Українська література 8 клас - Слоньовська О. В. - Літера ЛТД 2016 рік

Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ (1864-1913) - З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Творча спадщина Михайла Михайловича Коцюбинського настільки вагома, що цього митця досі вважають одним із найкращих майстрів слова й унікальним стилістом1 у нашому красному письменстві.

Михайло Коцюбинський народився 17 вересня (5 - за старим стилем) 1864 року в місті Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Найбільший вплив на формування характеру й естетичних смаків Михайлика мала його мати, Ликера Максимівна. Своєму первісткові вона співала народні пісні, розповідала казки та бувальщини. У десятирічному віці хлопчик уже сам складав пісні за народними зразками і навіть почав писати великий прозовий твір.

Батько М. Коцюбинського мав невеликі заробітки й не міг належно утримувати сім'ю. У 1872 році Коцюбинські з Вінниці переселилися до села Радівці Літинського повіту, де батькові запропонували місце писаря, але й тут він не міг заробити грошей навіть на те, щоб вчасно віддати Михайлика до школи. Аж коли родина переїхала до міста Бара, синові найняли приватного вчителя. За короткий час він так добре підготував здібного хлопчика, що його прийняли одразу до випускного класу трирічної школи. Після закінчення школи Михайло вступив до Шаргородського духовного училища. Цей заклад давав досить ґрунтовні знання не тільки з богословських наук, а й з історії, географії, тут на належному рівні вивчали російську, французьку та латинську мови, російську та зарубіжну літературу.

Майбутній письменник успішно закінчив Шаргородське духовне училище і вступив до духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, проте через важкі матеріальні умови Михайлові не вдалося закінчити цей заклад. Раптово осліпла мати, батько помер, тож молодші четверо дітей потребували братової допомоги. До того ж поліція запідозрила Михайла Михайловича в неблагонадійності й зв'язках із підпільною організацією народовольців. Під час обшуку в оселі молодого Коцюбинського знайшли виписки з „Кобзаря” Т. Шевченка з гаслами боронити народ і Україну. Ускладнювало долю М. Коцюбинського й те, що, оскільки у Східній Україні, що входила до складу Російської імперії, діяли Валуєвський циркуляр1 та Емський указ2, він надсилав свої твори для друку за кордон, до Галичини, а це поліція розцінювала як крамолу. У 1884 та 1885 роках жандарми провели повторні обшуки у квартирі М. Коцюбинського у Вінниці, проте це письменника не злякало. Він навіть поїхав до Канева і на могилі Т. Шевченка дав клятву жити й творити для народу.

1 Стиліст - письменник, який віртуозно володіє літературним стилем, майстер пера.

Восени 1891 року Михайло Михайлович успішно склав іспит на звання народного вчителя, що давало йому право працювати в сільських початкових школах. Оскільки на М. Коцюбинського в жандармерії завели справу, офіційно влаштуватися на вчительську роботу було неможливо. Він підробляв репетиторством, але це були непостійні заробітки. Михайло Михайлович, зокрема, учив грамоти дітей бухгалтера цукроварні в подільському селі Лопатинцях.

Перший художній твір М. Коцюбинського - оповідання „Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма”, у якому розповідається про здібного хлопчика, що дуже натерпівся в дитинстві, але таки вибився в люди. Михайло Коцюбинський надсилав до Львова для друку в дитячому журналі „Дзвінок” свої вірші („Наша хатка”), оповідання для підлітків („Нюрнберзьке яйце”), літературні казки („Завидющий брат”). Молодий письменник спілкувався з сільськими малюками, для яких у кишені завжди мав кілька цукерок, розпитував дітей про їхні ігри, працю на полі, пригоди, а на основі таких щиросердних сповідей написав оповідання для дітей „Харитя”, „Ялинка”, „Маленький грішник”.

Письменником постійно „опікувалася” поліція, поки взагалі не заборонила йому займатися навіть репетиторством. У 1892-1896 роках Михайло Коцюбинський працював в Одеській філоксерній комісії, яка боролася з філоксерою - шкідником винограду. Повість „Для загального добра”, в основу якої лягли реальні факти, розповідає про страшне горе виноградарів, яких розоряла і філоксера, й антифілоксерна комісія, що палила заражені виноградники й прирікала їхніх господарів до зубожіння. Твір мав широкий розголос серед читачів і приніс М. Коцюбинському велику славу.

У 1898 році М. Коцюбинський переїхав із дружиною та сином до Чернігова, де влаштувався на посаду діловода в земстві. Як активний громадський діяч, письменник домігся виходу в Чернігові літературних альманахів, установлення памятника зачинателеві нової української літератури Іванові Котляревському (1769-1838) в Полтаві. У 1903 році на відкриття монумента безсмертному авторові „Енеїди” й „Наталки Полтавки” з'їхалися митці з усієї України.

