Українська література 9 клас - Л.Т. КОВАЛЕНКО - Оріон 2017

Кавказ - ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 - ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ'ЯТЬ - У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література

Історія створення. Поема Т. Шевченка „Кавказ” написана в 1845 р. під час перебування поета в Україні. Поштовхом до роботи над нею, ймовірно, стала трагічна звістка про смерть поетового щирого друга Якова де Бальмена (1813-1845) на Кавказі. З ним Т. Шевченко познайомився в 1843 р.: колишній кріпак й освічений молодий граф щиро заприятелювали. Вони були майже ровесниками, їх об'єднали спільні творчі інтереси. Яків де Бальмен (це прізвище шотландського походження, у Шотландії жили його предки) народився на Полтавщині, здобув блискучу освіту в Ніжинській гімназії, захоплювався літературою й живописом. Яків де Бальмен зробив для поета чудовий подарунок: переписав „Кобзаря” та „Гайдамаків” латинським алфавітом в окремий альбом, ілюстрував його й передав Т. Шевченкові з надією, що з такою книжкою зможуть ознайомитися інші слов'янські народи. Саме Я. де Бальмену поет присвятив поему „Кавказ”. Уперше твір надруковано разом з віршами О. Пушкіна в Лейпцигу 1859 р.

Ідейно-тематичний зміст. Головна тема твору — несправедлива війна Росії з горцями, художнє осмислення загарбницької політики царизму на Кавказі. Вона розкривається багатогранно через почуття ліричного героя: від печалі й суму за вбитим другом до грізних звинувачень царизму, до заклику знищити несправедливий суспільний лад:

...Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Отож конкретна подія — трагічна загибель щирого друга, молодого офіцера, сповненого надій і мрій на майбутнє, так схвилювала поетове небайдуже серце, що вилилась у твір масштабного змісту.

У ньому засуджується все самодержавство, його соціально-політична система, а також утверджується нескореність народу (народів), які борються за волю.

Іван Їжакевич. Ілюстрація до поеми „Кавказ”

Сюжет і композиція. Як уже зазначалося, подієве начало в поемі ослаблене. Твір умовно можна розділити на кілька частин, які й самостійні, і водночас творять цілісність завдяки ліричному героєві, який зливається з гарячими й щирими почуттями самого автора. Відтак композиція поеми фрагментарна.

Починається поема з похмурого гірського пейзажу, який, накреслений буквально кількома рядками, передає гнітючий настрій біди, людської трагедії:

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Серед цієї сплюндрованої величі природи Т. Шевченко змальовує Прометея, який, як і у відомому міфі, прикутий до кавказької скелі за непокору богам, за служіння людям. Проте поет вносить свій акцент у потрактування цієї вічної теми1 в літературі. Орел викльовує у Прометея не печінку, а серце. І це не випадково, адже для українців серце — символ душі й духу. Так само символічності набуває образ орла, бо він викликає асоціації із двоголовим орлом — гербом царської Росії.

У цій вступній частині тема нескореності Прометея, який жертвує собою заради щастя людей, підсилюється такими рядками:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

Поет має на увазі, що неможливо знищити прагнення людини до волі, воно живе в її серці (душі) завжди. І це прагнення стосується не лише кавказьких народів, а й українського також.

Друга частина поеми — це пристрасне звернення до Бога. Його емоційна палітра дуже широка: і вияв християнської смиренності, і докір за те, що коїться на грішній землі, і відчай, і віра в Бога як вищу справедливість, і пророцтво. У ній дві змістові (й емоційні) вершини. Перша — констатуюча: „Кати знущаються над нами, / А правда наша п'яна спить”. Друга — пророча: „Встане правда! встане воля!” Так до основоположної для всієї творчості Т. Шевченка ідеї волі (українського й усіх поневолених народів) додається ідея правди — справедливого суспільного устрою, праведних стосунків між людьми.

