Українська література 9 клас - Пахаренко В. І. 2017

Тарас Шевченко «До Основ’яненка» (1839)
Література українського романтизму

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Особливо вичерпно духовний світ поета розкриває вірш «До Основ’яненка». Це перший зразок послання в Шевченковій творчості. Адресоване воно Г. Квітці-Основ’яненку, якого поет надзвичайно шанував.

Теорія літератури

Послання — це публіцистичний твір, написаний у формі листа-звернення до певної особи чи багатьох осіб. Фундатором цього жанру вважають римського поета Горація (І ст. до н. е), який у «Посланні до Пізонів» виклав свої погляди на поетичну творчість, правила мистецтва.

Жанрові ознаки послання: ✵ обов’язково присутній образ адресата; ✵ настанова на спілкування з ним автора; ✵ діалогічна форма звернення, зокрема риторичні, розмовні інтонації тощо.

Яскраві зразки цього жанру в українській літературі — «Повчання дітям» В. Мономаха, «Посланіє до єпископів...» І. Вишенського, «До Основ’яненка», «Гоголю», «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, «Сідоглавому» І. Франка та ін.

1839 р. Г. Квітка надрукував нарис про батькового товариша Антона Головатого. Будучи на час зруйнування Січі запорозьким писарем, він домігся від Катерини II дозволу на формування Чорноморського, а згодом Кубанського козацького війська, став його кошовим отаманом. Цим дав надію, що козацтво не згинуло, що колись воно ще послужить Україні.

Квітчин нарис спонукав Т. Шевченка ще раз пережити славне минуле Батьківщини, ще раз відчути ту велику кривду, яка була заподіяна нашому народові зруйнуванням Січі. У посланні молодий поет уперше ставить основну проблему своєї творчості — як порятувати, як відродити Україну. Приклад Головатого допоміг йому усвідомити важливе значення героїчних особистостей, мудрих і відважних національних провідників у цій справі:

Наш завзятий Головатий

Не вмре, не загине:

От де, люде, наша слава,

Слава України

!У цих рядках — ідея послання. Її буде розгорнуто й поглиблено в багатьох пізніших творах — «Гайдамаках», «Великому льоху», «Неофітах» та ін.

✵ Судження. У «Кобзарі» 1860 р. перший рядок цієї строфи було замінено на запропонований П. Кулішем «Наша дума, наша пісня...». Одні дослідники вважають, що така заміна спотворила ідейний зміст, а значить, і логіку, художню цілісність вірша, інші доводять, що збагатила й розширила ідею. А яка ваша думка?

Т. Шевченко формулює у вірші і своє бачення патріотичної місії митця: розповісти українцям-сучасникам і нащадкам, «що діялось в світі, / Чия правда, чия кривда / І чиї ми діти», тобто зберегти вісь неперервності історичного часу.

✵ Завдання основного рівня

1. Уважно прочитайте послання «До Основ’яненка».

2. Ностальгію за славним козацьким минулим України автор передає за допомогою метафори (персоніфікації) і контрасту. Підтвердьте цю тезу відповідними уривками з тексту.

3. Як виявляється у вірші Шевченкова самоіронія?

4. Як автор передає свій душевний стан на чужині?

5. До чого закликає поет Г. Квітку та в його особі всіх українських митців?

6. Як виявляється у вірші діалогічність творчого мислення Т. Шевченка?

7. Перепишіть уривок вірша від рядка «Не вернуться запорожці...» до рядка «Як Господа слово...», зробіть його партитуру та підготуйте виразне читання.

8. Які зі щойно вивчених творів, на вашу думку, є ліричними, а які — ліро-епічними? Відповідь докладно аргументуйте.

Огляд історичної теми. Уже в перших творах Т. Шевченко поставив перед собою завдання будити національну свідомість сучасників, показуючи їм, «чиї ми діти». Тому закономірна його посилена увага до історичної теми. Поет зосереджується на періоді наприкінці XVI (діяльність Івана Підкови) — до кінця XVIII ст. (Коліївщина, зруйнування Січі, закріпачення України), тобто художньо осмислює найславнішу й найтрагічнішу — козацьку — сторінку в історії нації.