Віра Устимівна Коцюбинська - дружина письменника

1 Валуєвський циркуляр - таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва від 30 липня 1863 року з категоричною забороною виходу книг, написаних „малоросійською” мовою.

2 Емський указ - підписаний 18 травня 1876 року російським царем Олександром ІІ у місті Емську державний документ, яким заборонялося не тільки друкувати українські твори, а й перекладати з іноземних мов художні твори українською мовою і ввозити видані українські твори з-за кордону.

Група українських письменників на відкритті пам'ятника Івану Котляревському в місті Полтаві (1903). Передній ряд (зліва направо): Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич; задній ряд: Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко

До виходу у світ повісті Михайла Коцюбинського „Дорогою ціною” (1902) в українській літературі вже були твори про втікачів від панщини, наприклад повість Івана Нечуя-Левицького „Микола Джеря”. Однак саме Коцюбинський вивів перший у нашому красному письменстві образ жінки-втікачки, яку на шляху до волі разом із коханим могла зупинити тільки смерть.

До кінця своїх днів Михайло Коцюбинський займався літературною творчістю. Коли разом із старшим сином Юрієм відпочивав у мальовничому селі Криворівня в Карпатах, захопився давніми легендами й віруваннями гуцулів й на основі розповідей місцевих жителів написав прекрасну повість „Тіні забутих предків”. Митець почав писати художній твір про ватажка карпатських месників-опришків - Олексу Довбуша, проте завершити не встиг. 25 квітня 1913 року письменник помер. Поховали митця в Чернігові на Болдиній горі.

Михайло Жук. М. М. Коцюбинський (1907)

Видатний український письменник Панас Мирний (1849-1920) так окреслив роль і місце Михайла Коцюбинського в громадському житті України: „Поліг великий майстер рідного слова, що в огненному горні свого творчого духу переливав його в самоцвітні кришталі і, як великий будівничий, виводив їх, свої мистецькі твори, повні художнього смаку, глибокої задуми і безмірно широкої любові до людей”.

Діалог із текстом

1. Де і коли народився Михайло Коцюбинський? Що ви довідалися про його дитячі роки? Чи були вони щасливими?

2. Де майбутній письменник здобував освіту? З якої причини припинив навчання в духовній семінарії в Кам'янці-Подільському?

3. Як „опікувалася” поліція майбутнім відомим українським класиком?

Що вам відомо про перші твори М. Коцюбинського?

4. У чому М. Коцюбинський виявляв активність як громадський діяч після переїзду до Чернігова?

5. Коли помер і де похований письменник?

6. Що особливого вніс М. Коцюбинський у тему масових втеч кріпаків від панів і остогидлої панщини?

7. З'ясуйте роль Михайла Коцюбинського в літературному й громадському житті. Що з цього приводу сказав Панас Мирний?

Поетика назви

Назва художнього тексту ніколи не є випадковою, адже вона відіграє роль чарівного ключика для розуміння твору. Пригадайте, коли минулого року ви тільки відкрили сторінки підручника з біографією В. Винниченка, назва оповідання цього автора - „Федько-халамидник” - одразу підказала вам, що йтиметься, напевно, про якогось неслуха, шибеника, малолітнього хулігана. А назва повісті Івана Франка „Захар Беркут”, у якій прізвище героя співвідноситься із великим хижим птахом, наштовхнула вас на думку, що автор розповідатиме читачам про людину горду, безстрашну. Цього навчального року ви прочитаєте твори Ніни Бічуї „Шпага Славка Беркути” та Ю. Винничука „Місце для дракона”. У першому випадку слова „шпага” й орлине прізвище героя налаштують вас на повагу до літературного персонажа - як оборонця справедливості, у другому - слова „місце” і „дракон” насамперед зацікавлять, чи є зараз дракони й чи знайдеться такому доісторичному ящуру місце в сучасному світі. Має свої прозорі смисли й назва повісті М. Коцюбинського „Дорогою ціною”. Безперечно, після прочитання твір розкриється повніше, однак важливою є й поетика назви.

Діалог із текстом

1. На які думки наштовхує вас назва повісті М. Коцюбинського „Дорогою ціною”? Йдеться про кошти, фінансові витрати чи щось інше, важливіше?

2. Після повного прочитання й аналізу цього твору ще раз зверніться до тлумачення поетики назви й встановіть, чи правильними були ваші перші міркування.