Маруся - ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО 1778-1843 - ЗАСНОВНИК З ОСНОВИ: ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО - У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література

Українська література 9 клас - Л.Т. КОВАЛЕНКО - Оріон 2017

Маруся - ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО 1778-1843 - ЗАСНОВНИК З ОСНОВИ: ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО - У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література

...вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як, може, ніхто на всім світі. Ваша „Маруся” так мені вас розказала, що я вас навиліт знаю.

Тарас Шевченко

Ідейно-тематичні домінанти

Сентиментально-реалістична соціально-побутова повість „Маруся” Г. Квітки-Основ'яненка побачила світ у 1833 р. Це перший прозовий твір у новій літературі, написаний українською мовою. Задум створити епічне полотно з народного життя саме українською мовою виник у письменника як реакція на погляди тієї частини сучасників, яка скептично ставилася до виражальних можливостей „селянської” мови.

Українська вважалася в часи Г. Квітки-Основ'яненка грубою й обмеженою, не здатною до вираження глибоких думок, як це могли робити інші розвинені мови. Щоб переконати читачів у тому, що українською мовою можна передати найтонші почуття й переживання героїв, письменник береться за написання повісті „Маруся”. „Я написав “Марусю” і довів, що від малоросійської мови можна розчулитися”, — писав він в одному з листів.

У повісті розповідається про родину Наума Дрота і трагічну долю його доньки Марусі.

Отже, змалювання історії кохання Марусі й Василя, а також життя і побуту українського села в першій половині ХІХ ст. є темою повісті.

Описуючи винятковий епізод про пристрасне кохання та смерть головної героїні, автор водночас виходить на широке узагальнення народного життя. Г. Квітка-Основ'яненко в образах Марусі, Василя, Наума зображує „маленьку” людину, здатну кохати, радіти й страждати. Зі сторінок повісті перед читачем поставали не просто селяни, головне призначення яких — працювати, а люди щирої душі, з глибокими душевними переживаннями.

Тому ідея повісті — оспівування глибоких почуттів людини з народу, багатства її душі.

Літературознавчі координати

Для втілення свого задуму Г. Квітка-Основ'яненко використовує засоби сентименталізму, що в першій половині ХІХ ст. набув популярності в Європі та Росії. У ньому зображення дійсності підпорядковане головній меті — розчулити читача, викликати в нього сильні емоційні переживання. Ставлячи перед собою такі завдання, автори заглиблювалися в особисте життя персонажів, посилювали увагу до їхнього психологічного стану, намагалися відтворити особистість героїв ізсередини в найпотаємніших їхніх прагненнях, думках, почуттях, настроях.

В основі конфлікту повісті „Маруся” лежить невідповідність між прагненнями простої людини до щастя та суспільними перешкодами, які стоять на її шляху. У творі такою перешкодою для закоханих стала служба в армії Василя — Марусиного нареченого. Г. Квітка-Основ'яненко порушує проблему щастя людини з народу, природної рівності людей незалежно від їхнього соціального стану. Письменник-гуманіст підносить свій голос на захист гідності „маленької” людини, показує, що вона вміє глибоко переживати, відчувати, має високі моральні якості.

Сюжет і композиція

У повісті „Маруся” Г. Квітка-Основ'яненко розвинув погляди Г. Сковороди про відповідність життя людини Божому задуму.

Розповідь у творі ведеться від імені оповідача з народу. З його уст читач отримує також оцінку подій і характерів героїв.

Повість має однолінійний сюжет, який розвивається протягом нетривалого проміжку часу. В експозиції автор знайомить читачів з Наумом Дротом — богобоязливим і працьовитим селянином. Такою ж доброю та хазяйновитою була його дружина Настя. Те, що Господь не давав їм дітей, подружжя сприймало як волю Божу. Коли ж народилася донька Маруся, батьківській радості не було меж. Дівчина росла скромною, шанобливою, красивою і працьовитою на радість батькам.

На весіллі в подруги Маруся познайомилася із сиротою Василем, який у місті працював свитником. Цей епізод у повісті виконує роль зав'язки.

