Українська література 9 клас - Пахаренко В. І. 2017

Пантелеймон Куліш «Чорна рада»
Література українського романтизму

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Найвизначніший твір П. Куліша — роман «Чорна рада». Його поява засвідчила піднесення української прози на новий, вищий рівень після повістей Г. Квітки. Загалом це одне з вершинних досягнень вітчизняної літератури.

Працювати над романом митець почав, очевидно, ще 1843 р. Перша редакція була завершена вже 1846 р. Проте арешт і заслання перешкодили публікації повного тексту твору. У 50-х роках П. Куліш створює другу редакцію роману. 1857 р. «Чорна рада» виходить друком одразу українською (у Петербурзі) і російською (у Москві) мовами.

Я. Оренштайн. Ілюстрація до роману П. Куліша «Чорна рада»

За час, що минув між двома редакціями роману, помітно змінилися погляди П. Куліша. На зміну романтичному захопленню козацькою добою прийшов похмурий скепсис. Ось чому в «Чорній раді» письменник то звеличує Запорожжя, то проклинає його.

«Чорна рада» — перший україномовний роман в історії літератури. За жанром це соціально-історичний роман-хроніка (адже в ньому відображено справжні події минулого в їхній часовій послідовності й історичних осіб, які брали участь у цих подіях, стосунки різних суспільних верств).

Теорія літератури

Роман — це складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий (зрідка — віршовий) твір, у якому широко охоплені життєві події та багатогранно змальовані персонажі.

Серед багатьох форм цього жанру вирізняють, зокрема, історичний роман — це епічна розповідь про давноминулі епохи, події, історичних осіб. Нерідко такі твори будуються як романи-хроніки, тобто події в них описано хронологічно послідовно.

Творячи «Чорну раду», П. Куліш брав за взірець історичні романи дуже популярного тоді в Україні В. Скотта. Та це тільки частковий вплив. Загалом же роман дуже оригінальний, самобутній. У тогочасній історичній прозі змагалися дві традиції: ✵ т. зв. «вальтерскоттівська», будована переважно на художньому домислі, фольклорному образі минулого; ✵ і «літописна», зорієнтована на достовірне відтворення історичних подій і постатей. П. Куліш сполучив ці дві традиції, уміло поєднав історичну й художню правду. У чому різниця між цими правдами?

За спостереженням ще давньогрецького мислителя Арістотеля, історія (як наука) має показувати те, що реально відбувалося, а література — те, що ймовірно могло відбуватися. Тобто узагальнені, витворені уявою автора літературні образи передають дух змальованої епохи. Ось і в романі П. Куліша разом із реальними подіями Чорної ради розгортаються вигадані історії: стосунки між Череванями й Гвинтовкою, доля Кирила Тура, кохання Петра й Лесі тощо. Проте ці герої й ситуації не суперечать історичній правді, а наочніше представляють атмосферу тогочасного життя.

Історична основа твору. У романі змальована одна з найтрагічніших в історії України доба Руїни після смерті Б. Хмельницького (1657). Доти єдина й сильна гетьманська держава почала занепадати, її розкололи на дві частини — Правобережжя й Лівобережжя. Почалася довга кривава боротьба за гетьманську владу. Основними претендентами на булаву були: на Правобережжі — Павло Тетеря, якого підтримувала Польща, на Лівобережжі — переяславський полковник Яким Сомко та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький.

На старшинській раді 1662 р. гетьманом було обрано Сомка, який намагався повернути державі недавню єдність, силу та незалежність, виступав проти польського й московського втручання у внутрішні справи України. До затвердження царем він залишався наказним гетьманом. Проте цар не затвердив Сомка, підозрюючи його в сепаратизмі.

Складна політична боротьба призвела до Чорної ради під Ніжином у червні 1663 р., на якій було скинуто Сомка й обрано гетьманом Івана Брюховецького. Чорною цю раду назвали тому, що в ній брала участь, крім козаків, ще й сільська та міська біднота (чернь).

Брюховецький завоював прихильність царських воєвод хитрощами й підкупом, народ піддурив обіцянками різних полегкостей. Ставши гетьманом, він жорстоко розправився зі своїми суперниками, зокрема стратив Сомка, а феодальне гноблення народу ще більше посилив. Проти Брюховецького, його старшини та царських воєвод вибухали повстання. Під час одного з них він був убитий.

Доба Руїни тривала до 1687 р., коли гетьманом Лівобережної України став І. Мазепа.

