Українська література 5 клас - Л.Т. Коваленко

МИКИТА КОЖУМ’ЯКА - ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878—1944) - ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ

Казка в чотирьох картинах

ДІЙОВІ ОСОБИ

Микита Кожум'яка. Гонець.

Батько (він же Старий Кожум 'яка, Дід). Воєводи.

Княгиня. Сини.

Князь. Парубок.

Джура. Дівчинка.

Князівна. Діти.

Дівчина. Юрба.

Посланець.

КАРТИНА ПЕРША

Палати Князя.

Дівчина.

Сумний наш Князь,

Сумний наш Князь,

Лягли йому на чоло хмари,

Неначе ждуть нас знов удари,

Неначе знов орда знялась...

Княгиня.

Ах, я так серцем не боліла,

Коли орда в степах кипіла

І він з мечем і на коні

Літав орлом між ворогами,

А кров червоними квітками

Цвіла на дикім бур'яні.

Тепер же я горю в огні,—

Невже віддати мушу

Змію Дочку мою, красу, надію,

Сама згубити її мушу...

Ах, краще б взяв мою він душу...

Дівчина.

Лишіть... Послухайте мене:

Ще, може, лихо і мине,

Ще, може, найдеться в державі

Юнак хоробрий, молодий,

Що й сам повернеться у славі

І вславить трон ваш золотий.

Хай Змій віки уже лютує,—

Всьому на світі край свій є...

Княгине! Серце моє чує,

Що Змія лицар той уб'є.

Княгиня.

Покинь свої химерні мрії

І в очі правді подивись:

Прийшла черга — і смерть надії,

І не змагайся і корись...

Оттак колись черга настане,

І згину я, і згинеш ти...

Дівчина.

Чому ж увесь народ не встане

Страшного ката розп'ясти?!

Хай має він залізні руки,

Хай має безліч він голів,

Нехай страшні народні муки,—

А ще страшніш народний гнів.

Княгиня.

Мовчи... бо стіни мають вуха...

І що, коли нас Змій підслухав,—

Удвох загинем в одну мить...

Дівчина.

Ах, в серці кров моя кипить!

Коли б Князівну врятувати,

Я б не боялась самострати...

Княгиня.

У тебе серце золоте...

Мовчи... Здається, хтось іде...

Дівчина, угледівши на порозі

Князя, виходить.

Князь.

Недобрі знов у тебе очі...

Чому?! від сліз... не спала ночі?

Тому моя й журба подвійна...

Княгиня.

Ні, князю мій! Ні, я спокійна.

Князь.

Спокійна... ти... а де ж вона?

Княгиня.

Сидить в задумі край вікна

І в простір дивиться кудись...

А очі слізьми налились...

Князь.

Невже країна вся байдужа?..

Невже у нас немає мужа

Палкого серцем, молодого,

Який би зваживсь на двобій,

Невже не знайдеться нікого

В державі нашій молодій?!

Входить Джура.

Князь.

Що сталось, Джуро? Чийсь гонець?

Джура.

Атож! Від Змія посланець.

Князь (до Княгині).

Іди собі в свої покої.

Княгиня.

Ах, не минути долі злої...

(Виходить).

Князь.

Хм! Посланець?!. Від Змія... Клич.

Джура.

Такий він чорний, як та ніч!..

Такий зубатий та окатий...

Князь.

Дарма... іди зови в палати.

Посланець (входить).

Наш пан, Великий Володар

Землі й самого пекла цар,

Прислав мене тобі сказати,

Що мусиш ти дочку віддати.

Лишає він тобі три дні...

Оце сказать звелів мені.

А що мені сказати пану,—

Кажи, бо так я не одстану.

Князь.

За три дні відповідь я дам...

Яку — твій Пан почує сам.

Посланець.

Гляди! накличеш ще біду...

Дивися сам... так я піду.

(Виходить).

Князь.

Щоб нарешті ката-гада

Наш позбавився народ,

Джуро! Скликать воєвод:

Нині ввечері нарада.

