Всі публікації щодо:
Голобородько Василь

Українська література 8 клас - Л. I Коваленко - Оріон 2016 рік

НАША МОВА - ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Народився 1945 р. - Тепло поетичного слова Василя Голобородька - Світло української поезії

кожне слово

нашої мови

проспіване у Пісні

тож пісенними словами

з побратимами

у товаристві розмовляємо

кожне слово

нашої мови

записане у Літописі

тож хай знають вороги

якими словами

на самоті мовчимо

Перша строфа	Друга строфа	Коментар
кожне слово	кожне слово	мова в усіх проявах
нашої мови	нашої мови	(усна та писемна),
проспіване у Пісні	записане у Літописі	уособлює красу, духовність й історію
тож пісенними словами	тож хай знають вороги	антитеза: друзі-вороги
з побратимами	якими словами	мова обслуговує всі
у товаристві розмовляємо	на самоті мовчимо	сфери життя людини — для спілкування та роздумів (розмовляти й мислити українською мовою)

Як бачимо, використання на початку кожної строфи одного словосполучення та схожих за змістом реплік не сприймається як простий повтор. У наступній автор добирає все більш переконливі аргументи до попередньої, розвиває мотив попередньої строфи. У вірші утверджується думка про захист мови як явища, яке робить людину й народ неповторними серед інших народів. Як бачимо, В. Голобородько виходить за рамки проблеми «мова в житті людини», розсуваючи її до глобального узагальнення «мова — людина — нація".

Поезія «Теплі слова» відкриває збірку «Слова у вишиваних сорочках» (1999). Її центральним образом є слово, мова. Композиція вірша проста. Він складається із трьох двовіршів та одного чотиривірша. Перші три строфи лаконічно відтворюють цикл людського життя. Кохання весілля — виховання внуків такий нехитрий життєвий шлях кожної людини. І на кожному етапі її супроводжує СЛОВО, МОВА.

Але у вірші йдеться не тільки про окремих людей. Через мову кожна людина приєднується до великої спільноти народу, а життя окремих індивідів зливаються в історичний шлях нації. Автор у чотирьох строфах звертається до колективного «ми» із закликом плекати мову як оберіг народу. Інтонація вірша вражає своєю рішучістю. Кожна строфа — це спонукання зберегти мову. Як заклинання звучать прохання-накази співаймо, гуляймо, розповідаймо, наповнюймо. Фраза «щоб не вмерло слово» рефреном повторюється в трьох строфах, підсилюючи наказову форму дієслів.

Основний мотив вірша — мова в житті людини й народу.

Автор закликає берегти рідну мову як запоруку незнащенності нації.