Джерела роману:

✵ козацькі літописи, зокрема «Літопис Самовидця» (який, до речі, саме П. Куліш першим дослідив і надрукував);

✵ народні історичні пісні й перекази;

✵ «Історія Русів» та інші праці українських, польських і російських істориків.

Тема, конфлікт і проблематика твору. Тема роману — змалювання подій напередодні й під час Чорної ради 1663 р., а ширше — створення узагальненого образу українського суспільства післябогданівського періоду.

Основний конфлікт — між патріотично-державницькими ідеалами й анархічними1 та корисливими інстинктами.

Визначальні проблеми роману такі:

1. Дослідження причин занепаду держави Б. Хмельницького, перетворення України на Велику Руїну. Корені цієї трагедії П. Куліш цілком резонно знаходить насамперед в українському суспільстві. Основні винуватці:

а) козацька старшина, що, здобувши владу й багатство, починає паніти (Матвій Гвинтовка), немилосердно визискує простолюд, спричиняючи його класове обурення й бунтарство;

б) низове запорозьке козацтво, яке підбурює селянсько-міщанську чернь проти старшини («своєї шляхти», «кармазинників»);

в) названі в романі й зовнішні призвідники руйнації України — польські й московські колонізатори.

1 Анархізм (із грецьк. безвладдя) — заперечення будь-якої державної влади, порядку, дисципліни.

2. Пошук тієї суспільної сили, яка спроможна згуртувати націю, відновити й зміцнити державу. Такою силою письменник вважає політично свідому, культурну частину козацької старшини, тобто національну еліту (адресатів Шевченкового «Посланій»).

Однак цій державницькій силі, яку в романі представляють гетьман Сомко й полковник Шрам, не вдалося відстояти завоювання Б. Хмельницького, вона зазнала поразки через егоїстичне владолюбство, зрадництво, користолюбство іншої частини суспільної верхівки та внаслідок бунтарсько-грабіжницької агресивності озлобленої, одуреної «черні».

Отже, центральна ідея твору — утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта (культурна, освічена, здатна до мудрого державотворення верства).

3. Наприкінці роману порушується ще одна проблема — суть людського щастя. Свої міркування автор передає словами кобзаря («Чоловіка Божого»), який бачить щастя «не в гетьманстві» (не у високих чинах), не в багатстві, славі, нагородах, а в праведному житті за принципами християнської моралі. Тут письменник підхоплює провідні ідеї філософії Г. Сковороди.

Ці визначальні питання деталізовано низкою конкретніших проблем: історична місія Запорозької Січі; козацтво й козацька честь; патріотизм і вірність присязі; складні відносини України з Московщиною й Польщею; кохання та родинне життя; дружба й побратимство; вірність і зрада; моральне самовдосконалення людини та ін.

Особливості композиції. Ідейний зміст, проблематику роману вичерпно розкривають уміло дібрана композиція та майстерно виписана система образів.

✵ Завдання основного рівня

1. Що таке композиція та сюжет епічного твору?

2. Скільки основних сюжетних ліній у романі «Чорна рада»?

3. Визначте основні етапи розгортання кожної сюжетної лінії (експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію та розв’язку).

4. Знайдіть у творі позасюжетні елементи (портрети, пейзажі, авторські відступи). З якою метою вони використовуються?

У ролі композиційного стрижня автор використовує романтичний мотив дороги (подорожі). Аж до центральної, кульмінаційної в романі події — Чорної ради — твір складається зі сцен зустрічей і зіткнень Шрама та його сина з окремими особами та групами людей — представниками городових козаків, селян, міщан, запорожців, дідичів, козацької старшини. Так ми ознайомлюємося з життям і суспільними позиціями різних верств і станів тогочасної України.

Сюжет розгортається навколо центральної події — Чорної ради, що є кульмінаційною точкою в розвитку конфлікту.

Кадр із фільму «Чорна рада». Реж. М. Засєєв-Руденко. 2000 р.

Кадр із фільму «Чорна рада». У ролі Сомка (у центрі) — О. Бондаренко

У романі паралельно розвиваються дві сюжетні лінії. Головна з них історична — Чорна рада. Широко подається передісторія цієї події, підготовка до неї. Проведення ради зображується стисло, у конкретних, бурхливих, масових сценах сутичок різних груп. В останніх розділах показані долі головних героїв після Чорної ради.

Друга сюжетна лінія — любовна, вона складніша за традиційний любовний трикутник: тут переплітаються стосунки Лесі, Петра, Сомка та Кирила Тура.

