Всі публікації щодо:
Підпалий Володимир

Українська література 8 клас - Л. I Коваленко - Оріон 2016 рік

ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ 1936-1973 - Тихі чесні кроки Володимира Підпалого - Світло української поезії

"..., Я мабуть, не народився поетом», так скромно оцінював своє обдарування Володимир Олексійович Підпалий. Але коли ви читатимете його твори, то відкриєте для себе тонкого ніжного лірика, у якого не знайдете жодної фальшивої ноти. Доля виявилася до нього несправедливою, відвівши всього 37 коротких років життя. Він не любив слави й галасу довкола свого імені, був скромний і чесний, а разом із тим принциповий, коли мова заходила про святі для нього поняття — «Україна», «людина» і «творчість».

В. Підпалого літературознавці характеризують як представника «тихої поезії» — ліричного струменя в українській літературі 60-х початку 70-х років XX ст. Їй не притаманна орієнтація па зовнішні ефекти, вона духовно спокійна й зосереджена. На відміну від пафосності, ствердження державності, національної самосвідомості поетів-шістдесятників, вірші «тихих ліриків» відзначаються камерністю1, увагою до внутрішнього світу особистості, через який вони осмислюють загальнолюдське. В умовах, коли в країні до людини ставились як до «суспільного коліщатка», В. Під- палий і представники «тихої поезії» проголошують самоцінність кожної особистості, що вже само по собі було сміливо й кидало виклик тоталітарній системі. «Наше сьогодення вияскравлює його літературний і громадський подвиг, бо писати такі поезії, редагувати такі збірки, так безкомпромісно, мужньо і щиро підтримувати справжню літературу в 60-ті на початку 70-х років зважувалися далеко не всі письменники, видавничі редактори. В атмосфері гоніння всього мислячого, прогресивного, в умовах масового цькування талантів, шпіонажу серед людських душ Володимир Підпалий вистояв, навіть підтятий жорстокою хворобою, не зрадив ні себе, ні друзів», — таким згадує його письменник Володимир Біленко.

Яким же був один із яскравих поетів «тихої лірики»? Найкраще, мабуть, розповість про себе він сам.

1 Камерний — тут: призначений для вузького кола Олексій Лукович — виходець з-під Великої Багачки. Вона знала тьму казок та приповісток, шанувала загадки і вміла знаходити до них ключ. Але ніколи л не чув, щоб вона співала. Певно, гірке дитинство, як і подальше життя (1943 року вона стала вдового), наклало свою печатку на її характер. Мати вміла і любила працювати, кохалася у квітах (вся хата була великим квітником...) і чистоті.

АВТОБІОГРАФІЯ

(Скорочено)

«Народився я в селі Лазірках 9 травня 1936 року, за 25 км від Лубен. Мати Ольга Степанівна козачка з хутора Макарівщини, а батько

Батько працював на залізниці, любив сади і бджільництво, ненавидів тютюн і горілку. Загинув під Києвом 1943 року. Пам’ятаю його добре. Якби володів пензлем, можна було б відтворити його образ у величезному циклі: батько качає мед; батько садить дерева; батько іде до армії і т. д. В селі й до сьогодні розповідають про те, як він співав.

Учився я у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. Любив (і люблю) історію, літературу; донині не знаю і не розумію точних наук. У школі читав дуже багато, але без ніякісінької системи. 1953 року закінчив 10 класів; працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований па флот. Службу служив, але не любив: нудьгував за степом, садами.

1957 року демобілізувався (через хворобу ніг) і поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який і закінчив 1962 року.

Перші вірші видрукував па шпальтах комсомольських «Молоді України» та «Зміни» (1958 р.). У Державному видавництві художньої літератури 1963 року вийшла перша збірочка «Зелена гілка", а роком пізніше «Повесіння»... Нині підготував дві книги: «Тридцяте літо» для видавництва «Молодь» та «Книгу лірики». Мрію написати пісню.

Працюю старшим редактором поезії у «Радянському письменникові"1. Одружений, маю доньку. Позапартійний. Позаспілковий.

Київ, 26 вересня 1966 р.»

Після 1966 р. побачили світ збірки В. Підпалого «В дорогу за ластівками» (1968) та «Вишневий світ» (1970), а посмертно — «Сипі троянди» (1979), «Поезії» (1986), «Пішов в дорогу за ластівками» (1992).

Основні мотиви творчості В. Підпалого: сенс людського життя, любов до Батьківщини, значення поетичного слова в суспільстві, захист рідної мови, змалювання рідної природи, краса людських почуттів тощо.

Після тривалої невиліковної хвороби В. Підпалий помер 24 листопада 1973 року.

1 «Радянський письменник» — книжкове видавництво Національної спілки письменників України.

Засновано 1933 р. у м. Харкові під назвою «Радянська література». Від 1934 р. працює в Києві. 1939 р. перейменовано на «Радянський письменник». У незалежній Україні набуло сучасної назви — «Український письменник». «За часів тоталітаризму видавництво мало статус солідної й респектабельної установи в тодішній (підрадянській) Україні, підтримуючи час від часу високу репутацію виданнями творів окремих письменників позаідеологічного художнього спрямування — окремі з них по досі лишаються в скарбниці української літератури».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Поясніть, яким у вашій уяві постав В. Підпалий як поет й особистість. Наведіть приклади з його біографії.

2. Назвіть дві-три характерні особливості представників «тихої поезії».

У ліричному вірші «Бачиш: між трав зелених...» знайшла яскравий вияв позиція В. Підпалого як поета-гуманіста. Поштовхом до роздумів про сенс людського буття послужив зворушливий епізод: ліричний герой помітив у траві самотніх пташенят. Чим має бути наснажене життя кожного? Які цінності має сповідувати особистість? Через антитезу «активна позиція байдужість» автор втілює свій життєвий ідеал: справжня людина повинна бути відповідальною за все в цьому світі, бути небайдужою до всього.