Українська література 8 клас - Слоньовська О. В. - Літера ЛТД 2016 рік

Валентин ЧЕМЕРИС (нар. 1936) - УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР

Валентин Чемерис, талановитий письменник і журналіст, народився 8 липня 1936 року в мальовничому селі Заїчинці Семенівського району на Полтавщині в селянській сім'ї. Батько Лука Макарович мав золоті руки й світлий розум, грав на сільській сцені. Талант письменника, каже Валентин Лукич, він успадкував саме від батька - вигадника й тонкого поціновувача гумору. У 1940 році Луку Макаровича призначили заступником директора машинно-тракторної станції на Київщині, батьки з маленьким сином перебралися на нове місце проживання, однак війна порушила їхні плани. Хоча батько мав „бронь”, тобто відстрочку від призову на фронт, на п'ятий чи шостий день війни він зголосився у військкомат добровольцем. Побачивши відчай і розпач на обличчі дружини, Олександри Якимівни, Чемерис-старший дивом зумів вантажною машиною відправити свою сім'ю до родичів у Заїчинці.

Ту страшну воєнну одіссею Валентин запам'ятав на усе життя. Перелякані жінки, які несуть дітей і котять візочки з найнеобхіднішими речами, страшне й незрозуміле слово „евакуація”, солдати, які отримали наказ відступати, дим на обрії чи то від пожеж, чи від обстрілів. Коли ж проминули Трипілля на Київщині й наблизилися до переправи, несподівано налетіли німецькі літаки. Зчинилася паніка, заголосили жінки, закричали діти, дорога наче перетворилася на якусь живу істоту, яка волала до Бога про милосердя й пощаду. Шофер натиснув на газ і проскочив найнебезпечнішу ділянку - міст через Дніпро, але бомба розірвалася надто близько, і вибуховою хвилею викинуло з машини всіх пасажирів. Коли пилюка розсіялася, зраділи, що всі живі, хоча авто було розбито вщент. Мати з п'ятирічним малюком ішли пішки тиждень. Ноги в обох перетворилися на суцільні криваві рани, поки, нарешті, прийшли до Заїчинець.

А потім санітарна машина привезла тата, контуженого, з пробитими кулею легенями. Батьків командир прекрасно розумів, що коли важкопораненому Луці й судилося вижити, то хіба що завдяки невсипущому догляду рідних. Наступного дня в село вступили німці, а ще через день староста привів озброєних чужинців до Чемерисів. Німці довго й жорстоко били Валентинового батька, але таки не пристрелили.

Почалася окупація. Дорогою їхали на схід німецькі колони. У вантажівках і на мотоциклах сиділи фашистські вояки в касках і з автоматами. Валентинові вони чомусь здавалися на одне обличчя: сталевого кольору військова форма, сірі щоки, стиснуті вузькі губи, холодні погляди.

Потім війна відкотилася на захід. Було холодно, голодно, не було кому, чим і як обробляти колгоспну землю, та доводилося. Батька, який після поранення ледве ноги пересував, радянська влада призначила головою колгоспу. На голосіння дружини, що він уже й ходити не годен, представник із району буркнув, що вибору нема: чоловіків викосила війна - нікого призначити на таку відповідальну посаду, а Чемериса, якщо вже такий кволий, будуть возити: кінь та стара двоколка для голови колгоспу завжди знайдеться! І возили, й він працював за трьох. Помер батько за день до перемоги, 8 травня 1945 року. Ховали його всім районом.

Після смерті Луки Макаровича його посиротіла сім'я виявилася найбіднішою в селі. Втім, і іншим родинам жилося не з медом. Двісті двадцять односельців із війни не повернулися, триста неповнолітніх хлопців стали вдовиними синами. Найтяжче всім жилося в 1947-му, голодному році. Та навіть тоді Валентин дуже любив читати, а школу вважав своєю другою домівкою.

Незважаючи на страшні випробування для всієї країни, з раннього віку Валентина оточувала сприятлива для розвитку творчих здібностей атмосфера народних пісень і переказів. У селі, оточеному очеретами, завжди було багато лелек. У сусіда, діда Щедрія, на клуні було величезне гніздо, й Валентин старому дуже заздрив. Однієї буряної днини вітер скинув маленьке лелеча на подвір'я. Пташеня покалічилося і, якби не дід, загинуло б: ні у звіриному, ні в пташиному світі каліки не виживають. Щедрій забрав Лелька до хати, лікував, годував, розмовляв із лелечам, і, коли те похитувало головою у відповідь, здавалося, що Лелько таки розуміє людську мову. Восьмирічному Валі хотілося мати такого крилатого приятеля, впізнавати його серед десятків, здавалося б, подібних птахів. Дід таки вилікував Лелька, і той у серпні полетів у далекі краї зі своїми родичами. З ранньої весни Щедрій сподівався свого лелеки з вирію, проте він так і не повернувся. Згодом Валентин Чемерис увіковічнив і Лелька, й діда Щедрія у надзвичайно цікавому художньому творі „Аравійська пустеля”.

