Українська література 9 клас - Пахаренко В. І. 2017

Українські народні балади
Фольклор

Всі публікації щодо:
Фольклор

Найбільш синтетичний1 жанр українського фольклору — балада. У ньому переплелися епічне, ліричне й драматичне відтворення світу, поєдналися елементи міфу, казки, легенди, ліричної пісні й думи.

1 Синтез (від грецьк. з’єднання, складання) — тут: органічне поєднання різних компонентів в одному цілому.

Теорія літератури

Термін «балёда» походить від грецьк. ballo — рухатися. Баладами в Західній Європі спочатку (XII—XIII ст.) називали пісні про кохання, що супроводжували танець. Тому вони відрізнялися від ліричних пісень ритмом, поєднувалися з різними танцювальними рухами. Згодом тематичні рамки розширилися. Перейшовши в літературу (передовсім завдяки Данте Аліґ’єрі, Ф. Війону), балада стала жанром ліро-епічної поезії, хоча в деяких народів зберегла своє первісне значення (танцювальні пісні англосаксів і скандинавів).

Балада вважається досить пізнім жанром фольклору, бо виконувала вже насамперед не ужиткову функцію (лікувальну, обрядову), а естетичну. На думку науковців, час виникнення балад у данців і французів — XII ст., в англійців і шотландців — XIII-XIV ст., в українців — XIV ст. Уперше письмово була зафіксована українська балада «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» чеським філологом Я. Благославом у 1571 р. (запис здійснений перед 1550 р.). До речі, це найдавніший зразок живої української народної мови, що дійшов до нас. Наприкінці XVIII ст. й до сьогодні записано понад 300 цих творів.

Теорія літератури

Народна балада — це епічно-лірична сумовита пісня з драматично напруженим сюжетом, у якій ідеться про незвичайні або й фантастичні події, трагічні конфлікти в особистому, родинному чи суспільному житті звичайних людей.

Охарактеризуємо основні жанрово-стильові ознаки балади.

1. Сюжетність. Цим балада відрізняється від близької до неї ліричної пісні. Тому в ній не одна, а кілька дійових осіб, можна визначити зав’язку, розвиток дії, кульмінацію, розв’язку. Цим балада подібна до думи. Однак, на відміну від думи, сюжет у ній стислий. Зачин балади часто містить звернення оповідача до когось із персонажів («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці») або раптове повідомлення про якусь подію. Нерідко балада закінчується метаморфозою (перетворенням людини на дерево, квітку, пташку, камінь тощо) або якоюсь моральною настановою. Наприклад, мати в баладі «У полі береза, у полі кудрява», довівши до смерті нелюбу невістку й разом з нею сина, наприкінці тяжко кається: «Ой Боже ж, мій Боже, що я наробила! Нащо ж своїх діток зо світу згубила!»

2. Незвичайні чи й фантастичні події. За основу сюжетів балад узято виняткові, навіть жорстокі, іноді фантастичні події (молода жінка перетворюється на тополю, брат продає сестру, чоловік за намовою коханки вбиває дружину, дівчина отруює зрадливого коханого, мати пропиває дочку та ін.). Щоправда, фантастика в баладах — не самоціль, це лише засіб увиразнення душевних конфліктів, трагізму людського життя. Елементи чудесного, прийом метаморфози є відлунням прадавніх, ще міфологічних вірувань (чаклунства, жертвоприношень) і споріднюють балади з казками та легендами.

3. Приватність. Які виключні події не зображалися б у баладі, її дійові особи, як правило, звичайні люди (свекруха, невістка, брат із сестрою, зрадливий парубок тощо), змальовані картини стосуються життя лише конкретних людей, родин (а не цілого народу, як у думах, билинах чи історичних піснях).

4. Трагізм. Балада ніколи не завершується щасливо. Цим вона відрізняється від усіх жанрів фольклору. Більше того, зло в баладі найчастіше залишається непокараним (убивця продовжує жити, негідник уникає викриття, винуватців навіть не мучить совість).

5. Драматичність (театральність) — виявляється насамперед у діалогічній формі балад. Дія в баладі розвивається швидко, напружено та фрагментарно (як у драмі). Опис подій доповнюється пейзажами — найчастіше бурі чи ночі.

Усі ці прийоми, як і традиційні мовні засоби (постійні епітети, порівняння, метафори, повтори, літоти), а також повільна, сумовита мелодія скеровані на те, щоб підсилити ліричний струмінь, викликати глибокі душевні переживання.

Найчастіше визначають дві тематичні групи балад: родинно-побутові й історичні. Розглянемо їх докладніше.

1. Родинно-побутові балади. У них розгортаються сюжети про чарування, отруєння чарами; суперництво в коханні; самогубство (смерть) насильно розлучених; зрадливе зведення дівчини; дітовбивство; наглу смерть вірної дружини (чоловіка); подружню зраду; знущання свекрухи над невісткою; сирітську долю.

Мабуть, найвідоміша з цієї групи балада «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси», у якій ідеться про перетворення ненависної для свекрухи невістки на тополю.