Джура.

Воєводи надворі

Ходять, радяться, міркують,

А у Змія на горі,

Кажуть, зранку бенкетують.

(Пішов).

Князь.

Відчуваючи зарані,

Що у їх бенкет останній!..

Княгиня (входить).

Що, пішов?

Князь.

Пішов, здається.

Княгиня.

Як у мене серце б'ється!

Що ж було тут, розкажи.

Князь.

Та нічого... Запиши.

Мусить бути те, що буде...

Княгиня.

Як горять у мене груди!..

Келих випитий до дна...

Вся отрута... ах! вона!

Князівна (входить).

Мамо, тату! Не журіться!..

Ви навколо подивіться:

Смерть збивається з життям,

Розцвіт тут, занепад там...

Хай я згину в пащі Змія,

Та в мені живе надія,

Що загине й він колись,

І потоки людських сліз

Згодом висохнуть росою...

Княгиня.

Доню, донечко, з тобою

Хтось навік розлучить нас...

Чи ж коли настане час,

Що тебе угледжу знову

І голівоньку шовкову

Знов до серця притулю,

Чи, напоєна журбою,

Тільки сльози розіллю,

Сиву голову схилю...

Князь.

Ні, до зброї, до двобою!

Зараз скличу воєвод,

І коли вони безсилі,

Схилять голови похилі,

Підніму я весь народ!

Або більше я не Князь.

Джуро! Слухати наказ:

Всі столи єдвабом вкрити,

Воєвод цю мить просити.

КАРТИНА ДРУГА

Велика світлиця в палатах

Князя.

За столами сидять воєводи.

Князь.

Воєводи, в горі, в тузі

Вас, мої і слуги, й друзі

Скликав я на раду днесь...

Я не сам, народ увесь

Просить вас пораду дати,

Як державу врятувати,

Як скрутити Змія злість,

Бо він всіх нас переїсть.

Ви згадайте, скільки кращих

Вояків пропало в пащі,

Скільки в розквіті дівчат

Йде щороку з наших хат.

За яку, скажіть, провину

Мусим ми платить данину?!

За що кров з нас смокче Змій?

Воєводи, на двобій!

Що черга дочці,— байдуже,

Хай моя Княгиня туже,

Все дарма... Але неволі

Мусим крикнути: „Доволі!”,

Досить вам зубів і лап!

Хто не бореться, той раб!

I Воєвода.

Мусим ми скоритись долі —

Вітром гнеться й дуб у полі.

II Воєвода.

Гнулись ми, та досить гнутись:

Час до вітру обернутись!..

III Воєвода.

Правда! Час підставить груди:

Хай що буде, те і буде!

Мусить статися двобій,

ІV Воєвода.

Хай загине лютий Змій!

V Воєвода.

Мусить край настати Змію!

Князь.

Бачу, слухаю, радію.

Але хто себе і зброю

Вкриє славою ясною?!

(Тиша).

II Воєвода.

Що ж замовкли, люди добрі?!

Є ж у нас борці хоробрі!

Їхні руки з криці куті...

І, як звірі, в гніві люті.

І Воєвода.

їхні руки, кажеш, з криці!..

Чув вже я... лиши дурниці,

Досить тих борців хвалити...

Краще — де вони — вкажи ти,

Їх, на жаль, у нас немає...

Джура (входить).

Дід там... справу пильну має,

Хоче Князю щось сказати.

Князь.

Що ж, гаразд! Зови в палати.

Вибачайте, воєводи,

Що нараду перервав.

Ill Воєвода.

„В лихоліття всі до згоди”,—

Колись батько мій казав,

Хай земля йому — пером!

Д і д (входить).

Б'ю я Князеві чолом,

Б'ю чолом і воєводам.

Чув я, Князю мій, що ти

Перестав спокійно спати,

Що до тебе йдуть свати,

Щоб дочку твою узяти.

І Воєвода.

Тут не місце жартувати!