Розвиток дії складає кілька епізодів. Маруся з Василем вирушають до міста, де хлопець освідчується дівчині в коханні. Відчуваючи взаємне почуття, Василь наважується свататися до Марусі. Але на перешкоді щастю закоханих стоять великі випробування: Василя можуть забрати в солдати, тому батько не хоче, щоб Маруся залишалася самотньою солдаткою. Тоді Василь наймається до багатого купця, щоб заробити грошей і найняти замість себе іншого чоловіка. Він заїжджає до коханої й повідомляє Марусиним батькам, що господар, задоволений його працьовитістю, погодився дати гроші, щоб відкупитися від солдатчини. Почувши це, Марусин батько дає дозвіл на шлюб. Розлучаючись ненадовго з Марусею, Василь сподівається на швидке побачення та одруження з нею.

Але Марусине серце віщує біду. Вона попереджує коханого, що вони ніколи більше не побачаться.

Кульмінацією повісті є епізод, коли Маруся застудилася й наступного дня померла. Василь, повернувшись у село, потрапляє на похорони своєї нареченої. З горя він їде до Києва та приймає чернечий постриг. Через три роки Наум Дрот із дружиною дізналися, що Василь захворів і помер. Цей епізод є розв'язкою.

Микола Пимоненко. Ідилія

До позасюжетних елементів повісті належить філософський вступ, у якому оповідач розмірковує про сенс людського життя.

Як глибоко віруюча людина, Г. Квітка-Основ'яненко проповідує ідею покірності долі, смирення перед життєвими випробуваннями.

На прикладі історії про Наума Дрота автор закликає читачів прийняти життя таким, яке воно є, бо коли Господь „вже й пошле за гріхи яку біду, то він же і помилує! Тілько покоряйся йому!”. Фінал повісті є втіленням цієї авторської ідеї: хай як боляче Наумові втратити доньку, він мусив прийняти волю Божу й жити далі.

Характерною особливістю композиції повісті є детальне побутописання. Автор надавав великої уваги описам побуту, деталей навколишньої обстановки, народного одягу. У повісті вміщено також багатий етнографічний матеріал: опис обряду весілля, сватання, похорон. Ці епізоди відображають захоплення прогресивних культурних діячів українською етнографією та фольклором, дають уявлення про життя народу.

Образи повісті

Характери героїв повісті зображені статично й психологічно не розвиваються. Вони є носіями певних авторських ідей.

Наприклад, образ Наума Дрота та його дружини Насті є втіленням ідеї християнської покори й смирення людини перед життєвими обставинами. Образ Марусі уособлює думку про моральну красу людини з народу.

Головним персонажем повісті є Маруся — єдина дочка багатого селянина Наума Дрота. Портрет дівчини виписано в традиціях уснопоетичної творчості: „Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки, як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані”. За допомогою пестливих слів та порівнянь автор налаштовує на позитивне сприйняття героїні.

Зовнішні риси Марусі гармоніюють з її моральними якостями. Вона розумна, розсудлива, скромна, працьовита, допомагає в усьому батькам, є втіхою їм на старості.

Почувши Василеве освідчення в коханні, Маруся відповідає йому щирим почуттям. Так, Г. Квітка-Основ'яненко розвиває сковородинську філософію серця, показує, що лише взаємні почуття можуть зробити людей щасливими, зробити душі закоханих — шляхетними. Ця гідність проявляється у вірності, здатності піти на самопожертву заради кохання.

Маруся Г. Квітки-Основ'яненка є втіленням усіх чеснот, концентрацією найкращих рис характеру українського народу.

Зовсім непереконливою сприймається розв'язка повісті, яка є типовою для творів сентиментальної літератури, умовною й не випливає з розвитку попередніх подій. Маруся виявляється жертвою випадкових обставин і помирає, не дочекавшись повернення Василя всього один день. Дисонанс між красою героїні, з одного боку, та неможливістю здобути щастя, з іншого, створювало в повісті ефект трагізму, розчулювало читача й викликало співчуття до героїні.

Образ Марусі є значною мірою схематичним і не розвивається протягом усього твору. Але така манера творення персонажів була властива прозовій літературі початку ХІХ ст. Минуло ще чимало часу, поки письменники побачили можливість і необхідність створювати художні образи в розвитку й психологічно мотивувати їхні вчинки.

Таким же сталим у повісті є й образ Василя. Про його попереднє життя автор нічого не розповідає, відомо лише, що хлопець — сирота. Василь працьовитий і скромний. На весіллі він привернув до себе увагу селян тим, що заплатив цілий гривеник, коли на шапки бояринам пришивали квітки. Такий учинок натякав, що парубок не жадібний і добре заробляє, а отже, працьовитий і живе в достатку. У своїх почуттях до Марусі Василь щирий із перших хвилин знайомства. Усіма вчинками він прагне її переконати в серйозності намірів. Викликає співчуття до нього епізод, коли Наум відмовився видавати за хлопця Марусю. Цей сентиментальний прийом розчулював читачів, змушував їх співпереживати за долю героя.