✵ Завдання основного рівня. У 8 класі ви вивчали баладу Марусі Чурай «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Пригадайте, які трагічні події взято за основу цього твору. Які художні особливості балади в ньому виявляються?

2. Історичні балади. З них довідуємося про турецько-татарські напади на Україну, про боротьбу з польськими поневолювачами, про гайдамаків, опришків, чумакування, про війни та їхні жертви. За основу багатьох цих балад узяті епізоди з життя конкретних історичних осіб. Це балада про незламність козацького отамана Байди в турецькій неволі, про поєдинок полковника Нечая з шляхетським загоном, про страту гайдамаками зрадника Сави Чалого, про Бондарівну й пана Каньовського тощо.

Увага в баладі зосереджується не на самій події (як в історичній пісні), а на почуттях і переживаннях, з нею пов’язаних. Автора балади подія цікавить не своєю конкретикою, а характерністю для змальованої епохи, він показує психологічний, духовний портрет доби.

Деякі твори цієї групи постають над історичною конкретикою, порушують вічні філософські, морально-етичні проблеми. Скажімо, у баладі «Ой на горі вогонь горить» затавровано людиновбивчу жорстокість війни: помираючи на бойовищі, козак просить свого коня повернутися додому, передати про нього останню звістку:

Не плач, мати, не журися,

Та вже ж твій син оженився,

Та взяв собі паняночку,

В чистім полі земляночку.

Смерть козака тут передана розгорнутою метафорою-контрастом, котра є водночас прадавнім символом: героїчна загибель у бою змальовується як весілля. Ця метафора різко підкреслює трагізм, протиприродність війни: особливо болісна й жахлива загибель юнака, який так і не зазнав радощів кохання й родинного життя.

1. Послухайте цю баладу у виконанні гурту «Хорея козацька» (https://www.youtube.com/watch?v=Gppe9w7qtc4). Це автентичне виконання, тобто саме так співали цю пісню 300-400 років тому. Розпізнайте на слух, у супроводі яких музичних інструментів звучить пісня. Які почуття передає мелодія?

2. Користуючись матеріалами Інтернету, підготуйте для однокласників відео- й аудіопрезентацію на тему «Творчість «Хореї козацької»».

У баладі «Ой летіла стріла» мотив безглуздого душогубства війни розкрито ще узагальненіше: стріла (символ воєнного людиновбивства) випадково влучає у вдовиного сина (напевно, єдиного), що й зброї в руках не тримав, а працював у полі. Оплакувати його прилетіли три зозулі — мати, кохана й сестра. Знову традиційний символ: зозуля — жіноча печаль, самотність. Та зозуля, що сіла в головах, — мати; що «край серденька» — «то його миленька»; у ногах — сестриця.

Де матінка плаче.

Там Дунай розлився; (гіпербола)

Де плаче сестриця.

Там слізок криниця; (гіпербола)

Де плаче миленька —

Там земля сухенька. (літота)

Ой матінка плаче, Поки жити буде;

А сестриця плаче, Поки не забуде;

А миленька плаче, Поки його бачить.

Отже, міра смутку героїнь за загиблим передається контрастом гіперболи й літоти.

✵ Завдання основного рівня. Пригадайте вивчений торік вірш Т. Шевченка «Ой три шляхи широкії...». Якими мотивами й символічними образами він перегукується з цією баладою?

Разом із ліричними піснями балади спричинили, певно, найзначніший вплив на розвиток української літератури ХІХ-ХХ ст. Першими звернулися до них поети-романтики на початку XIX ст.: П. Гулак-Артемовський, А. Метлинський, М. Костомаров, Л. Боровиковський, М. Шашкевич та ін. Високого рівня узагальнення й авторської майстерності сягнули балади в ранній творчості Т. Шевченка («Причинна», «Тополя», «Лілея», «Утоплена»). Цю традицію продовжили С. Руданський («Тополя», «Два трупи», «Вечорниці», «Упир»), Б. Грінченко («Смерть отамана», «Ярина»), І. Франко (збірка «Баляди і розкази»), М. Вороний (збірка «Балади і легенди»), Є. Маланюк («Варязька балада»), І. Драч (збірка «Балади буднів», твори «Балада про соняшник», «Балада ДНК», «Орлина балада»), І. Жиленко (збірка «Буковинські балади») та ін.

Чимало сюжетів народних балад стало основою для епічних і драматичних творів українських письменників. За баладою «Жила вдова на Подолі» Марко Вовчок написала казку «Дев’ять братів і десята сестриця Галя». Зміст балади «Лимерівна» використано для однойменного оповідання Марка Вовчка та драми Панаса Мирного. Балада «Ой жив у Січі старий козак» стала поштовхом для написання драм з однаковою назвою «Сава Чалий» М. Костомарова й І. Карпенка-Карого. Балада «Пісня про шандаря» знайшла художнє потрактування в трагедії І. Франка «Украдене щастя». Цілий ряд прекрасних літературних творів написано на сюжет популярної в народі балади «Ой не ходи, Грицю». Це однойменна п’єса М. Старицького, драма В. Самійленка «Чураївна», повість О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала», а також роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

✵ Судження. Микола Дмитренко (сучасний фольклорист, професор): «Українські балади запевняють, що зло не минається безкарно, а кожний аморальний вчинок обов’язково має обернутися проти його виконавця: через злочин дороги до щастя немає. Чимало балад утверджують ідею: кохання, гармонійне подружнє життя та любов до Батьківщини — дужчі за смерть».