Дід.

Я, панове, не жартую,

Не для жартів я прийшов:

Я до Князя в серці чую

І пошану, і любов.

Воєводи! Не годиться,

Щоб віддав дочку наш

Князь...

Треба з лютим

Змієм биться,

Щоб не жер він більше нас.

Князю! Треба вбити гада! Князь.

Ось про це і йде нарада...

Але б хто на бій пішов?!

Дід.

Змія б син мій поборов. Князь.

Що ж, він дужий?

Дід.

Та не знаю,

А подужав би, гадаю,

Всі сини мої, панове,

Молоді, міцні, здорові,

А найменший — щось страшне!

Вже з трьох літ боров мене!..

Раз колись коня мій син

Перекинув через тин...

А сердитий!., тільки слово —

І скипів, і вже готово!

Що підвернеться під руку,—

Все потрощить, як макуху!

Скажеш: „Сину, час вставати” —

І тікай, тікай із хати,

Бо, що трапиться на очі,

Те тобі й на спину скоче!

Сміх і сльози... Чулий, добрий,

І розумний, і хоробрий,

І всіх любить нас, либонь,

А зачепиш — як огонь!

Князю! В мене є надія,

Що подужає він Змія.

Князь.

Ах, коли б він гада вбив,

Я б тебе озолотив!

Незабаром замість хати

Мав би ти, старий, палати,

Мав би коней і волів —

Все, що тільки б захотів...

Дід.

Не прошу нічого в тебе,

Та мені його й не треба;

Я хотів лише тобі

Помогти в тяжкій журбі...

Князь.

Ох, старий, тяжка година.

Що ж... поклич до мене сина.

Дід.

Щоб пішов він?! Та нізащо:

Не послухає, ледащо.

Він не встане і з стільця.

Князь.

Що ж — послати посланця?! Дід.

Де там? Знаю я синів:

Шли дванадцять посланців,

Шли найкращих, молодих,—

Не послухає — старих!

Як не вийде знов нічого,

Шли малих дітей до його.

Наймиліш йому дитина!..

Отакого маю сина!

Князь.

Все зроблю, сивенький мій,

Тільки б завтра був двобій!

Я на все, старий, готовий!

Прощавай, іди здоровий.

І Воєвода.

Цей уб'є напевно гада!..

Князь.

Що ж... Скінчилася нарада...

Дуже ви допомогли...

Але є ще в нас орли,

Та не тут, не в цій палаті,

А в мужицькій простій хаті!

Князь встає і виходить.

Разом з ним встають і воєводи з ніяково похиленими головами.

Ілюстрація Георгія Акулова

ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ

1. Зміст якої народної казки нагадує тобі драматичний твір -„Микита Кожум'яка”?

2. Про яку подію в житті країни ти дізнаєшся на початку твору?

3. Як до вимоги Змія забрати Князівну ставляться Князь, Княгиня, Князівна і Дівчина в першій картині твору? Чи схожі їхні погляди? Підтвердь відповідь рядками з твору.

4. Князь перед зібранням воєвод вигукує:

Ні, до зброї, до двобою!...

Підніму я весь народ!

Чи вперше доводиться Князеві проявляти свою хоробрість? Прочитай підтвердження відповіді у творі.

5. Який інтерес — особистий чи громадський — спонукає Князя боротися проти Змія?

6. Чи допомогли воєводи Князеві порадою, як звільнити країну від Змія? Які думки висловлювали воєводи? Підтвердь відповідь уривками з твору.

7. Князь каже воєводам після зібрання:

Але є ще в нас орли,

Та не тут, не в цій палаті,

А в мужицькій простій хаті!

Кого Князь називає орлами?

8. Що з розповіді Діда ти дізнаєшся про зовнішність і риси характеру

Микити Кожум'яки? Прочитай підтвердження своїх слів у творі.

9. Які казкові магічні цифри вжито в цій частині твору? Наведи приклади.

