Українська література 5 клас - Л.Т. Коваленко

ІВАН-ФРАНКО (1856-1916) - СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ

УЧИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Був час, коли територію України поділили між собою дві держави — Австро-Угорщина та Росія. В селі Нагуєвичі неподалік від міста Дрогобича, що в XIX столітті належало Австро-Угорській імперії, 27 серпня 1856 року народився Іван Якович Франко.

Для Івана його батьки залишилися взірцем на все життя. Тато — знаний і шанований у селі коваль. До нього люди сходилися не тільки по допомогу, а й за порадою. „Кузня мого тата була місцем збору, нарад та приязної балаканини для всіх сусідів, — згадував пізніше Іван Франко. — Мене тягнуло на двір до кузні. Мені хотілося власними очима глядіти на все, слухати всього, що там робиться та говориться”. Мати Марія доходила зі шляхетської родини Кульчицьких. Від неї Іван успадкував духовний аристократизм та почуття гідності.

Свого первістка батьки любили й не дуже залучали до роботи. Коли він брався кувати залізо, батько казав йому: „З тебе не буде коваля, ти будеш попом”. Тато мріяв, що Іван здобуде освіту і „ вийде в люди”. Тому в рідній оселі Франко прожив тільки перші шість років. Батько бачив розум і кмітливість сина, тому віддав його на навчання до сусіднього села. І справді, він не помилився. Через десять днів малий Іван уже вмів читати українською мовою. За два роки в початковій школі хлопчик вивчив арифметику, міг читати й писати польською та німецькою, без знання яких про успішне майбутнє в Австро-Угорській імперії годі було й мріяти.

Потім Іван навчався в „німецькій нормальній школі”. Уявіть собі несміливого сільського хлопчика восьми років, який переступив поріг школи. Усе чуже й вороже, навчання відбувається нерідною мовою. Ослухався — різки. Кругом глузування й насмішки з мужицького сина. І яке ж було здивування всіх, коли наприкінці року Іван став першим у навчанні, отримав відзнаку за успіхи. „На екзамені... був і мій батько, Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду (книжку), то я почув, що він голосно заплакав”, — згадував пізніше Іван Якович.

Уже наступного року батька не стало, а ще через сім років померла і Франкова мама. На щастя, вітчим, людина добра і щира, допомагав Іванові здобути освіту. По закінченні школи Іван навчався в Дрогобицькій гімназії. Він був неймовірно працездатним хлопцем, багато читав, миттєво запам'ятовував усе прочитане й почуте. Твори на уроки літератури часто писав віршами, чим дивував учителів. Навіть устигав допомагати ще кільком однокласникам. У гімназії Франко вивчив п'ять мов. Українською, польською, німецькою писав вірші. З грецької та латинської ще в гімназії багато перекладав. Пізніше вивчив також старослов'янську, чеську, російську, ідиш, а ще — французьку, англійську, угорську, італійську мови.

Така працездатність залишилася в Івана Яковича на все життя. Він поспішав жити, боячись чогось не встигнути. За своє життя письменник написав понад п'ять тисяч художніх і наукових творів, служив громаді, переймався бідами людей.

Хоч Іван Якович Франко був високоосвіченою людиною, він називав себе „мужиком” і цим підкреслював, що є українцем і сином свого народу.

Іван Якович Франко написав близько 50 літературних казок. Він складав їх спочатку для своїх дітей — Андрія, Тараса, Петра та Анни. Згодом частина з цих творів увійшла до збірки казок „Коли ще звірі говорили”. Як ти здогадуєшся з назви, у них розповідається про тварин. Але, як казав сам Франко, казка „одною бровою підморгує на людей, немов дає їм знати: — Та чого ви, братчики, смієтеся? Адже се не про бідних баранів, вовків та ослів мова, а про вас самих з вашою глупотою, з вашим лінивством, з вашою захланністю, з усіма вашими звірячими примхами та забавами. Адже ж я навмисне даю їм ваші рухи, ваші думки, ваші слова, щоб ви якнайкраще зрозуміли — не їх, а себе самих!”