Шевченко не копіював реальні події минулого, навпаки, переставляв епізоди, домислював, уплітав легендарні мотиви тощо. Річ у тім, що для нього, як і для М. Гоголя, історичний факт чи постать — насамперед поштовх для художніх історіософських узагальнень, символ певних ідей. І це закономірно, адже йдеться про мистецькі твори, а не історичні дослідження.

У ранніх ліро-епічних поемах митець продовжує порушену в посланні «До Основ’яненка» тему ролі видатних особистостей у згуртуванні нації, захоплюється романтикою боротьби козацтва за свободу України. Так, поеми «Іван Підкова» і «Гамалія» присвячені легендарним кошовим отаманам морських походів запорожців. Поема «Тарасова ніч» змальовує видатного запорозького гетьмана Тараса Трясила, який оборонив Україну від польсько-шляхетського плюндрування — 1630 р. вщент розбив загарбницьке військо під Переяславом.

✵ Завдання основного рівня

1. Пригадайте вивчену в 6 класі поему «Іван Підкова», прочитайте поему «Тарасова ніч».

2. Які риси козацьких ватажків підкреслює автор?

3. Як поводяться козаки в напружених ситуаціях?

4. Як оцінює Т. Шевченко роль Запорозької Січі в історії України?

У всіх ранніх історичних творах Шевченко підкреслює разючий контраст між героїчним минулим Батьківщини та сучасним національним занепадом. Таким способом автор намагається пробудити сучасних українців від летаргійного сну, викликати в них прагнення піднятися на боротьбу за відродження України. Найпотужніше ця настанова втілюється в поемі-епопеї «Гайдамаки» (1841).

Цим твором митець фактично започаткував нову національну концепцію. Якщо його попередники, захоплено змальовуючи наше минуле, із сумом визнавали історичну приреченість української нації в умовах XIX ст., то Т. Шевченко героїзм рідної історії осмислив як запоруку майбутнього відродження України. Тобто він перший із новочасних українців проголосив національно-державницьку українську ідею, однозначно став на самостійницькі позиції.

В основу сюжету поеми покладено розповідь про кульмінаційний епізод гайдамацького руху — козацько-селянське повстання 1768 р. на Правобережній Україні, яке ввійшло в історію під назвою Коліївщина.

✵ Завдання основного рівня. Торік на уроках історії та літератури ви вивчали ці події. Пригадайте.

1. Які обставини призвели до розгортання гайдамацького руху на Правобережжі після того, як Московщина 1667 р., порушивши Переяславську угоду, повернула ці землі Польщі?

2. Де і як розпочалася Коліївщина, хто її очолював?

3. Розкажіть про облогу та взяття Умані, придушення повстання та розправу над гайдамаками.

4. Якими постають гайдамаки в історичній пісні «Максим козак Залізняк»?

За жанром «Гайдамаки» — героїко-історична романтична ліро-епічна поема. Новаторство твору полягає в тому, що тут епос (розповідь про повстання) поєднується з лірикою (ліричні відступи, пісенні фрагменти) і драмою (діалогізована мова), також поезія чергується з прозою (у розділі «Свято в Чигирині»).

Працюючи над поемою, Шевченко використовував і літературні й історичні джерела («Історію русів», «Історію Малої Росії» Д. Бантиша-Каменського, повість польського письменника М. Чайковського «Вернигора» тощо). Але насамперед — фольклорні (численні народні перекази, історичні пісні про гайдамаків), зокрема особисті спогади дитинства — розповіді діда Івана — очевидця Коліївщини, відвідини Мотронинського монастиря та гайдамацького цвинтаря поруч з ним у Холодному Яру тощо.

У поемі переплітаються, трансформуються одна в одну дві начебто протилежні (амбівалентні) ідеї.

