Українська література 9 клас - Л.Т. КОВАЛЕНКО - Оріон 2017

ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО 1778-1843 - ЗАСНОВНИК З ОСНОВИ: ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО - У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література

ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО 1778-1843

Квітчина пам'ять буде свята вовіки поміж нами: він самостійно зрозумів серцем, що то за диво предивне — наші селяне; він зробив те ж саме для прози, що Шевченко для стиха українського: він так само спостеріг і перейняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко — поезію народної пісні. Удвох вони заправили нашу словесність віковічною силою і на- знаменували їй правий і далекий путь.

Пантелеймон Куліш

Життєвий і творчий шлях письменника

Григорій Федорович Квітка — засновник прози в новій українській літературі. Народився 29 (18) листопада 1778 р. в слободі Основа, що на Харківщині, у родині відомих на всю Слобідську Україну дворян. Предки письменника належали до стародавнього козацько-старшинського роду. На Харківщині Квіткам належало багато земель, численні маєтності. Предки Григорія брали активну участь у громадському та релігійному житті міста, були у своєму краї щедрими благодійниками.

Дитинство письменника пройшло в родовому маєтку. Саме тут він здобув домашню освіту. Батьки Григорія були освіченими людьми, вдома мали велику бібліотеку. Хлопчик багато читав, слухав народні пісні й балади у виконанні селян. У батьківському маєтку Г. Квітка брав участь у постановках домашніх вистав, причому полюбляв виконувати комічні ролі. З родиною Квіток був добре знайомий Григорій Савич Сковорода, він неодноразово гостював у них. Поета-філософа тут дуже шанували, а малий Григорій вивчав напам'ять твори великого мудреця. Філософські погляди Г. Сковороди вплинули також на формування світогляду Г. Квітки, він близько сприйняв сковородинську ідею служіння народові.

У дитинстві Григорій був кволим і хворобливим хлопчиком. У п'ятирічному віці через хворобу він утратив зір, який, за сімейними переказами, повернула йому ікона Озерянської Божої Матері. Релігійне домашнє оточення й таке чудодійне зцілення сформували в Г. Квітки релігійний світогляд, переконання в тому, що все життя людини підпорядковане волі Божій. Тому нікого не здивувало, коли на двадцять шостому році життя він облишив військову службу й упродовж майже десяти місяців пробув послушником у монастирі. Переказують, що намовив його на такий крок знову ж таки старший Григорій — Сковорода. Але в послушницьке життя юнак переніс деякі свої світські захоплення. Так, наприклад, у келії Григорія з дозволу настоятеля монастиря стояв клавір, на якому він полюбляв грати. Так само добре юнак виконував твори на флейті, мав різнобічні музичні інтереси.

За вмовляннями батька через десять місяців юнак покинув монастир і поринув у громадське життя Харкова. Г. Квітка займається благодійною діяльністю, докладає багато зусиль для культурного розвитку Слобожанщини. Він бере активну участь у створенні Харківського професійного театру, благодійного товариства, інституту шляхетних дівчат, Харківської губернської бібліотеки. У 1812 р. Г. Квітка обіймає посаду директора Харківського приватного театру, із захопленням здійснює режисуру вистав. Любов до театру письменник проніс через усе своє життя, про що свідчить його звернення до драматичних жанрів у власній творчості.

Г. Квітку захоплювала також журналістська діяльність. Окрім того, що надсилав дописи в тогочасні журнали, він ініціював також видання першого в Україні науково-літературного журналу „Украинский вестник”, харківських альманахів „Утренняя звезда”, „Молодик”, першої збірки українських прислів'їв та приказок.

Енергійний і небайдужий Г. Квітка в різні роки життя виконував також обов'язки судді, повітового предводителя дворянства. Така активність письменника пояснюється його переконаннями, що зміни в країні можливі лише завдяки широкій культурно-просвітницькій діяльності.

Як і багато українських дворян, які мовою спілкування й листування обрали російську, перші художні твори Г. Квітка почав писати саме нею. У 1816 р. в журналі „Украинский вестник” надруковано його „Листи Фалалея Повинухина”. Наступні десять років — пошук Квіткою власного стилю в російській прозовій літературі. Протягом 1827-1832 рр. письменник створює також кілька драматичних творів російською мовою. Але на чужій літературній ниві зерна творчості не проросли талановитими паростками.

У 30-х роках ХІХ ст. на хвилі романтизму й захоплення минувшиною серед освічених людей у моду входить усе українське. На Слобожанщині наукові й культурні діячі об'єднуються навколо Харківського університету. Створений для русифікації українських земель, він, проте, відігравав у регіоні значну просвітницьку роль. Г. Квітка-Основ'яненко як активний громадський діяч підтримує в цей час творчі зв'язки з багатьма його видатними представниками. Він був знайомий з українськими літераторами Петром Гулаком-Артемовським, гуртком харківських романтиків, Євгеном Гребінкою. Неабияку роль у потягу Г. Квітки до народних джерел відіграли твори І. Котляревського. Спілкування з видатними митцями, знайомство з творами відомих українських письменників сприяло удосконаленню майстерності Г. Квітки, зміни його поглядів на роль українського художнього слова в житті народу. Тому, набувши досвіду літературної діяльності російською мовою, Г. Квітка в 1832-1833 рр. випробовує свої сили в українській літературі.

Для своїх україномовних творів Г. Квітка обирає псевдонім Основ'яненко. „Взял себе прозвище по месту жительства; живу на Основе; и так, да буду Основяненко”, — пояснював він вибір псевдоніма в одному зі своїх листів. У 1834 і 1837 рр. надруковано дві книжки під назвою „Малороссийские повести, рассказанные Грыцьком Основьяненком”.

Твори Г. Квітки-Основ'яненка поділяються на дві групи: бурлескно-реалістичні („Салдацький патрет”, „Пархомове снідання”, „Підбрехач”, „Купований розум”, „Конотопська відьма”) та сентиментально-реалістичні („Маруся”, „Козир-дівка”, „Сердешна Оксана”). Для створення гумористично-сатиричних творів письменник часто використовує народний анекдот, який розгортає в невелику художню картинку. Деякі з них мають виразний бурлескний характер. У своїх сентиментально-реалістичних повістях автор одним із перших у європейській літературі звернувся до осмислення життя народу. Вони позначені великою повагою до людини, моралізаторством і зверненням до чуттєвого досвіду читачів.

У драматургії Г. Квітка-Основ'яненко продовжив літературну традицію, започатковану І. Котляревським. Його перу належать і досі популярні комедії „Сватання на Гончарівці”, „Шельменко-денщик”, „Бой-жінка”. Про інтерес до художнього надбання письменника в Україні та Європі свідчить той факт, що твори Г. Квітки були популярними по всій Росії, а його повість „Сердешна Оксана” в 1854 р. перекладено й опубліковано французькою мовою в Парижі. Пізніше з'явилися також переклади його повістей та оповідань польською, болгарською, чеською та іншими мовами.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть, які чинники впливали на формування світогляду Г. Квітки.

2. Прокоментуйте, у чому виявлялася активна культурно-громадська діяльність письменника.

3. Розкажіть про шлях Г. Квітки в українську літературу, назвіть кілька його україномовних творів.

4. У мережі Інтернет знайдіть і перегляньте документальні фільми про Григорія Квітку-Основ'яненка. Підготуйте матеріали та виголосіть на уроці повідомлення про епізоди з життя письменника, не наведені в підручнику.