1. Опрацюй форзац на початку підручника та матеріали статті. Розкажи, коли і де народився Іван Якович Франко.

2. Який вплив на малого Івана справили його батьки?

смішки з мужицького сина. І яке ж було здивування всіх, коли наприкінці року Іван став першим у навчанні, отримав відзнаку за успіхи. „На екзамені... був і мій батько, Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду (книжку), то я почув, що він голосно заплакав”, — згадував пізніше Іван Якович.

Уже наступного року батька не стало, а ще через сім років померла і Франкова мама. На щастя, вітчим, людина добра і щира, допомагав Іванові здобути освіту. По закінченні школи Іван навчався в Дрогобицькій гімназії. Він був неймовірно працездатним хлопцем, багато читав, миттєво запам'ятовував усе прочитане й почуте. Твори на уроки літератури часто писав віршами, чим дивував учителів. Навіть устигав допомагати ще кільком однокласникам. У гімназії Франко вивчив п'ять мов. Українською, польською, німецькою писав вірші. З грецької та латинської ще в гімназії багато перекладав. Пізніше вивчив також старослов'янську, чеську, російську, ідиш, а ще — французьку, англійську, угорську, італійську мови.

Така працездатність залишилася в Івана Яковича на все життя. Він поспішав жити, боячись чогось не встигнути. За своє життя письменник написав понад п'ять тисяч художніх і наукових творів, служив громаді, переймався бідами людей.

Хоч Іван Якович Франко був високоосвіченою людиною, він називав себе „мужиком” і цим підкреслював, що є українцем і сином свого народу.

Іван Якович Франко написав близько 50 літературних казок. Він складав їх спочатку для своїх дітей — Андрія, Тараса, Петра та Анни. Згодом частина з цих творів увійшла до збірки казок „Коли ще звірі говорили”. Як ти здогадуєшся з назви, у них розповідається про тварин. Але, як казав сам Франко, казка „одною бровою підморгує на людей, немов дає їм знати: — Та чого ви, братчики, смієтеся? Адже се не про бідних баранів, вовків та ослів мова, а про вас самих з вашою глупотою, з вашим лінивством, з вашою захланністю, з усіма вашими звірячими примхами та забавами. Адже ж я навмисне даю їм ваші рухи, ваші думки, ваші слова, щоб ви якнайкраще зрозуміли — не їх, а себе самих!”

1. Опрацюй форзац на початку підручника та матеріали статті. Розкажи, коли і де народився Іван Якович Франко.

2. Який вплив на малого Івана справили його батьки?

3. Які успіхи в навчанні виявляв Франко-школяр? Наведи два-три приклади з його біографії.

4. Чому Іван Франко називав себе „мужиком”?

Які приклади з біографії письменника засвідчують, що він поспішав жити, боявся чогось не встигнути? .

6. Як називається збірка казок Івана Франка? Кого зображував автор в образах тварин?

ГОЛОВНІ ТА ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ТВОРІ. МОВА АВТОРА ТА МОВА ПЕРСОНАЖІВ

Головним персонажем у казці „Фарбований Лис” є Лис Микита. Головний персонаж — це дійова особа, про яку розповідається протягом усього твору і характер якої розкрито найповніше. З головним персонажем пов'язана більшість подій у художньому творі.

Другорядні персонажі — це дійові особи, які виконують у творі допоміжну роль і допомагають висвітлити характер головного персонажа. Другорядними персонажами в казці „Фарбований Лис” є собаки, Вовчик-братик, Ведмідь, Кабан, Олень тощо.

Мова ангора — це мова оповідача в художньому творі. Наприклад, казка „Фарбований Лис” починається словами оповідача: Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий прехитрий.

Мова персонажів — це мова дійових осіб твору. Вона передає їхні почуття, думки, допомагає зрозуміти характери.

1. Яких персонажів називають головними, а яких — другорядними?

2. Що таке мова автора і мова персонажів?

З назви твору здогадайся, зміст якої іншої казки нагадуватиме тобі „Фарбований Лис” Івана Франка. Відповідь прочитай за „Словничком-довідничком”.