Українська література 8 клас - В. І. Пахаренко - Грамота 2016 рік

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ 1864-1913 - З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Митець унікального обдарування, який одним із перших усвідомив гостру потребу оновлювати, європеїзувати вітчизняну прозу, зберігаючи, поглиблюючи ігри цьому її національну неповторність. Першоджерело його сонячного таланту, дивовижної творчої енергії невичерпна життєлюбність.

Михайло Михайлович Коцюбинський народився в сім'ї дрібного урядника 17 вересня 1864 р. в м. Вінниці.

Тут і минули перші 7 років його життя.

Від матері, Гликерії Максимівни, хлопець перейняв любов до природи, тонку душевну організацію, інтерес до читання. Батько, Михайло Матвійович, був людиною непосидючою, не терпів утисків начальства, тому часто змінював місце роботи. Від нього дісталися синові прагнення до справедливості, наполегливість, пристрасть до подорожей.

У родині Коцюбинських за чиновницькою традицією спілкувалися по-російськи, хоч і жили в україномовному середовищі. Українською з хлопчиком говорила тільки нянька Хима, яка відкрила йому світ рідної казки й пісні. А ще він любив ходити па ярмарки слухати кобзарів. Якось у 9 років Михайлик тяжко захворів на запалення легень. Яким же було здивування батьків, коли в маренні він заговорив рідною мовою. Відтоді й до кінця днів залишався переконаним українським патріотом.

Початкову школу хлопець закінчив у м. Барі. Згодом навчався в Шаргородському духовному училищі. Там захопився читанням. Під враженням від творів Т. Шевченка та Марка Вовчка й сам узявся за перо.

Заповітною мрією юнака був університет. Але суворе життя зруйнувало плани. Батько втратив роботу й незабаром помер. Відповідальність за велику родину хвору матір і 4 молодших братів і сестер лягла на Михайлові плечі. Упродовж 1882-1892 рр. він учителює, дає приватні уроки для дітей із заможних родин у Вінниці та довколишніх селах. Ця праця приносила мізерні заробітки, але дозволяла глибоко пізнавати реальне життя різних суспільних верств, народну мову, людську душу. А багата уява кликала до творчості.

Оскільки на підросійській Україні видавати україномовні твори заборонялося, молодий літератор друкується у львівських журналах. З'являються зворушливі оповідання про дітей („Харитя”, „Ялинка”, „Маленький грішник”), проникливі твори сільської тематики („П'ятизлотник”, „Ціпов'яз”, „На віру”). Ці публікації засвідчили прихід у вітчизняну прозу нового талановитого майстра.

Поліція систематично переслідувала молодого патріота. Кілька разів проводила в його помешканні обшуки. Нарешті взагалі заборонила займатися репетиторством.

Упродовж 1892 1896 рр. М. Коцюбинський працював у так званій філоксерній експедиції, яка боролася з виноградною тлею по селах Бессарабії1 та в Криму. Ознайомлення з життям молдовського та кримськотатарського народів дало багатий матеріал для нових творів „Пекоптьор”, „Відьма”, „Посол від чорного царя”, „На камені”, „У путах шайтана”, „Під мінаретами”.

В експедиції працювало багато членів підпільного Братства тарасівців. Це була перша політична організація, яка розгорнула боротьбу за незалежну соборну Україну. Письменник теж приєднався до цього кола патріотів.

1 Бессарабія — так називали південно-східні українські й молдовські землі між Дністром, Прутом і Дунаєм.

М. Коцюбинський. Світлина. 1870-і роки

Оселя Коцюбинських у м. Чернігові (нині — меморіальний музей).

1898 р. М. Коцюбинський переїхав жити до Чернігова, де па нього чекала родина. Як „політично неблагонадійному українофілові” йому довго не давали роботи, потім таки призначили на скромну посаду діловода до земського статистичного бюро.

