ЛЕСЯ УКРАЇНКА Лариса Петрівна Косач 1871-1913 - Сила в любові - на віки - Світло української поезії

Українська література 8 клас - Л. I Коваленко - Оріон 2016 рік

ЛЕСЯ УКРАЇНКА Лариса Петрівна Косач 1871-1913 - Сила в любові - на віки - Світло української поезії

Історичні координати

У 50-60-х роках XIX ст., ще за життя Т Шевченка, постають численні організації культурно-просвітницького спрямування — громади. Першу з них у Санкт-Петербурзі утворили колишні члени Кирило-Мефодіївського товариства. Згодом свідома українська інтелігенція заснувала подібні товариства по всій території Наддніпрянської України. Найактивніша Київська громада налічувала понад 200 членів. Громадівці головною метою своєї діяльності ставили підвищення освітнього й культурного рівня народу та формування національної свідомості. Відкриття недільних шкіл1 для робітників, збирання етнографічних матеріалів, друк творів для народу — ось неповний перелік їхніх справ. Ця праця часто вимагала зречення особистого життя, фінансових пожертв на загальну справу, підпорядкування власних інтересів громадським.

Але навіть культурницьку діяльність самодержавна влада сприймала як загрозу. Щоб задушити „український сепаратизм”, нищівного удару було завдано перш за все по мові. Валуєвський циркуляр 1863 р. заборонив видання шкільної та релігійної літератури українською мовою, а Емський указ 1876 р. — друк будь-яких україномовних книжок. Українська культура та освіта зазнали великих втрат. Були заборонені театральні вистави українською, народні пісні доводилося друкувати латинськими літерами, а українську художню літературу — так званою „ярижкою”, тобто тільки літерами, які є в російській абетці. Показовий приклад того часу: у Києві лікарів, які спілкувалися з пацієнтами українською мовою, позбавляли права на практику.

У таких умовах українська мова та література, здавалось, були приречені на зникнення. Але, всупереч усьому, уже на початку 70-х років XIX ст. національно-культурний рух відродився знову. У „Старій громаді2”, численних студентських гуртках. Активними діячами в цей час були П. Чубинський, М. Лисенко, В. Антонович, М. Драгоманов, Т. Рильський, М. Старицький, Олена Пчілка та ін. У 1873 р. громадівці сприяли відкриттю Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Це був легальний орган, який здійснював етнографічні, фольклорні, статистичні, історичні дослідження. В Україні активізувався також жіночий рух.

1 Недільні школи — безкоштовні школи для дорослих, які працювали в неділю та святкові дні й давали початкову освіту.

2 „Стара громада” — організація української інтелігенції в Києві, що займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю. Була заборонена Емським указом.

Чим ближче до кінця XIX ст., тим більше з'являлося національно свідомих українців, які своєю активною просвітницькою діяльністю розхитували устої самодержавства. Перш за все, це члени „Братства тарасівців”, літературного гуртка української молоді „Плеяда”, згодом — Революційної української партії та ін. Наукова й мистецька інтелігенція були переконані, що в умовах національного гноблення в першу чергу потрібно виконувати культурно-просвітницьку роботу, щоб вивести народ із „летаргійного сну”. Російський царизм сприймав навіть просвітницьку роботу серед народу як велику небезпеку для режиму, про що свідчили масові арешти активістів.

В останній чверті XIX ст. починає зароджуватися також мистецтво нової естетичної якості, відоме як модерністське. Українські літератори усвідомлювали, що потрібно засвоювати новітні європейські набутки. Взірцями в образотворчому мистецтві були художники Е. Дега, Е. Мане, К. Моне, П. Ренуар та ін. У європейській літературі в цей час творили Гі де Мопассан, М. Пруст, К. Гамсун, П. Верлен, А. Рембо, Р. Рільке, О. Уайльд, М. Метерлінк, Ф. Кафка та багато інших яскравих талантів.

Українське мистецтво наприкінці XIX — на початку XX ст. вливається в загальний європейський культурний потік. Біля витоків української модерної літератури стояла Леся Українка.

Попрацюйте в парі!

Пригадайте відомі вам факти з біографії Лесі Українки. Які твори поетеси ви читали і яким темам вони присвячені? Обміняйтесь інформацією із сусідом по парті.

Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 р. в місті Звягелі (нині Новоград-Волинський Житомирської області).

Її батько — Петро Антонович Косач — спадковий аристократ, дворянин. Навчався спочатку в Петербурзькому університеті, а після переїзду до Києва в університеті Святого Володимира на правничому факультеті. П. Косач був активним членом „Старої громади”, брав участь в організації недільних шкіл. Серед громадівців він зустрів талановиту й рішучу дівчину, яка стала його долею, Ольгу Петрівну Драгоманову (літературний псевдонім — Олена Пчілка). Її залучив до суспільної праці рідний брат, відомий прогресивний діяч Михайло Драгоманов1. Ольга була гордою, цілеспрямованою й безкомпромісною. „...Нічого з солодкавости української Марусі, а цілість — повна жіночого чару, краси і детермінації1”, — так характеризував її Д. Донцов2.

Петро Косач (фото 70-х років XIX ст.)

2 Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895) — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.

Ольга Драгоманова- Косач (Олена Пчілка) (фото 60-х років XIX ст.)

Одружившись, молодята оселилися в м. Звягель (Новгород-Волинський), куди П. Косача направили працювати головою з'їзду мирових посередників3.

Леся Українка зростала в особливому родинному духовному просторі, основу якого становив морально-етичний кодекс української шляхти. Для Косачів-Драгоманових — шляхетського роду, який жив у час, коли вже не було гетьманів, а поняття нації охоплювало всі суспільні верстви, — надзвичайно важливим стає поняття служіння своїй нації. Це був усвідомлений вибір — усі свої сили покласти на те, щоб в умовах бездержавності виконувати свій громадянський обов'язок. Відмовитися від нього неможливо, не втративши своєї ідентичності4. Така позиція — це не тільки індивідуальна духовна настанова, а, насамперед, родова відповідальність колишньої „політичної нації”, колись славетного козацького українства.

Лариса — майбутня поетеса Леся Українка — була другою дитиною в сім'ї. Товаришем її дитячих забав і справ став старший брат Михайло. Дружба була такою міцною, що дорослі їх називали одним іменем — Мишолося (Лесю дорослі в дитинстві називали Лося).

Для своїх дітей (а їх у родині Косачів було шестеро) Олена Пчілка, палка патріотка, написала програму освіти та виховання, у яку вклала все своє світосприйняття „перелити, за її словами, свою душу і думки”. Навчання в сілії (а родина свідомо відмовилася від послуг офіційних навчальних закладів із викладанням російською мовою та системою формування вірнопідданих Російської імперії) мало на меті сформувати національно свідому полікультурну особистість із широким кругозором, знанням мов, світової історії та культури. Цікаво, що мати навіть змалку пропонувала дітям „дорослі” книжки, бо вважала, що твори з „кисло-солодким сюсюканням” для них є шкідливими. Не дивно, що першою прочитаною книжечкою Лесі в п'ятирічному віці стала брошурка із серйозною назвою „Земні сили”, з якої дівчинка дізналася про величезні багатства Землі та її походження. У цей час вона вже вміла писати й почала навчатися гри на фортепіано. Систему освіти своїх дітей Олена Пчілка описувала в листі до українського громадського діяча О. Огоновського1: „Власне, я... завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, щоб вони змалу пізнавали її якнайбільше. Життя зо мною та посеред волинського люду сприяло тому... Училися обоє перше зо мною, потім до них ходили учителі і вчили їх по гімназичній програмі з деякими одмінами. Леся учила вкупі з братом теж латинь і грецьку мову (вона внаслідок того може вільно читати Гомера у первотворі — тож і перекладає єго по-укр(аїнському)... Леся почуває себе бадьорою і дуже багато займається літературою. Зо мною она виучила німецьку й франц(узьку) мови, сама вивчилась ще по-польськи і по-італьянськи. Отже, перекладає зо всіх сих мов і, як Вам звісно, пише оригінальні речі, все то по-укр(аїнському)”.

Леся Українка з братом Михайлом (фото початку 1890-х років)

1 Детермінація — обумовленість.

