований зміст твору В. Дрозда „Білий кінь Шептало”?

4. Які теми ви вважаєте актуальними для сучасної прози? Перелічіть їх. f Пригадайте функції художньої літератури і проаналізуйте роль кожної зокрема.

5. Прокоментуйте думку літературознавця Анатолія Погрібного. Поясніть вислів: „зрозуміти Час і Людину”.