Третя частина поеми — це повернення до її кавказької теми, адже знову повторюються рядки „За горами гори...”. У ній поет малює вражаючу картину наслідків загарбницької війни Росії на Кавказі:

Лягло костьми

Людей муштрованих чимало.

А сльоз, а крові? Напоїть

Всіх імператорів би стало

З дітьми і внуками, втопить

В сльозах удов'їх. А дівочих,

Пролитих тайно серед ночі!

А матерних гарячих сльоз!

А батькових старих, кровавих,

Не ріки — море розлилось,

Огненне море!

У її основі — образи крові (пригадайте перші рядки поеми — гори „кровію политі...”) і сліз, які в уяві поета творять „огненне море”. Який сильний образ! Горе, яке несе війна, таке велике, таке сильне й всеохопне, що його не загасити.

У четвертій частині поглиблюється кавказька тема. Поет іронічними інтонаціями передає обіцянки царського уряду просвітити „дикі”

1 Вічна тема (образ) в літературі — та, яка повторюється у творчості багатьох митців різних часів і народів.

гірські племена. Ці обіцянки були фальшивими й використовувалися імперською пропагандою для обґрунтування загарбницької політики. Насправді кавказькі народи мали давні традиції — і культурні, й літературні. Щоб розкрити облудність царської колоніальної політики, Т. Шевченко підбиває підсумок усім брехливим обіцянкам гостро сатиричним рядком: „...чом ви нам/Платить за сонце не повинні!”. Коли маску скинуто, то поет вдається до вбивчого сарказму:

Якби ви з нами подружили,

Багато б дечому навчились!

У нас же й світа, як на те —

Одна Сибір неісходима,

А тюрм! а люду!.. Що й лічить!

Од молдованина до фінна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

У цих рядках поет змалював сутність Російської імперії: це величезна поліцейська держава, яка розширює свої межі завдяки колонізаторській політиці, підкріпленій фальшивою пропагандою.

Інший „закон” самодержавства — кріпосницьке право, захищене офіційно церквою („...В нас дери, / Дери та дай, /І просто в рай...”), основане на антигуманному ставленні до людини („Продаєм/ Або у карти програєм/ Людей...”). Для Т. Шевченка дуже важливо підкреслити, що прогнила імперська форма правління державою спирається на лицемірство, тому він і використовує слово „закон”, розуміючи добре, що насправді йдеться про беззаконня в усіх сферах життя — соціальній, політичний, церковній, національній.

Ми по закону!..

По закону апостола

Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті,

Ви любите на братові

Шкуру, а не душу!

Завершальна частина поеми написана в іншому емоційному регістрі. Від нищівного викриття автор переходить до сумних нот прощання з другом — Я. де Бальменом. Своє щире ставлення до нього поет висловлює епітетами „друже добрий”, „друже незабутній”, акцентуючи саме друге слово.

Якоб Йордане. Прометей

Веніамін Кушнір. Прометей

Жанр твору. Як правило, коли аналізується поема, то вказується на певне коло життєвих подій, що лежать у її основі. Це розповідне „крило” ліро-епічного жанру. Проте у творі Т. Шевченка епічність, тобто яскраво виявлений подієвий сюжет, поступається місцем ліричності — вибуху почуттів ліричного героя, їх найширшому спектру. Отож жанр „Кавказу” — лірична поема сатирично-викривального змісту.

Шевченко одним із перших у світовій літературі написав твір такого потужного антиколоніального спрямування, який і сьогодні є актуальним.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ!

1. Випишіть крилаті вислови з поеми „Кавказ”. Поясніть їх зміст.

2. Прокоментуйте рядки з поеми „Кавказ”:

Слава! Слава!

Хортам, і гончим, і псарям,

І нашим батюшкам-царям

Слава!

У чому полягає їхній убивчий сарказм?

3. Проаналізуйте зміст звертання Т. Шевченка до горців, до Бога.

4. Як ви розумієте такі рядки з поеми:

І од глибокої тюрми

Та до високого престола —

Усі ми в золоті та голі.

5. У чому полягає особливість сюжету й композиції поеми?