Сходинками життя - Осип Туринський (1880—1933) - Сучасна українська література

Українська література 11 клас - Семенюк Г.Ф.

Сходинками життя - Осип Туринський (1880—1933) - Сучасна українська література

Твій дух високо злинув на вершини

І з тьми слав думу в соняшну блакить.

(Роберт Плен)

Осип Туринський — один із найяскравіших представників українського модернізму, знаний як автор поеми в прозі „Поза межами болю”, де зображено Першу світову війну як злочин імперіалізму проти людяності. Турянський увійшов в українську літературу як талановитий прозаїк, поет, драматург, філософ, критик. У прозі XX століття він представляє експресіоністську стильову течію.


Сходинками життя

Осип Васильович Турянський народився 2 лютого 1880 року в селі Оглядів Радехівського району на Львівщині у сім'ї тесляра. Родина жила бідно, зазнаючи тяжких втрат: з одинадцяти дітей Василя і Теклі Туринських четверо померло в ранньому віці. Осип був старшим сином, зростав допитливим і здібним, цікавився історією і фольклором рідного краю. У початковій школі його здібності помітив учитель Ференс і порадив батькові віддати сина до Львівської гімназії. Матеріальної допомоги Василь Турянський надати синові не міг, тому Осип заробляв гроші репетиторством і навчався. Вступив до Віденського університету на філософський факультет, який закінчив у 1907 році. Незабаром він здобув науковий ступінь доктора філософії. Юнак вільно володів іноземними мовами: німецькою, англійською, угорською, польською, грецькою, латинською. 1908 року він дебютував оповіданнями „Ей, коб були мене вчили”, „Де сонце?”, „Курка”.

Поет Петро Карманський згадував, що Осип Турянський любив елегантно вбиратися; був „людиною богемного покрою, дещо знервованого характеру”, невтомно полемізував із критиками. Не любив несправедливості, лицемірства, міщанського животіння. Відверто висловлював свої судження про твори, які прочитав. У Відні Турянський цікавився модерним мистецтвом, відвідував кав'ярню „Zentral”, в якій збиралися австрійські митці. Тут обговорювалися модерністські твори Артура Шніцлера, Гуго фон Гофмансталя, новітні стильові течії малярства, виступав теоретик модернізму і драматург Герман Бар.

З 1910 року Осип Турянський працював учителем української мови і літератури в Перемишльській гімназії, одружився зі Стефанією, дочкою Степана Онишкевича, депутата Віденського парламенту. 1912 року в Осипа і Стефанії народився син Мирослав, який став чемпіоном Львова з шахів, а з 50-х років XX століття належав до найсильніших шахових майстрів США.

За життя Осип Турянський видав поему „На суді духа”, філософсько-алегоричну повість „Дума пралісу”, роман „Син землі”. Своїм побратимам, які перебували в полоні, присвятив твори: „Брате, сьогодні Святий вечір”, „Казка про зимову казку”, „Боротьба за великість”, „Іван Правдолюб”. Популярністю користувалася різдвяна легенда „Як люди приймали Христа”. У творчому доробку є комедія „Раби”, нарис „Поет віри і боротьби” та чимало публіцистичних статей.

Міжпредметні паралелі.

Як митець Турянський формувався під впливом модерністських шукань Марка Черемшини, Леся Мартовича, Василя Стефаника, в новелах якого його приваблювали експресивне нагнітання почуттів, бунт і відчуття кризи, доля людини в антигуманному світі. На світогляді письменника позначилися твори німецьких експресіоністів Густава Мейрінка, Казимира Едшміда, польських модерністів Казимежа Тетмайєра, Станіслава Пшибишевського.

Лесь Курбас, аналізуючи експресіоністські твори німецьких митців, визначив такі ознаки поетики: прагнення до дії, що потрясає Всесвіт; бунтівний рух у душах, глибока динаміка почуттів, жагучий пал екстазу, крик душі, нове розуміння людини, ліричне розгортання сюжету, змалювання драматизму подій, ірраціональна символіка, умовна гіперболізація, фрагментарне конструювання світу. Ці вияви експресіоністської поетики наявні у творах Осипа Турянського.

На початку Першої світової війни Туринського мобілізували до австрійського війська. У 1915 році він потрапив до сербського полону. Під час зимового відступу серби етапували засніженими горами шістдесят тисяч полонених, серед яких був і письменник. Від голоду й холоду масово гинули і полонені, і солдати сербської королівської армії. Цю виснажливу дорогу назвали „шляхом смерті”: тут загинуло 45 000 людей. Товариші Туринського по недолі замерзли біля згасаючого багаття, а його, охопленого кригою і напівживого, знайшов лікар Романишин і повернув до життя. Ці події й покладено в основу повісті „Поза межами болю”, яку Осип Васильович написав на італійському острові Ельба, куди був інтернований як офіцер австрійської армії. Тут і створив митець цю автобіографічну повість 1917 року. Вона була перекладена спочатку німецькою, а незабаром іншими мовами Європи і викликала великий успіх у читачів.

У 1923 році Осип Турянський повернувся додому і працював директором Яворівської, Дрогобицької, Рогатинської гімназій, де викладав німецьку, французьку та латинську мови. У цей час він здійснює переклади з угорської мови віршів Шандора Петефі, з німецької — поезій Ґенріха Гейне, з англійської — трагедії „Гамлет”, „Зимова казка” Вільяма Шекспіра. Життя письменника обірвалося несподівано через тяжку хворобу. 28 березня 1933 року Осип Турянський помер у лікарні. Похований на Ли- чаківському цвинтарі у Львові.






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.