Образи твору. Надзвичайно різноманітна, багатолика галерея образів роману. До речі, П. Куліш помітно збагачує художній психологізм української літератури, робить крок уперед — до багатозначності, ускладненості персонажів: Тур, Сомко, Брюховецький внутрішньо суперечливі, у різних ситуаціях поводяться по-різному, їхні вдачі змінюються. Усе це надає образам переконливості й достовірності.

Усі персонажі твору різко поділяються на дві групи: прихильників Сомка й прихильників Брюховецького.

Головний герой роману — вірний продовжувач політики Б. Хмельницького, наказний гетьман Яким Сомко. Саме він виступає носієм авторської ідеї.

Сомко наділений ідеальними рисами народного героя — лицарством, мужністю, шляхетністю, доброзичливістю. Він проводить тверду, продуману державницьку лінію — намагається сильною рукою об’єднати українські землі в потужну державу, рівну серед інших. Орієнтиром у державотворенні для Сомка є традиція славних пращурів — Ярослава Мудрого й Володимира Мономаха.

✵ Завдання основного рівня

1. Перечитайте в розділі VI уривок від слів «Увійшли у світлицю, а там уже все готове...» до слів «Годі вже про великі діла». Як характеризують репліки Сомка його самого та його світогляд?

2. Пригадайте епізод, коли Тур намагається звільнити ув’язненого гетьмана (розділ XVI). Про що свідчить поведінка Сомка в цій сцені?

Загибель Сомка символічна, вона засвідчує початок винищення національної еліти, а відтак — початок Великої Руїни України, яка триватиме й у Кулішеву добу, і далі.

Найближчий однодумець і соратник Сомка — паволоцький полковник Іван Шрам. Він — уособлення патріотично-героїчних сил української нації.

Шрам загартований, «пошрамований» у жорстоких битвах. Він сподвижник Б. Хмельницького, і в післябогданівську добу залишався активним діячем. Ось і зараз, незважаючи на свої «літа й рани», вирушає в дорогу, бо «треба Україну рятувати».

Кадр із фільму «Чорна рада». У ролі Петра — К. Шафоренко

Кадр із фільму «Чорна рада». У ролі Лесі — Р. Щоголева

Шрам — освічена людина (навчався в Київській братській школі), збагачена життєвим досвідом, наділена державним розумом. Два його старші сини полягли в боях за Україну під час Хмельниччини; третього (Петра) також виховав патріотом рідного краю.

Шрам робить усе для того, щоб обидві частини розчахнутої України об’єдналися під міцною владою мудрого й шляхетного гетьмана Сомка.

Гнівно дорікає полковник тій частині можновладних українців, що забувають або зраджують інтереси Батьківщини, засуджує також народні бунти, затурканість «черні».

Смерть Шрама (який символізує цілу верству свідомих, активних патріотів) — один із трагічних наслідків Чорної ради, свідчення національної катастрофи. Однак живим залишається Петро Шраменко. Цей молодий, сміливий, достойний козак та його Леся символізують незнищенність нашого народу, звільнення та розквіт України в майбутньому.

✵ Завдання основного рівня. Дайте характеристику Петра Шраменка й Лесі у вигляді рольової гри. Готуючи виступи, скористайтеся планом.

1. Про автора, який створив мене, і твір, у якому я «живу».

2. Хто я? Мій портрет.

3. Як позначився вплив родини на виховання й становлення моєї особистості?

4. Що я люблю й що ненавиджу в цьому світі?

5. Мої друзі та подруги. Які життєві уроки вони мені дали?

6. Чи маю ідеал, яка моя мета в житті?

Курінний отаман Кирило Тур — найяскравіший романтичний образ національного героя в романі. Він утілює могутній, волелюбний, лицарський дух запорозького козацтва, української нації в цілому. П. Куліш створив цей образ на основі народних переказів, легенд, історичних пісень і дум про запорожців, зокрема про козака Мамая, козаків-характерників (тобто чарівників).

Кирило — ніби справжній тур, неприборканий і загадковий. Його вчинки відчайдушні, непередбачувані, неймовірні, характер складний і суперечливий. То він, як «шибайголова» й «паливода», викрадає наречену в Сомка, то йде на явну смерть заради визволення гетьмана з темниці.

Мова Тура багата жартами, примовками, афористичними висловами, фразами з дум і пісень.

У центрі другої групи персонажів — Іван Брюховецький. Основна його риса — державно-політичний авантюризм1 Цей образ створено за принципом сатиричного «зривання масок», тобто розкриття справжньої суті, замаскованої під благопристойністю натури.