Г. Квітка-Основ'яненко зображує Василя героєм, здатним боротися за своє особисте щастя. Він не складає рук перед ударами долі, вирушає на заробітки, щоб переконати Наума в можливості свого одруження з Марусею. Однак після смерті коханої Василь втрачає прагнення жити, смиренно приймає вибір Божий, його життя згасає в монастирській келії. Така розв'язка і трагічна кінцівка, типова для літератури сентименталізму, коли несподівано, часто немотивовано, гине один з героїв твору, ілюстрацією думки автора, висловленої у філософському вступі.

Така само мета й образу Наума Дрота та його дружини Насті. Вони є носіями ідеальних якостей українського народу. Марусині батьки працьовиті, їх шанують у селі.

Отже, зобразивши шляхетних героїв із народу, поставивши їх у ситуації, що змушують персонажів страждати, автор досягнув своєї мети — довів, що українська мова здатна передати найтонші душевні почуття й переживання.

Проблеми, порушені Г. Квіткою-Основ'яненком в епічних творах, визначили особливості розвитку української просвітницької прози в першій половині ХІХ ст., заклали основи її подальшого розвою до кінця ХІХ ст.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Прокоментуйте, як ви розумієте епіграф до теми.

2. Чому Г. Квітку-Основ'яненка називають основоположником прози в новій українській літературі?

3. Розкажіть, яку мету поставив перед собою Г. Квітка-Основ'яненко, приступаючи до написання повісті „Маруся”. Чому вона була актуальною?

4. Визначте тему, ідею і конфлікт повісті. Наскільки такий конфлікт був правдивий на той час?

5. Назвіть елементи сюжету повісті. У чому полягають композиційні особливості „Марусі”?

6. Знайдіть і прочитайте у творі етнографічні описи. Яка їхня роль у творі?

7. Який художній напрям називають сентименталізмом? Назвіть ознаки сентименталізму в повісті.

8. Схарактеризуйте образи Марусі, Наума Дрота й Василя. Відповідаючи, підтверджуйте свої думки цитатами.

9. На прикладах портретів героїв дослідіть особливості художнього стилю Г. Квітки-Основ'яненка.

10. Поясніть, у чому полягає прогресивне значення повісті „Маруся” для української літератури.

1. Прочитайте повість „Маруся”. Доберіть цитати до характеристики Марусі, Наума Дрота й Василя.

2. Складіть простий план до характеристики героїв. Схарактеризуйте за ним героїв.

3. Напишіть твір-мініатюру „Душевна краса Марусі”. Доберіть до нього ілюстрації з репродукцій творів українських живописців XIX ст.

Література в колі мистецтв

Перегляньте в мережі Інтернет один із фільмів за творами Г. Квітки-Основ'яненка — „Сватання на Гончарівці”, „Шельменко-денщик” або „Відьма” (за мотивами повісті „Конотопська відьма”). Напишіть рекламу на кінострічку так, щоб ваші однокласники теж зацікавилися цим витвором кіномистецтва.

ВИ — ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ

Напишіть продовження повісті „Маруся”, змінивши її сюжет від епізоду про розлуку Марусі й Василя на цвинтарі.

Читаємо із задоволенням

У 2016 р. відома вам за пенталогіею про дівчинку Софійку — Русалоньку із 7-В — письменниця Марина Павленко подарувала юним читачам новий твір — „Моя класнюча дівчинка”.

Сайт „Чтиво”, який презентував цей доробок авторки, заінтригував майбутню читацьку аудиторію такими аргументами.

• Читати: підліткам 11-14 років; фанатам меду і бджіл; вчителям української літератури; дитячим письменникам-початківцям, щоб навчитися будувати інтригу та показувати розвиток характеру.

• Не читати: людям, що мають апіфобію; читачам, яких дратує романтизація сільських бабусь і дідусів і народної мудрості; людям без почуття гумору.

Проаналізуйте, чи переконливими були ці аргументи. Якщо так — шукайте „Мою класнючу дівчинку” в книгарнях чи бібліотеках і читайте із задоволенням!

Героїня Марини Павленко не лише на обкладинці книжки, а й на футболці






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.