2 Донцов Дмитро Іванович (1883-1973) — український літературний критик, публіцист, філософ, головний ідеолог українського націоналізму.

3 З'їзди мирових посередників розглядали й вирішували скарги.

4 Ідентичність — тотожність, однаковість.

Не дивно, що Леся уже в тринадцять років почала перекладати твори світової класики на українську мову. Це сприяло засвоєнню традицій світової літератури й готувало її до власної поетичної творчості. Можемо лише дивуватися в наш час, що в такому молодому віці — 20 років! для молодшої сестри Ольги Леся написала підручник „Стародавня історія східних народів”.

Але Лесина освіта не була відірваного від життя. У сім'ї жартома казали, що всі Косачі дорослі й малі є „пчілками”, адже багато працювали інтелектуально й фізично. У кожного з членів родини були свої обов'язки. Лесина сестра Ольга згадувала: „Крім читання й забав, робили вони (діти) літом і “поважну" роботу, бо завжди мали свій квітник і город, що самі обробляли та доглядали. Леся зовсім маленькою, в 6 років, навчилася шити й вишивати... охотилася “допомагати" в господарстві, наприклад, пекти булки, і батько жартував, що скоро й бабуню переважить, така з неї хороша господняя. Хоч до читання й до роботи Леся бралася поважно та пильно й забави в неї були змістовні та розумні, але була вона малою дуже весела і любила співати й танцювати”.

Перебуваючи у Звягелі, Луцьку, с. Колодяжному, Леся з Михайлом грали а сільськими дітьми, переймали народні звичаї та традиції, відкривали красу українського фольклору й міфології.

1 Омелян Михайлович Огоновський (1833-1894) — український учений- філолог і громадський діяч. Доктор філософії (1865), член-кореспондент Польської академії знань.

Леся Українка (фото 1888 р.)

Леся Українка зі своєю сестрою Ольгою (фото 1896 р.)

Навесні 1879 р. в Петербурзі заарештували улюблену Лесину тітку Олену Антонівну Косач у зв'язку із замахом на шефа жандармів. Дізнавшись про її заслання, Леся написала свій перший вірш „Надія”.

Від народження не дуже сильна, у десять років вона застудилась і захворіла. Відтоді почалась її боротьба з туберкульозом тривалістю в життя. Спочатку операція в Києві на хворій руці, через рік — уражена туберкульозом нога. Незважаючи на сильні болі, Леся Українка мужньо переносила свою недугу. Ніколи від неї не чули скарг:

Хто вам сказав, що я слабка,

що я корюся долі?

Хіба тремтить моя руки

чи пісня й думка кволі?

Вроджені творчі нахили, середовище в родині, коло друзів, серед яких було багато літераторів, спілкування з дядьком М. Драгомановим, діяльність матері-письменниці сприяли становленню таланту Лесі Українки. Беручи участь у гуртку „Плеяда”1, вона засвоювала та поширювала українське та європейське культурне надбання.

Через заборону друкувати твори українською мовою в підросійській Україні перші Лесині вірші „Конвалія” і „Сафо” з'явились у 1884 р. у львівському журналі „Зоря”, де не було заборон на українське слово. За порадою Олени Пчілки юна поетеса підписала їх псевдонімом Леся Українка. Цим вона підкреслила своє походження з Великої України та наголосила на тому, що вона — справжня українка.

Відтоді її твори все частіше публікували в різних виданнях. У 1893 р. у Львові вийшла перша поетична збірка „На крилах пісень”, через шість років наступна — „Думи і мрії”, 1902 р. — „Відгуки”. А ще в її літературному доробку близько двадцяти творів, що належать до драм і драматичних поем: „Блакитна троянда”, „Одержима”, „В катакомбах”, „Кассандра”, „Камінний господар”, „Бояриня”, „Вавилонський полон”, „Оргія”, „На руїнах”, „Магомет та Айша”, „Йоанна, жінка Хусова”, „На полі крові”, „У катакомбах”, „Лісова пісня” та ін.

Писала їх Леся в час відчайдушної боротьби із хворобою. Майже завжди підвищена температура, постійні виснажливі болі, гіпс, лікувальні масажі — ось неповний перелік фізичних страждань поетеси. „Найгірше мені те, що я тепер і писати не завжди можу, — скаржилась у листі до Бориса Грінченка, — бо часто від виснаження голова не служить, і то так, як ще зроду у мене не бувало, хіба після операції”.

