Українська література 8 клас - Л. I Коваленко - Оріон 2016 рік

ВАСИЛЬКИ - ВОЛОДИМИР СОСЮРА 1898-1965 - Донецьке послання Володимира Сосюри - Світло української поезії

Васильки у полі, васильки у полі,

і у тебе, мила, васильки з-під вій,

і гаї синіють ген на видноколі,

і синіє щасті у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,

і ось так же в полі будуть двоє йти,

але нас не буде. Може, ми квітками,

може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,

і хмарки летіти в невідомий час,

і другий, далекий, сповнений привіту,

з рідними очима порівняє нас.

Олег Шупляк. Натюрморт „Купальський”

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

1. Поділіться думками із сусідом (сусідкою) по парті, яке враження на вас справив вірш. Які асоціації викликав?

2. Доберіть докази на підтвердження тези, що поезії притаманна задушевність, відкритість і схвильованість.

3. Охарактеризуйте образ ліричного героя поезії. Поміркуйте, кого поет називає „другий, далекий, сповнений привіту”. Для чого, на вашу думку, вводити цей образ у вірш?

4. Поет розмірковує про плинність життя, але ми не відчуваємо песимізму. Висловте свою думку — чому.

5. Випишіть у робочий зошит художні засоби та поясніть їх роль у вірші.

6. До якого виду лірики належить поезія? Наведіть аргументи на доказ своєї думки.

7. Опишіть репродукцію картини О. Шупляка. Чи відтворює вона настрій поезії? Свою думку обґрунтуйте.

Подискутуйте з однокласниками

Ще 20-30 років тому для стосунків між чоловіком і жінкою (дівчиною — хлопцем) добирали слова „кохання”, „закоханість”, „дружба”, „знайомство” тощо. Останнім часом всю палітру взаємин витіснило одне слово — стосунки.

Чи означає це, що спростились емоції й почуття, які переживає сучасна людина? Чи варто свої інтимні переживання виражати в поезіях, а може, вони занадто особисті, щоб ними ділитися з іншими?

Вірш „Осінь” („Облітають квіти, обриває вітер...”) Володимир Сосюра написав у 1938 р. У ці роки він, як ми вже знаємо, пережив душевну драму, що позначилась на його подальшому житті. Те, що основним мотивом свого вірша поет обирає відтворення осені як явища природи, є свідченням складного емоційно-душевного стану митця.

Поет зображує персоніфікований образ осені. Вона на баскім чорнім коні. До чого б він не доторкнувся — усе мертвіє. Перші дві строфи, багаті па поетичні образи, звучать урочисто. Знову, як у багатьох Сосюриних віршах, з'являється його улюблений синій колір. Але від нього холодно, і навіть те, що осінь синьоока, не додає тепла.

Остання строфа виражає смуток і приреченість. Образ самотньої білокорої берізки під вікном підсилює пригнічений настрій твору. Скрізь якась покора в тишині розлита - чи це спостереження стосується тільки стану природи восени? Може, автор переживає такі само емоції, як його ліричний герой? Чи тільки про природу він думав, коли описував, як В'яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня? І тут, очевидно, точки зору ліричного героя й автора па відтворення дійсності зближуються.