Всі публікації щодо:
Гребінка Євген

Українська література 9 клас - Олена Міщенко - Генеза 2017

ЄВГЕН ГРЕБІНКА (1812-1848) - ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ - НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Про Євгена Гребінку ви вже знаєте чимало. Давайте пригадаємо, хто першим змусив говорити про талановитого поета й художника бундючний зарозумілий царський Петербург? Хто допомагав на кожному кроці непростого процесу викупу з кріпацтва нашого Кобзаря? Саме так, цією людиною був Євген Павлович Гребінка, уже відомий на той час письменник.

Він народився 2 лютого 1812 року на Полтавщині, неподалік Пирятина. Отримав гарну освіту в Ніжинській гімназії вищих наук. З 1834 року мешкав у Петербурзі, суміщаючи працю чиновника та викладача. Важка недуга (туберкульоз) не дала його талантові розкритися повною мірою, він помер на 37-му році життя. Тіло палкого патріота України перевезли на рідну землю й поховали в селі Мар’янівці, неподалік рідного хутора.

Писати він почав рано, багато читав. Цікаво, що в гімназії він вчився практично водночас із Миколою Гоголем - на декілька курсів молодше. Він був своєрідним письменником, писав двома мовами: українською (байки, поезію) та російською (поезію й прозу).

Найцікавішою частиною його творчої спадщини, поза сумнівом, є байки. Йому судилося стати одним із найвизначніших українських байкарів першої половини ХІХ століття. «Як байкопис, - зазначав Іван Франко, - займає Гребінка перше місце в нашім письменстві». Своїм корінням байки Гребінки сягають насамперед у народну творчість, у якій знайшли яскраве вираження одвічні думи, прагнення й сподівання українців. Майже в усіх його байках хижакам і гнобителям протиставляється звичайний трудівник як уособлення людяності, працьовитості, моральної вищості. Своє ставлення до явищ тогочасної дійсності байкар переважно визначає з позицій простого українця, спрямовуючи гнів проти жорстокої поміщицької сваволі, несправедливості царського суду, потворних породжень суспільних явищ, таких як хабарництво, крутійство тощо.

Євген Гребінка

Поетична спадщина Євгена Гребінки не надто велика. Але в ній завжди привертає увагу чудовий вірш «Човен», написаний 1833 року. Це був перший вірш Гребінки, написаний українською.

Ця поезія має виразний романтичний характер.

А які асоціації, пов’язані із човном, народжуються у вашій уяві?

Провідні мотиви твору - жорстокість буття, безвихідь, трагічна самотність особистості. Звертаючись до різноманітних засобів фольклорної поетики, зокрема віртуозно використовуючи психологічний паралелізм, автор уявляє себе самотнім човном у бурхливому житейському морі.

Ця поезія має автобіографічний характер. Цілком очевидно, що це історія переживань і плин думок молодого поета, що вирушив із рідного хутора до Петербурга. Йому здається, що цей крок - немовби крок у безодню розбурханого моря, яке спочатку начебто грається, а потім безжально розбиває самотній човен.

Драматична доля човна, розбитого безжалісною морською хвилею, нагадує долю людини, беззахисної перед стихією життя. Зверніть увагу: автор сам зізнається у тому, що «як човнові море, для мене світ білий ізмалку здавався страшним».

Поезія проникнута меланхолійним сумом, який автор підкреслює за допомогою і специфічної лексики, і риторичних вигуків. Однак він не відчуває почуття приреченості. Зверніть увагу на слова «не можна ж вік цілий пробути з собою одним». Хоч поет і не має надії, що «недоля і лютеє горе» зглянуться над ним, а проте він сміливо вирушає у «світ білий» заради служіння омріяній меті.

Ця поезія - своєрідний маніфест молодого українського поета, у якому він висловив свої переживання, побоювання, надії та міркування про те, як складеться його майбутнє життя.

А ви хвилюєтеся про те, як складеться ваше майбутнє? Чи схожа ваша дорога в доросле життя із переживаннями автора цієї поезії?







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.