Всі публікації щодо:
Довженко Олександр

Українська література 8 клас - В. І. Пахаренко - Грамота 2016 рік

ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО 1894-1956 - З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Цього митця заслужено вважають «першим поетом кіно». Уся творчість кінорежисера й письменника осяяна безмежною любов'ю до рідного народу, вірою в його мудрість і силу.

«Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя й поета — Олександра Довженка» (Ч. Чаплін, американський кіноактор і режисер).

Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 р. в с. В’юнищі (нині в складі смт. Соснині) на Чернігівщині в багатодітній селянській сім'ї. Батько походив із козацького роду, мав земельний наділ, пару коней і човна. Майстер на всі руки, він завжди знаходив собі роботу: обробляв землю, рибалив, займався смолокурінням1, був перевізником через Десну. Про матір, роботящу й лагідну, О. Довженко казав: «Народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи назавжди». З чотирнадцяти своїх синів і доньок жінка вимолила життя лише для двох, і до останнього дня благала Господа оберігати її дітей і послати їм щастя.

Завдання основного рівня. У 6 класі ви вже ознайомилися з повістю О. Довженка «Зачарована Десна». Що вам запам’яталося про дитинство письменника та його родину?

У Сосницькій парафіяльній школі, куди батько відвів хлопця 1903 р., малий Сашко був одним із найкращих учнів. А 1911 р. юнак поїхав до Глухівського вчительського інституту, де мав витримати серйозний конкурс: на кожне місце претендували по 10 осіб. Про навчання в інституті, де забороняли спілкуватися українською, О. Довженко згадував, що зі студентів «готовили вчителів обрусителів краю». Проте сам він знаходив і потай читав заборонені українські книжки.

Закінчивши інститут, з 1914 р. Олександр учителює в Житомирі. Викладає фізику, географію, природознавство, історію, гімнастику. 1917 р. переїздить до Києва, де з величезним задоволенням відвідує лекції в Академії мистецтв, адже змалку відчуває потяг до малярства.

Захоплений революційними подіями, переконаний, що тепер «вже все цілком ясно, що земля в селян, фабрики в робітників, Україна в українців, Росія в росіян», юний О. Довженко захищає Батьківщину в лавах елітного полку чорних гайдамаків Армії УHP.

Після більшовицької окупації його заарештували й кинули в концтабір.

Щоб урятуватись, О. Довженко приєднується до табору українських націонал-комуністів, відтак опиняється вже по інший бік барикад. Утім, справжньої свободи в його житті більше не буде.

Протягом усього подальшого життя за митцем велося тотальне стеження.

Люди з найближчого оточення, знайомі, земляки збирали свідчення та компромат на нього.

1 Смолокуріння — добування смоли, скипидару й вугілля а деревини хвойних дерев способом нагрівання без доступу повітря.

Муней-садиба О. Довженка в смт. Соснині. Сучасна світлина

Упродовж 1921-1923 рр. О. Довженко перебуває на дипломатичній службі, що дає змогу зануритися в атмосферу Європи. Тривалий час живе в Берліні п навчається в знаменитого художника-імпресіоніста Віллі Геккеля.

Переломним для О. Довженка стає 1926 р.. коли він потрапляє до Одеської кіностудії як сценарист і режисер. Спершу митець планував знімати винятково комічні фільми. У його перших роботах (комедія «Вася-реформатор», пригодницька стрічка «Сумка дипкур'єра») переважають трюкацтво й пригоди. Але незабаром режисер звертається до серйозних тем, і це спричиняє справжній переворот не лише в українському, а й у світовому кіномистецтві. Особливе місце в доробку митця займає створений у 1930 р. геніальний фільм «Земля», що приніс авторові визнання та світову славу. Ця робота мала грандіозний успіх у Європі, де О. Довженка назвали «Гомером кіно». 1958 р. в Брюсселі її включили до списка 12 найкращих фільмів усесвітньої історії кіно. Водночас на Батьківщині після кількох показів стрічку заборонили як націоналістичну й небезпечну.

«"Земля" Довженка мала глибокий вплив на молодих кіномитців, зокрема Франції і Англії. Це твір генія...» (Ю. Лавріненко, літературознавець).

О. Довженко на зйомках фільму. Світлини. 1932р.

Голодомор, згортання політики українізації» масові арешти інтелігенції, політичні чистки ставлять митця перед серйозним вибором: відстоювати свої погляди чи вижити. Після зустрічі зі Сталіним, який віддає наказ припинити цькування О. Довженка, режисер приймає остаточне рішення, переїздить до Москви її у вікні своєї квартири виставляє портрет Сталіна. І починаються довгі роки болісного роздвоєння: формально він був лояльним до системи, а по суті люто її ненавидів.

Під час Другої світової війни митець уважав своїм обов'язком перебувати в гущі подій і відгукуватися па них оперативно. Тому з початку 1942 р. став військовим кореспондентом на передовій.

«На фронті. Може, я той лев, що прийшов умирати в пустелю, може, Дон Кіхот. Мені однаково вже, коли, і що, і хто про мене скаже. Чи буде жити моє ім’я, творця українського кіно, чи ні. Мені байдуже. Чи буду я і далі в перших лавах, чи вмру в безвісті, чи розлечусь від бомби десь отут — мені однаково. Я не хочу жити краще свого народу, я не можу й не хочу жити й бачити нищення, конання мого народу Я хочу розділити його долю цілком, ущерть і без оглядки» (О. Довженко, «Щоденник»).

Завдання основного рівня. Чому письменник, на ваш погляд, порівнює себе з левом і Дон Кіхотом? Розкрийте символічний зміст цих образів.