10. Поясни, чому драматичний твір починається з переліку дійових осіб. Чи обов'язкова ця частина в драматичному творі? Яка її роль у творі?

11. У тексті деякі речення виділено іншим шрифтом, наприклад: Велика

світлиця в палатах Князя. За столами сидять воєводи. Чому автор пише їх іншим шрифтом?

12. Наведи по два—три приклади реплік і ремарок у прочитаній частині твору.

13. Як,на твою думку, розгортатимуться події у творі далі? Перевір свої здогадки, прочитавши продовження драматичної казки.


ЗБАГАЧУЙ СВОЄ МОВЛЕННЯ

На початку твору ти читаєш:

Сумний наш Князь,

Лягли йому на чоло хмари...

Чоло — лоб.

Вираз лягли хмари на чоло означає засмутитися, а стала сполука слів бити чолом має значення вітати когось, висловлюючи пошану або просити когось щось виконати. Уведи ці вирази в речення.

2. Яке значення слова палкий у наступних реченнях?

Невже у нас немає мужа

Палкого серцем, молодого... (Олександр Олесь).

У гаю далекім, в гущавині пишній,

Квіти гранати палкі розцвітають (Леся Українка).

День був палкий, гарячий (Панас Мирний).

3. Про Посланця від Змія у творі сказано: Такий він чорний, як та ніч!.. Прочитай, які лексичні значення має слово чорний:

• колір сажі, вугілля;

• який передвіщає горе, страждання;

• важка робота, часто пов'язана з брудом.

Яке із цих значень має слово чорний у тексті? Свою відповідь обґрунтуй.

4. У творі читаємо:

Дід там... справу пильну має,

Хоче Князю щось сказати.

Яке значення в реченні має виділене слово? Добери до нього синоніми і перевір свою відповідь за Словничком синонімів.

БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА

Орда — сукупність озброєних загонів, військових підрозділів.

Воєвода — воєначальник, голова військового загону.

Єдваб — старовинна коштовна шовкова тканина.

Днесь — тут: вдень, сьогодні.

Макуха — залишки з насіння олійних рослин після вичавлення олії.

КАРТИНА ТРЕТЯ

Подвір'я Кожум'яки.

Сини при роботі.

I Син (співає).

На горі мак цвіте,

А волошка вжиті.

Любить дівчину юнак

Над усе на світі.

Одружився б з нею він,

Взяв її додому,

Та далеко до зорі

Місяцю ясному.

II С и н.

Гарна пісня, що й казати...

І чому на світі так:

Любить дівчину юнак,

Та не може її взяти.

III Син.

Вибирати треба рівну,

Незважаючи на смак...

Ось Микита наш, дивак,

Покохав собі Князівну.

IV С и н.

Тихше: може він почути,

І тоді нещастю бути.

Вхопить шкуру та як трісне,

Дух твій вийде, ані писне!

III Син.

Коли шкурою вже лясне,—

На добраніч, сонце красне!

IV С и н.

А ви чули чутку дивну,

Кажуть люди, що Князівну

Завтра Змію віддають,—

V палатах сльози ллють!..

II С и н.

Що робить? Прийшла черга

Невблаганна, грізна, люта...

Ех, коли б оця рука

Та була з заліза кута!

IV С и н.

Таку руку має він,

Наш найменший брат, Микита.

Не з заліза — з криці лита!

Переміг би він один...

І Брат.

Гей, Микито, чуєш ти,

Що Тарас про тебе каже?!

Коли б ти схотів піти...

Переможеш, Змій поляже.

Зважся, з силою зберись

І — на гада!

Микита.

Одчепись...

Батько (входить).

Гарно, сину, дуги гнеш...

Це сьогодні уже п'яту?!

(До другого).

I ти добре шкури мнеш...

Що ж?! Нову збудуєм хату,

Купим пару ще волів

Та новий поставим хлів.

А Микита?! Цей відразу

По дванадцять шкур бере...

II С и н.

З його сила так і пре:

Він поміг уже й Тарасу...