Тихоплинна річка Хорол, яка в юності була улюбленим місцем недільних вилазок хлоп'ячої компанії, щедро дарувала чисту воду й райські місця для риболовлі. Споглядання неземної краси хорольських плес, вкритих білими квітками латаття, завжди приносило радість. Й хотілося не руйнувати, а примножувати красу, щоб вона ніколи не зникла і нею милувалися інші. Саме цій темі присвячено оповідання В. Чемериса „Ведмедик, син Ведмедя”.

Великим природолюбом постає головний герой повісті „Подорож до Самари Дніпровської”. У цьому творі гриби розмовляють і навіть... женуться за учасниками „тихого полювання”! Не вірите? Прочитайте хоча б коротесенький розділ з цієї повісті „Як ми втікали від маслят”.

Життя Валентина Чемериса виявилося цікавим і дуже насиченим. Сорок років він працював журналістом на Дніпропетровщині, заочно вчився у Літературному інституті імені Максима Горького в Москві, був головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України, працював у редакції газети „Літературна Україна” заступником головного редактора й завідувачем відділу сатири, секретарем Національної спілки письменників України упродовж 1996-2001 років.

Видаватися Валентин Чемерис почав із 1962 року як сатирик-гуморист, і майже одразу його твори почали перекладати іншими мовами. Двадцять веселих збірок гумору, історичні романи, твори для дітей, у тому числі й фантастичні, книги спогадів та повісті автобіографічного змісту - всього й не перелічити! Валентин Чемерис - лауреат республіканської премії в галузі сатири та гумору імені Остапа Вишні, літературних премій імені Федора Маківчука, імені Степана Олійника, гумористичної премії Одарки і Карася. За кращі оповідання Валентину Лукичу присуджено премію імені Юрія Яновського.

Валентин Чемерис

„Життя вимірюється не кількістю прожитих років, а тим, що встиг зробити, який слід лишив на землі, скільки добра подарував людям. Ольвія мені дорога, і сам би хотів, щоб вона залишилася живою, але так склалися обставини. Вона стала для свавільного і дикого кочівника Тапура світлою зорею, що зовсім по-іншому освітила його життя, пробудила в ньому все людське. Він став іншим і став від того, що на світі була Ольвія”.

(Валентин Чемерис)

Валентин Чемерис. Ольвія (2008)

Валентину Чемерису вручають премію імені Степана Олійника (2008)

Валентин Чемерис. В сузір'ї' Дракона (2005)

За роман „Ольвія” автор отримав літературну Аркадіївську премію (2009) і чимало листів з усіх кутків України. Деякі читачі навіть дорікали письменникові, навіщо він „убив” головну героїню Ольвію - доньку грецького аристократа й дружину скіфського царя. Доводилося пояснювати, що художня правда - вища за найкраще авторське ставлення до героїв.

За романи з історії України „Фортеця на Бористені” та „Ордер на любов” авторові присуджено Міжнародну премію Українського козацтва „Лицарське перо” (2008). У 2009 році письменникові вручили літературну премію імені Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка „Без права повернення”, а зовсім недавно побачив світ ще один цікавий історичний роман - „Трагедія гетьмана Мазепи” (2015). Валентин Чемерис - автор 65 книг. Українська держава гідно оцінила його творчі здобутки. Він нагороджений багатьма орденами й відзначений урядовими грамотами. Незважаючи на величезну зайнятість, Валентин Чемерис пише чудові твори для дітей. Прочитайте книги „В сузір'ї Дракона” чи „Верхи на птеродактилі” - переконаєтесь!

Діалог із текстом

1. Що цікавого ви довідалися про дитячі роки Валентина Чемериса?

2. Де працював Валентин Чемерис упродовж свого насиченого й цікавого життя?

3. Які книги для дітей написав цей письменник?

4. Які події Другої світової війни пережив майбутній письменник?

5. Якими літературними нагородами відзначений Валентин Чемерис?

6. Розгляньте світлину. Яку подію у житті письменника відтворено на ній? У бібліотеці знайдіть інформацію про відомого українського сатирика Степана Олійника і підготуйте короткий виступ про нього.