Українська література 9 клас - Пахаренко В. І. 2017


Висновки

Отже, дорогі дев’ятикласники, протягом навчального року, що минає, ми з вами розглянули понад тисячолітній шлях рідного художнього слова. І тепер на основі вивченого можемо зробити деякі суттєві висновки:

1. Художня література є одним із найяскравіших виявів людської духовності. Це — творення мистецьких образів за допомогою слова. Словесне мистецтво (література) включає дві стадії розвитку та форми вияву: народну (колективну, усну) й авторську (індивідуальну, писемну) творчість.

2. Українці мають усі підстави захоплюватися, пишатися своєю прадавньою, великою й самобутньою літературою. Її фольклорний корінь виростає з глибини кількох тисячоліть, про що свідчать мотиви й образи, скажімо, обрядових чи родинно-побутових пісень. Корінь письменства бере свій початок зі славної й таємничої доби Київської Русі — зі ще дохристиянських і раньохристиянських часів.

3. З розвитком письменства постійно збагачувалася книжна мова, усе більше наближаючись до народної, від початку ж XIX ст. швидко формується сучасна українська літературна мова на основі народної, а разом з нею й нова українська література. Започаткував цей процес І. Котляревський. Його «Енеїда» стала першим твором нової української літератури, п’єса «Наталка Полтавка» — першим драматичним твором, а повість Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» — першим прозовим. Нову літературу на західноукраїнських землях утверджували письменники «Руської трійці», насамперед своїм альманахом «Русалка Дністровая».

4. Практично в один час із західноєвропейським (середина XV ст.) зародилося й українське книгодрукування. Величезний вплив на духовність України, слов’янського світу, усієї Європи справили такі потужні культурні й літературні центри, як Львів, Остріг, Київ. Попри найтяжчий колоніальний гніт, духовний розвиток України ніколи не припинявся, лише — залежно від умов — зосереджувався то в Наддніпрянщині, то в Галичині. У першій половині XIX ст. з’являється українська журналістика, літературна критика, відновлюється книговидання. У цьому сенсі важко переоцінити значення друкарні П. Куліша й В. Білозерського та першого україномовного журналу «Основа».

5. Постійно розвивалася, збагачувалася жанрова система української літератури — завдяки засвоєнню й переосмисленню жанрів фольклору (балада, дума), досвіду чужоземних літератур (епічна поема, байка, історичний роман тощо), творчим пошукам вітчизняних авторів (думка, політична сатирична поема).

6. Дедалі поглиблювалися взаємозв’язки літератури з іншими видами мистецтва (театром, музикою, живописом), що особливо виразно виявилося у творчості Т. Шевченка.

7. Неухильно зростали психологізм, ліризм і майстерність образотворення художніх текстів.

8. Наша література досконало й різнобічно віддзеркалювала, досліджувала українську душу, а також робила все для її пробудження та зцілення.

9. Українське письменство — невід’ємна частина загальноєвропейського. Воно пройшло ті ж самі періоди, що й письменства інших високорозвинутих націй нашого материка: фольклор, середньовічний монументалізм та орнаменталізм, ренесанс, бароко, класицизм, романтизм, реалізм, модернізм із цілою низкою течій і постмодерн (про два останні напрями ви довідаєтеся в 10-11 класах). Постійно розширювалися наші взаємозв’язки з літературами: болгарською, сербською, польською, білоруською, російською, німецькою, французькою, англійською та інших народів.

10. Водночас наша література виробила самобутні, неповторні риси, зумовлені своєрідністю української душі. Серед них:

а) особливо глибокий духовний зв’язок із землею, природою, сільським світом; звідси — посилена увага до народного, хліборобського побуту, звичаїв, традицій; до фольклорних жанрів, образів, символів, художніх прийомів; форма розповіді, у якій виявляється народний склад мислення та мовлення;

б) ключовим у нашій літературі став образ жінки, що уособлює саму Україну (українську душу), а також ідеал людяності, добра, краси, духовності;

в) незмінна орієнтація на морально-етичні та філософські ідеї християнства;

г) помітна перевага романтичного методу над реалістичним, а відтак — поезії над прозою, лірики над епосом тощо;

ґ) щодалі ґрунтовніший інтерес до національних проблем, послідовна боротьба за визволення Батьківщини від чужоземного поневолення.

Усі ці ознаки найяскравіше виявилися у творчості Т. Шевченка, що стала першорядним, цілком неповторним явищем не лише в європейській, а й у планетарній культурі.

✵ Завдання основного рівня. Ще раз уважно роздивіться репродукції картин на обкладинках і на початку кожного розділу й підрозділу. Як, на вашу думку, кожна з них символічно розкриває зміст, дух відповідної частини й усього підручника?







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.