Запитання і завдання

1. Чим різняться фольклор та авторська література?

2. Назвіть основні жанри епічного й драматичного фольклору.

3. Які жанрові форми має народна лірика?

4. Прочитайте народні пісні про родинне життя, дослідіть основні мотиви й поетику цих творів.

5. Які основні стильові особливості пісень про кохання? Доберіть власні приклади для їхньої характеристики.

6. Дайте визначення балади. Проілюструйте кожну жанрово-стильову ознаку балади самостійно дібраними прикладами.

7. Проаналізуйте мотиви, символіку й поетику кількох самостійно дібраних родинно-побутових та історичних балад.

8. На уроках зарубіжної літератури в 7 класі ви вивчали народні староанглійські балади про короля Ліра та Робіна Гуда, а також авторські балади Й. Шиллера, А. Міцкевича, Р. Стівенсона, а зовсім недавно — Й. В. Ґете. Пригадайте назви, а також зміст цих творів. Що їх споріднює з українськими баладами, а що відрізняє?

9. Доберіть якомога більше народних пісень, у яких відтворено символічний образ Дунаю.

10. Доберіть якомога більше пісень, що починаються парапелізмами. Де це можливо, з’ясуйте їхню символіку.

11. Доберіть п’ять балад, у яких використано пейзажі, поясніть їхнє символічне значення.

12. Поясніть, чому «Цвіте терен, цвіте терен» — лірична пісня, «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» — балада.

13. Які риси української душі яскраво виявилися в народних піснях? Проілюструйте конкретними прикладами.

14. Вивчіть напам’ять одну баладу або народну пісню (на власний вибір).

1. Перечитайте (чи послухайте в автентичному виконанні) пісні про кохання. Який ідеал дівчини й парубка постає з цих творів? Як народ відповів на запитання, що таке справжня любов? Свої міркування ілюструйте текстами пісень.

2. Вивчивши народну творчість, прокоментуйте наведені на с. 19 висловлення діячів культури про українську пісню. Проілюструйте їх конкретними прикладами.

3. Знайдіть в Інтернеті й розгляньте картини К. Білокур. Які мотиви, образи, художні засоби поєднують їх із народними піснями?

4. Підготуйте стислу промову на тему «Значення української народної творчості для сучасної людини».

Основні етапи підготовки й виголошення промови

1. Визначення мети промови (інформувати, переконувати, закликати слухачів до дії тощо).

2. Збирання матеріалу. Звертання до різноманітних джерел (книжок, статей тощо). Фіксування власних думок.

3. Урахування особливостей аудиторії, перед якою планується виступ. Які проблеми хвилюють слухачів? Продумування прийомів, які допоможуть установити контакт зі слухачами (цікавий факт, звернення до авторитетних оцінок, парадоксальна ситуація, гумористичне зауваження).

4. Складання конспекту з метою виробити структуру промови. Вимоги: використовувати повні речення, поділити промову на три частини (вступ, основна частина, висновок), які складаються з підрозділів і пунктів. Поділ промови на логічні частини й запам’ятовування кожної з них і всіх разом. Репетиція промови.

5. Постава промовця. Виразність і природність жестів. Упевненість оратора в собі (основний спосіб — ґрунтовна підготовка до виступу). Правильність мови, її образність, інтонаційна виразність.

6. Початок промови, який має зацікавити аудиторію. Повідомлення теми й мети.

7. Основна частина. Логічність розвитку теми (побудова виступу у вигляді ланцюжка: «думка — доказ», «причина — наслідок»). Підбір переконливих доказів і прикладів.

8. Завершення промови. Мета: підсумувати сказане, закріпити й посилити враження від виступу, закликати аудиторію до безпосередніх дій. Методи досягнення мети: коротке повторення основних проблем чи висновків; узагальнення сказаного; застосування яскравого прикладу, цитати, розгорнутої метафори, що акцентують на потрібній для завершення промови думці, заклик до дії.

Радимо прочитати

Художні тексти

1. Дівчина з легенди. Маруся Чурай. — К., 1974.

2. Пісні кохання. — К., 1986.

3. Балади. — К., 1987.

4. Весільні пісні. — К., 1988.

5. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. — К., 1989.

6. Українознавство / за ред. В. Сайка. — К., 1994.

7. https://music.yandex.ua/album/2960115.

Фольклористичні праці

1. Нудьга Г. Слово і пісня. — К., 1985.

2. Дей О. Українські народні балади. — К., 1986.

3. Ланових М., Ланових 3. Українська усна народна творчість. Підручник. — К., 2001.

4. Киченхо О. Фольклор як художня система (проблеми поетики). — Дрогобич, 2002.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.