1 „Плеяда” — літературний гурток української молоді, який було створено 1888 р. в Києві з ініціативи Лесі Українки та її брата Михайла Косача. Серед членів гуртка — Л. Старицька-Черняхівська, В. Самійленко, Г. Григоренко, А. Кримський й ін. Учасники „Плеяди” обговорювали питання розвитку української літератури, влаштовували літературні вечори, перекладали на українську мову твори зарубіжних письменників.

Леся Українка лікувалася спочатку в Одесі, Болгарії, Криму, згодом Італії, Єгипті, Грузії. Поїздки вимагали великих фінансових витрат. Улюбленій дочці багато допомагав батько, іноді мати брала кредити в банку. Але Леся часто не зізнавалась батькам про безгрошів'я і, хвора, заробляла своєю працею. Вона займалася перекладами, давала учням уроки й навіть продавала нехитрі сімейні пожитки. Але й у цих умовах Леся Українка зберігала мужність. В одному з листів до А. Кримського за два роки до смерті вона написала слова, які допомагають зрозуміти її стоїчний характер: „...вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась, та вже навряд чи й зміниться. Я людина еластично-уперта.., фанатична почуттям, до того ж давно засвоїла собі “трагічний світогляд", а він такий добрий для гарту. Одна моя знайома.., людина дуже нещасливого життя, так відповіла на дивування приятелів з її одваги в прийманні всякого нещастя: “А где это написано, что я должна быть счастлива?" Хіба ж се не мудро мовлено?”

Смерть Лесі Українки настала 1 серпня 1913 р. в м. Сурамі (Грузія).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. В одному з листів Леся Українка писала: „Мені здається, була б моя Батьківщина найбіднішою на світі, асе одно мені здавалася б чарівнішою Швейцарії... Я, як член її великої родини, служу їй...”. Прокоментуйте слова поетеси та назвіть чинники, які формували її національну свідомість і патріотичні почуття.

2. Прокоментуйте характеристику, яку дав І. Франко Лесі Українці: „Від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сої слабосилої хворої дівчини”. Наведіть приклади з біографії поетеси на підтвердження цих слів.

3. Поясніть, у яких учинках Лесі Українки проявлявся стоїцизм. Чи вмісте ви протиставити різним життєвим випробуванням силу волі й витривалість? Наведіть приклади (за бажанням).

4. Укажіть назви поетичних збірок та драматичних творів поотеси.

Напишіть есе. у якому передайте свої враження про силу волі й незламність духу Лесі Українки.

Леся Українка своїм життям і творами надихала художників на творчість. Доберіть репродукції картин українських художників та влаштуйте в класі галерою. Організуйте їх обговорення на уроці. Якими бачили художники поетесу?

Вірш „Давня весна” Леся Українка написана в 1894 р. Він увійшов до циклу „Мелодії” другої збірки під назвою „Думи і мрії”. Цикл складається з 12 творів. Більшість із них має автобіографічний характер.

Основний мотив вірша „Давня весна” — відтворення гармонійної єдності людини і природи.

Вірш умовно можна поділити па три частини. Перша — це відтворення поетичного образу весни. Часте використання дієслів справляє враження руху й неспокою. Весна грала, сипала, летіла, усе з її приходом ожило.

І загомоніло, співало, сміялось і бриніло. Прийом антитези допомагає увиразнити два стани — руху, змін у природі й нерухомості ліричної героїні. У розквіті весни її хвороба сприймається особливо трагічно. Самотність — основний мотив другої частини вірша. І раптом — маленький подарунок одинокій дівчині від весни. Образи яблуневої гілки й вільного вітру сприймаються як символи життя, краси та волі. І лірична героїня знову сповнена надії. Виявляється, іноді маленькі дрібнички дають людині сил мужньо сприймати життєві випробування. Лірична героїня закликає у вірші навчитися бачити красу світу й радіти життю в усіх його проявах незалежно від обставин.

Давня весна (дереворит В. Василенка)






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.