Від монотонної служби й сірої буденщини рятувати велика дружна родина, творчість і подорожі. Коцюбинський об'їздив майже всю Європу Італію, Австрію, Німеччину, Швейцарію, Францію. Особливо захопили митця мальовничий острів Капрі (де він лікувався) і таємнича рідна Гуцульщина (де гостював на запрошення І. Франка). Сильні, яскраві враження переливались у нові твори. У ці роки письменник подарував читачам справжні перлини вітчизняної прози новели „Лялечка”, „Цвіт яблуні”, „Intermezzo”, „Подарунок па іменини”, „Persona pruta”, „Сміх”, повісті „Fata morgana”, „Тіні забутих предків” та ін.

У Чернігові М. Коцюбинський очолював „Просвіту”, довкола нього гуртувалася патріотична й творча інтелігенція міста.

1911 р. українські меценати1 призначали письменникові стипендію, щоб він міг нарешті залишити обтяжливу службу й зосередитися на літературній праці. Але було вже запізно. Його стомлене хворе серце зупинилося навесні 1913 р., у час цвітіння яблунь, який він так любив. Поховали майстра слова в найпрекраснішому місці Чернігова на Болдиній горі, де він часто прогулювався, милуючись „зачарованою Десною”.

Один із найголовніших секретів безсмертя творів митця, якими й сьогодні захоплюються тисячі читачів, — рідкісне вміння відкривати красу природи й людини, зігрівати любов'ю та вірою. Знакову назву дав письменник одному зі своїх останніх творі в „Хвала життю”.

„Яка сила життя! Ми звикли до нього й не помічаємо перемоги живого над мертвим, дійового над інертним, і ми ніби не знаємо, що сонце творить квіти й плоди з мертвого каменю, не бачимо, як усюди торжествує живе, щоб бадьорити й радувати нас. Ми повинні усміхатися світові дружньо" (М. Коцюбинський).

Славень коханню і волі. Повість „Дорогою ціною” написана 1901 р., якраз у момент переходу М. Коцюбинського від раннього реалістичного до нового модерністського періоду творчості. Митець, як і раніше, зберігав увагу до конкретики повсякденного життя, але значно поглиблював психологізм і естетизм.

♦ Психологізм це докладне й переконливе змалювання людських почуттів і переживань. ♦ Естетизм майстерний показ краси людини та світу, вишукана форма твору. На стиліповісті позначились обидві ці ознаки.

1 Меценат — доброчинець, особа, яка надає благодійну матеріальну допомогу.

Більшість творів М. Коцюбинський присвячував своєму сьогоденню. „Дорогою ціною” один із рідкісних винятків. Письменник робить екскурс у минуле. Очевидно, щоб нагадати сучасникам і нащадкам: українці споконвіків понад усе цінували волю, готові були заплатити за неї навіть життям.

Отже, жанр твору — історична, пригодницько-психологічна повість.

Завдання основного рівня. Раніше на уроках української і зарубіжної літератур

ви вже вивчали й повісті, і пригодницькі твори. Зокрема, „Тореадори з Васюківки” В. Нестайка, детективи „Золотий жук” Е. А. По, „Пістрява стрічка” А. Конана Дойля. Які ознаки повісті та пригодницького твору вам запам'яталися?

„Дорогою ціною”- має досить складну композицію включає пролог, п'ять розділів та епілог, а також різноманітні позасюжетні елементи. Нагадаємо ці поняття.

Теорія літератури

Композиція (побудова) епічного твору включає сюжет і позасюжетні елементи.

Сюжет — це система подій, змальованих у і норі, у яких розкриваються характери персонажів. Він має такі етапи розгортання (сюжетні вузли): експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка; іноді обрамлюється прологом та епілогом.

Пролог (від грецьк. перед і слово) — це вступний розділ, що ознайомлює читачів із подіями, які відбувалися задовго до описаних у творі.

Епілог (від грецьк. після і слово) — заключний розділ твору, що розповідає про долю героїв після розв'язки.

Основні позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, інтер'єри (описи обстановки в приміщенні), авторські відступи, назва твору, монологи та діалоги персонажів. Ці елементи поглиблюють та увиразнюють розкриті я проблем і характерів твору.