1 Авантюра (із фр. aventure — пригода) — ризиковане, сумнівне діяння, часто з корисливими, безчесними намірами, розраховане на випадковий успіх.

Кадр із фільму «Чорна рада». У ролі Кирила — М. Боклан

Брюховецький зображений як антипод, протилежність Сомка. Якщо в Сомка «душа щира, козацька», лицарська, то Брюховецький хитрий, підступний, мстивий і жорстокий. Владу запорозького кошового, а потім і гетьмана Лівобережної України він здобуває не заслугами, а підкупами, інтригами, обманом.

Щоб посилити антипатію читача до Брюховецького, автор вдається до таких епітетів, як «гадюка», «ниций Іванець», «безбожний харцизяка»1, «нечестивий пройдисвіт».

✵ Завдання основного рівня

1. Простежте, яка зовнішність, поведінка й мова Брюховецького до й після ради. Про що це свідчить?

2. Як характеризують Брюховецького інші персонажі?

Так само негативно охарактеризована в романі та старшина, що підтримує Іванця. Усе це корисливі пройдисвіти, які заради утвердження своєї влади над народом, за привілеї та багатство ладні служити будь-кому й чинити найбрудніші злодіяння (з найбільшою повнотою це виявляється в образі Матвія Гвинтовки).

Досить критично змальовує П. Куліш у романі й простолюд (городян, п’яних косарів, Тараса Сурмача, чернь на раді). Адже це саме він обрав на Чорній раді не Сомка, а Брюховецького — не того, хто дбав про мир і добробут, а підступного негідника й здирника, що потім зробив життя того ж таки простолюду нестерпним.

Чому так сталося? Через людську затурканість, невміння відрізнити розум від хитрості. П. Куліш із прикрістю зауважує, що дуже часто народ, дбаючи про мале (елементарні засоби до існування, дрібні одномоментні вигоди), забуває про велике (чесність і міцність влади, здатної забезпечити розвиток держави й достойне, заможне життя). Це — так звана психологія «личаків»2: голосувати за того, хто більше пообіцяє.

Що ж протиставити Руїні, тобто недалекоглядності народу й зажерливості ницих і підступних можновладців? Те, що протиставляють Сомко, Шрам, Тур, — козацьку честь і самопожертву. Вони віддають своє життя за мир і спокій у ріднім краї. Для них захищати все чесне, порядне, жити для України — це природний стан, закон буття. Лише тоді, коли таких людей в Україні буде достатньо, Руїна припиниться.

✵ Завдання основного рівня

1. Попрацюйте в парах: один учень має називати риси характерів Шрама, Петра, Лесі, Тура, а інший ілюструватиме їх відповідними епізодами з тексту.

2. Складіть сенкани про образи Сомка та Брюховецького, Петра та Кирила. Нагадаймо, що сенкан — це вірш (текст) із 5 рядків: 1— іменник; 2 — два прикметники; 3 — три дієслова; 4 — фраза з чотирьох слів, бажано прислів’я; 5 — синонім-характеристика до іменника з першого рядка.

1 Харциз — розбійник, грабіжник.

2 Личаки — селянське взуття з липи; переносно — так називали найубогіший, найзатурканіший простолюд.

3. Обґрунтуйте тезу про те, що кобзар у романі — воїн Божий, ходяча совість народу.

Ознаки романтизму у творі. «Чорна рада» — це яскравий зразок українського романтизму. Як же виявляється цей стиль у романі?

1. Автор ставить перед собою й успішно виконує завдання — дати живий повнокровний образ України середини XVII ст. й осягнути дух змальовуваної доби, її неповторність, місце в ланцюгу української історії.

2. Письменник не оминає, а навпаки, підкреслює суперечності, антитези дійсності, показує й відворотні явища, і різні, часом, негативні українські характери, різні класи з різними інтересами, пориваннями, ідеалами.

3. З вітчизняної історії автор добирає епізод вельми романтичний (вирішальний, трагічно-напружений, переповнений карколомними подіями й зигзагами людських доль). Відтворюється цей епізод у химерному переплетінні захоплюючих пригод, зіткненні сильних особистостей, суспільного й особистого, обов’язку та пристрастей.

4. У творі представлені характери яскраві, виключні, основну увагу автор зосереджує на розкритті їхньої психології, ставить їх у найтяжчі ситуації межового вибору, аби в такий спосіб виявити справжню їхню суть.