Не маючи змоги реалізувати в цей період свій режисерський талант, О. Довженко звертається до літератури. З перших днів перебування на фронті занотовує в записнику цікаві випадки з фронтового життя, спостереження, роздуми про побачене чи почуте. Письменник гостро засуджує тоталітарну систему, вірить у свій народ, у його національне відродження, у те, що добро, закладене в людину від природи, переможе.

Ці матеріали стали основою для низки самобутніх, глибокоідейних, цікавих оповідань: «Воля до життя», «Стій, смерть, зупинись!», «Відступник», «На колючому дроті», «Мати», «Перемога» тощо. У них зображено героїзм простих людей, засуджено зрадництво, оспівано незламність народного духу. Оповідання О. Довженка відразу здобули популярність і стали своєрідною зброєю в боротьбі з ворогом, запалюючи бійців на подвиг. Їх друкували на шпальтах газет і книжечками-метеликами, випускали великими тиражами й разом із снарядами та гвинтівками відправляли на фронт в окопи.

Війна докорінно змінює О. Довженка, тепер він чітко бачить перспективу загибелі України. Як наслідок у 1943 р. народжується кіноповість «Україна в огні», яку різко разкритикував Сталін. Після цього цькування митця відновлюється. Фактично це останній справжній фільм кінорежисера. З 1944 р. О. Довженко не матиме права нічого видавати чи з знімати без спеціального дозволу.

Після війни до останніх своїх днів митець живе в Москві, бо в Україну йому повернутися не дозволяють. Працює на «Мосфільмі», викладає у Всесоюзному інституті кінематографії, читає лекції на режисерських курсах. Має багато задумів і планів, але мусить виборювати своє місце під сонцем ціною втрати творчої свободи. Особливо переживає через вимушену розлуку з Батьківщиною.

«Творчість моя гасне в стражданні й печалі. Померти? Я вже мертвий... Пишу в розлуці з народом своїм, з матір’ю, з батьковою могилою, з усім-усім, що любив на світі найбільше. Мене з’їдає туга за Україною» (О. Довженко, «Щоденник»).

Митець просив бодай поховати його в Україні: «Ой, земле рідна, прийми мене хоч мертвого...» Але влада заборонила навіть це. Заповіт митця не виконаний і досі.

Зі створеного О. Довженком у повоєнний період вирізняються кіноповісті «Поема про море», а особливо лірична «Зачарована Десна», останній спалах таланту вже зрілого митця. Це автобіографічний твір, побудований на спогадах про світ дитинства, враженнях від спілкування з розкішною природою над Десною та односельцями чесними трудівниками землі. Подумки повертаючись на десятки років назад, автор немовби знову здобуває свободу. Не обмежуючи себе ідеологічними приписами й цензурою, митець дає волю справжнім роздумам і почуттям. Тому «Зачарована Десна» сповнена гумором, радістю життя, замилуванням природою. Це справжнє освідчення в любові до батьків, рідного народу, своєї землі.

Особливості стилю. У доробку О. Довженка дванадцять кіноповістей, тринадцять кінофільмів, кілька оповідань, дві оригінальні п’єси. Усі вони складаються в одну велику цілісну картину, адже розкривають співзвучні теми й ідеї, а яскраві образи часто переходять з одного твору в інший.

Письменник виробив власний неповторний стиль у літературі. За простим сюжетом у нього приховується філософський підтекст; високе, піднесене поєднується з буденним.

Одна я найпомітніших ознак стилю О. Довженка патетичність. Цей термін, що походить від грецького слова чутливий, означає «пристрасність», «піднесення», «схвильованість». Митець зазвичай уміло створює патетичну атмосферу. Тому його тексти викликають сильні душевні переживання й емоції. Хоча іноді йому зраджує почуття міри. Тоді з’являються зайва публіцистичність (офіціозно-газетний стиль), декларативність (пряме називання, а не змалювання явищ чи почуттів), неприродність окремих реплік і сцен. Незважаючи на те, пристрасна любов до людини й Батьківщини, майстерність характеротворення, увага до деталей роблять прозу О. Довженка яскравим явищем в українському письменстві.

«Ніч перед боєм» було написано 1942 р. Читачі з вдячністю прийняли твір про нескореність народу перед ворогом. Оповідання кілька разів перевидавалось окремою книжечкою й того ж року вийшло друком не лише українською, а й у перекладах 11 мовами.

Завдання основного рівня. Що ви знаєте про долю України в Другій світовій війні? Які книжки читали про той час, які фільми дивилися? Чим вразили вас ці твори?

В оповіданні «Ніч перед боєм» письменник висвітлює трагедію українського народу в жорстокій, кривавій війні. Тема твору — незламність народного духу, єдність армії й народу. Тут немає батальних сцен, проте героїчні образи та психологічна насиченість роблять твір романтичним. Сюжет охоплює два стани війни: початок переможного наступу 1942 р., коли й був написаний твір, і трагічну осінь 1941 р. Письменник передав драматизм перших місяців війни й порушив болючу проблему масового й безладного відступу наших військ під тиском ворога.

«Найстрашнішим під час відступу був плач жінок. Коли я згадую зараз відступ, я бачу довгі-довгі дороги, і численні села, й околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна. Вона плакала, гірко ридала, свою долю проклинала» (О. Довженко, «Щоденник»).

У центрі твору українські діди Савка й Платон, які під час відступу радянських частин під вогнем ворожої артилерії перевозять бійців через Десну, а потіле героїчно гинуть, потопивши човен із фашистами. Мужність і патріотизм, ненависть до ворогів, байдужість до смерті, зневага до небезпеки основні риси цих персонажів. їхня смерть зовні непоказна, неефектна, але романтична й трагічно-велична за своєю суттю.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.