✵ Перша — заперечення принципу злопомсти, кола зла: якщо ми на зло відповідаємо злом, жорстоко й бездумно мстимо, то лише помножуємо його, замикаємо в безвихідне й нескінченне коло (пригадайте «Страшну помсту» М. Гоголя). Щоб показати моторошну безглуздість цього принципу, Т. Шевченко відступає від історичної правди (і має на це повне право, бо пише художній, а не науковий твір). Розмах і тривалість гайдамацької помсти в поемі гіперболізовано, подано також вигаданий епізод убивства Ґонтою своїх дітей.

За ту трагедію, що сталася, поет засуджує й поляків, й українців. Поляків за те, що «уб’єм брата! Спалим хату!» — / Сказали, і сталось»; українців — за сліпу помсту: «Замучені руки / Розв’язались — і кров за кров, / І муки за муки!»

Ця взаємна ненависть погубила і тих, й тих, привела до перемоги над обома спільного ворога — Російської імперії. В епілозі Т. Шевченко гірко підсумовує: «Посіяли гайдамаки в Україні жито, та не вони його жали» (наслідками їхньої боротьби скористалися інші). Єдиний спосіб розірвати коло зла — це відповісти любов’ю на ненависть, прощенням — на лють. Винести саме такі уроки з нашої спільної трагічної історії закликає Т. Шевченко українців і поляків.

Найчіткіше ця ідея поеми висловлена в «Передмові»: «Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежованою останеться навіки од моря і до моря — слав’янськая земля».

✵ Друга рівнозначна з першою провідна ідея «Гайдамаків» — благоговіння перед подвигом предків, які в найнесприятливіших умовах повстали й загинули за Україну. І в такий спосіб довели, що вони — лицарі, гідні сини Вітчизни, а не «ягнята», «раби незрящі».

Інша річ, що гайдамаки відповіли сліпою жорстокістю на сліпу жорстокість. Т. Шевченко дорікає їм. Але він зовсім не відкидає їхнього подвигу, навпаки, закликає сучасників підхопити, продовжити справу прадідів, урахувавши їхні помилки.

Головний герой власне поеми — повсталий український народ, гайдамаки. Митець особливо підкреслює загальнонаціональний, надкласовий характер повстання: «убогий, багатий поєднались» (хоч і не приховує деяких станових суперечностей між гайдамаками). Романтичні повстанці зображені гіперболізовано, переважно як цілісна могутня сила. Час від часу автор укрупнює з цієї громади то один якийсь образ (Ярему, Залізняка, Ґонту, півпарубка, запорожця, кобзаря), то цілу суспільну верству («старшини — первий, другий, третій»). Завдяки поєднанню цих двох планів — загального та конкретного — бачимо структуру й душу гайдамацької маси.

Найбільше уваги автор приділяє образові Яреми Галайди. У «Передмові» зазначається, що «Галайда наполовину видуманий». Отже, персонаж мав прототипа. Можливо, ним був Семен Неживий. Він наймитував у гончара. Під час

Коліївщини очолив загін, що діяв у Кирилівці та довколишніх селах. Перекази про цього народного героя поет, напевне, знав із дитинства.

Ярема показаний у розвитку. На початку поеми — це затурканий наймит. Водночас він — людина з ніжною, прекрасною душею, здатна на сильне почуття (кохання до Оксани). Згодом у вирі повстання Ярема стає мужнім месником, який у пориві гніву здатен навіть мертвих вішати. Так він розплачується за свої особисті кривди й страждання всього народу. Образ Яреми виразно романтичний (надзвичайний герой, наділений винятковими, гіперболізованими рисами).

Особливим, немислимим трагізмом вирізняється образ Івана Ґонти. Це лицар, герой, який виявляє саможертовну відданість «святій правді-волі» України.