5. Мова твору насичена історизмами й архаїзмами, вишукана й багата. Автор дбайливо зібрав і використав колоритні народні вирази, що зникали вже в його час (недруг отчизний, недоляшки, доскочив скарбу, сів хутором). Дійові особи вживають і вульгаризми («гарбуза втелющить»). Отже, маємо характерне для романтики прагнення витворити мову для «повної літератури» (задіяти різні мовні пласти, передати мову всіх верств і сфер життя).

6. Роман пройнятий духом символізму: за картиною бурхливих подій і боротьби різних людей автор бачить щось глибше, загальне, боротьбу «правди і кривди». Символічні в нього й співи кобзаря: пісні його «як чари», він сліпий, як Гомер, і «бачить те, що видющий зроду не побачить». Символічна й постать такого приземленого І. Брюховецького — він уособлює демонічне спокусництво, його згубна агітація подібна до якихось «чар». Символічні краєвиди — ніч, від якої «думка розжевріє, як від Божого Слова», «Київ-Єрусалим». Символічні й постаті запорожців, що, при всій їхній реальній масивності, «як той сон», бо їм «усе... дурниця: чи жить, чи вмерти,..». Назва твору також прочитується як символ: рада чорна не тільки тому, що в ній бере участь простолюд, — вона чорна, бо започаткувала Руїну, бо на ній перемогли чорні сили.

7. Автор показує історію, повсякденне життя з романтичною (конкретніше — християнською) іронією — ніби гру, «суєту суєтствій». Цю позицію демонструють по-своєму й Божий чоловік, і запорожці. Навіть запорозька гульня — вираз «безпечного та якогось смутного» погляду на світ: «гуляли вони й гульнею доводили, що все на світі суєта», бо «козацької душі і весь світ не поповнив би... Тільки один Бог може її сповнити». Життя «помаже по губах медом, ти думаєш: отут-то щастя! Аж глянеш — усе одна омана». Усе, крім вищого суду над людськими вчинками, крім останнього вироку злу, який П. Куліш висловлює устами Божого чоловіка: «Іванця Брюховецького Господь уже покарав, а праведному чоловікові якої треба награди? Слави треба мирові, а не тому, хто славен. Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо, а славному слава в Бога!»

Роман «Чорна рада» відразу набув надзвичайної популярності серед читачів і відіграв значну суспільну роль. Він сприяв зростанню національної самосвідомості українців, посилював інтерес до нашої багатої історії.

✵ Судження. Т. Шевченко (з листа до П. Куліша, 1857 р.): «Спасибі тобі Богу, милий друже мій великий, за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитую й третій раз. Добре, дуже добре ти зробив, що надрукував «Чорну раду» по-нашому... Розумний, дуже розумний і сердечний епілог вийшов...»

✵ Завдання основного рівня

1. У чому полягає велич і суперечливість постаті П. Куліша?

2. Доведіть, що «Чорна рада» за жанром є саме історичним романом-хронікою.

3. Пригадайте, у яких творах Т. Шевченко висловлює схожі з Кулішевими думки про недалекоглядність народу та захланність і зрадливість вищих верств. Прочитайте відповідні цитати з «Кобзаря».

4. Порівняйте «Чорну раду» та «Айвенґо» В. Скотта й «Тараса Бульбу» М. Гоголя. Що спільного й відмінного в проблематиці, композиції, образній системі цих творів?

5. Який символічний зміст ви вбачаєте в картині О. Шупляка «Козацька могила»? З якими ідеями «Чорної ради» суголосний цей зміст?

6. Як саме проблематика й образи роману перегукуються з нашою сучасністю?

1. Підготуйте невеликий усний виступ на одну з тем: «Багатство художньої мови «Чорної ради»»; «Якою постає українська нація зі сторінок "Чорної ради»».

2. Подивіться художній фільм «Чорна рада» (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=7G5IWmNboFM) режисера М. Засєєва-Руденка. Простежте, чим відрізняються сюжети фільму й роману. Які епізоди й чим вас найбільше вразили, схвилювали? Як кінематографічні прийоми доповнюють, увиразнюють характери головних персонажів?

3. Уявіть себе на Чорній раді 1663 р. Якими б були ваші дії?

Радимо почитати

1. Куліш П. Твори: У 2 т. — К., 1989.

2. Зеров М. П. Куліш: «Чорна рада» // Зеров М. Твори: У 2 т. — Т. 2. — К., 1990. — С.196-204.

3. Чижевський Д. П. О. Куліш — український філософ серця // Філософські твори: У 4 т. - К., 2005. - Т. 2.

4. Нахлік Є. Пантелеймон Куліш: особистість, письменник, мислитель: У 2 т. — К., 2007.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.