Польські літератори й історики зображали Ґонту зрадником, кривавим злодієм, убивцею власних дітей. Як відомо, справжній Ґонта був людиною гуманною. Під час повстання робив усе, щоб уникати зайвого кровопролиття. У захопленій Умані особисто врятував чимало польських жінок і дітей, заховавши їх у православній церкві. Виконуючи останнє прохання свого лютого ворога, уманського губернатора Младановича, урятував від смерті його сина й доньку. Тим паче не вбивав ватажок своїх синів за католицтво, — уже хоч би тому, що мав чотирьох доньок і одного сина, котрі, як і дружина, були православними.

Можливо, ці факти Т. Шевченко й знав, але свідомо підхопив польську традицію, щоправда, докорінно її трансформувавши.

Річ у тім, що в образі Ґонти поет показує трагедію людини в умовах імперії, коли доводиться вибирати між кар’єрою, особистим щастям і вірністю пригнобленій Вітчизні. Щоб показати всю складність, нестерпність такого вибору, Т. Шевченко вдається до гіперболізації. Реальний Ґонта жертвує заради України кар’єрою й життям, герой «Гайдамаків» зрікається ще дорожчого — власних дітей. Це спокута провини перед рідним краєм. Адже служачи в загарбника (польського магната Потоцького), одружившись із полькою, тобто намагаючись якось улаштуватися у ворожому світі окупантів, Ґонта зраджував Україну. І ось тепер мусить так платити за ту зраду (цю тему жахливої кари національних зрадників Шевченко розвине згодом у поемі «Великий льох»).

Поет захоплюється силою духу героя, відданістю Україні й водночас співчуває йому за те, що вибрав хибний шлях покути. Пізніше в поемах «Наймичка» і «Марія» Т. Шевченко покаже інший шлях спокути гріха — саможертовну любов і лагідність.

Кульмінаційні сцени вбивства й поховання Ґонтою своїх синів — найбільш напружені емоційно, найтрагічніші в поемі, а може, і в усій творчості митця. Кожен вчинок героя тут глибоко вмотивований.

Надзвичайно майстерно передано психічний стан, нестерпну внутрішню роздвоєність Ґонти — насамперед за допомогою діалогічної манери письма.

О. Сластіон. Ілюстрація до поеми «Гайдамаки». 1886 р.

Зверніть увагу: Ґонта двічі — спочатку громаді, а потім синам пояснює, чому мусить так чинити: «...не я вбиваю, / А присяга». У цих словах звучать і доведений до немислимої крайності принцип злопомсти, і водночас абсолютна відданість Україні. Знову амбівалентність.

Але погубивши безвинних, тим паче рідних дітей, не можна залишатися людиною. І Ґонта це розуміє. Іванові страждання такі великі, що, здається, небо над ним повинне розколотися або земля під ногами розступитися. Він розуміє, що відтепер пропащий навіки. Його чекає доля Каїна, якому немає місця між людьми, якого скрізь переслідуватиме пекло усвідомлення свого жахливого гріха. Гріх настільки страшний і непоправний, що, каючись перед Богом у час поховання синів, Ґонта не чекає прощення, навпаки, просить душі вбитих ним синів: «Та благайте, просіть Бога, / Нехай на сім світі / Мене за вас покарає...»

Така жахлива доба колоніального рабства, що кидає людину в пекельне коло зла. Саме тому все своє життя, усю творчість Т. Шевченко присвятив справі визволення України.

✵ Завдання основного рівня. Прочитайте розділи поеми «Треті півні» і «Ґонта в Умані».

1. Які епізоди вас найбільше вразили? Чому?

2. Як автор підкреслює загальнонаціональний характер повстання?

3. На ваш погляд, поет схвалює вбивство Ґонтою синів, засуджує його чи співчуває йому? Відповідь умотивуйте текстом.

4. Доведіть, дібравши відповідні цитати, що «Гайдамаки» — саме ліро-епічна поема.

Пам’ятник Залізнякові й Ґонті в Умані. Скульптор І. Зарічний. 2015 р.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.