IV С и н.

Ех, цю б силу та на Змія!

Та чомусь плоха надія...

Входять дванадцять парубків.

Один із них (до Старого Кожум'яки).

Князь великий нас послав

І чолом звелів нам бити

До твого синка Микити,

Щоб він відповідь нам дав.

Князь довідавсь, що твій син

Неймовірну силу має,

Що в державі він один

Ката-Змія подолає.

(До Микити).

Отже, Князь хотів би знати,

Чи ти підеш на двобій,

Бо Князівну нашу взяти

Післязавтра хоче Змій.

Що звелиш сказати Князю?!

Не вагайсь, кажи відразу:

Будеш ти з тим гадом биться?..

Що ж мовчиш ти?..

Микита (рве дванадцять шкур).

Одчепіться!..

Геть! Не маю я охоти

Розмовлять під час роботи.

Старий Кожум'яка (до парубків).

Кепсько... ви мовчіть тепер...

Тихо йдіть собі додому,

Бо не спустить він нікому!

Бач, дванадцять шкур роздер.

Парубки з похиленими головами пішли.

Батько.

Сину, сину! Що ж це буде?!

Це ж були від Князя люди...

Негаразд, мій любий сину...

М и кита.

Слово ще — й робити кину.

Входять дванадцять дідів.

Один із них.

Князь послав нас до Микити

І звелів чолом нам бити!

(Вклоняються).

Довго Князь марнів від суму,

Все мовчав і думав думу,

І надумавсь він повстати

Проти Змія, проти ката,

І почав він добиватись —

Хто б міг з гадом потягатись.

І повірите, півсвіту

Показало на Микиту.

Кажуть: другого немає,

Він і біса подолає.

Згляньсь на Князя, край спаси...

Яку ж відповідь даси?!

Микита.

Ходять, лазять, заважають,

Від роботи одривають,

Хоч покинь та з двору йди...

Батько (пошепки до дідів).

Йдіть... бо близько до біди!

Микита.

Знов набилось повний двір...

Через вас дванадцять шкір

Вже подер... хіба не шкода?!

Батько.

Йдіть, бо станеться пригода.

Діди пішли.

Батько.

Що це, сину?! Глум, пиха?

Микита.

Не доводьте до гріха!

Батько.

Я мовчу... не хочеш битись,—

Будем Змієві коритись.

І Син.

Бачать: робить,— почекайте,

Не схотіли, ну, так майте.

Входять дванадцять дітей.

Дівчинка.

Нас прислали до Микити...

Ми прийшли його просити,

Де ж він?! Той, що дуги гне...

Батько.

Ось він, діти, шкури мне...

Дівчинка.

Князь, Княгиня і Князівна

Низько б'ють тобі чолом.

Налети орлом на Змія,

Вбий його своїм крилом.

Коли кращу від Князівни

Найдеш квітку навесні

І коли темніше неба

Її віченьки ясні,

Коли є коралі в морі

Червоніші уст її,

І коли від неї краще

Заспівають солов'ї,—

То не йди... Вона й не хоче.

Коли ж чуєш правду ти,

На двобій ти з лютим Змієм

Мусиш, лицарю, піти.

Все ти матимеш, що схочеш,

Зробить Князь для тебе все,

А вона тобі в дарунок

Власне серце принесе...

Микита.

Скарбів, діти, я не хочу...

Що б робив я з скарбом тим?!

Недосяжна зірка в небі,

Хоч і сяє вона всім.

Йдіть скажіть ясному Князю,

Що іду я на двобій,

Що поміряюсь я з гадом,

Хоч і дужий, кажуть, Змій.

Йдіть скажіть, що за хвилину

Я у Князя на дворі

Хочу спробувати силу,

А уранці — на горі.

Дівчинка.

Низько б'єм чолом Микиті...

Ще не вмерла правда в світі,

Вогник віри не погас...

Гонець (вбігає).

Люди добрі! Лихо в нас!

Прилетів на крилах гад!

І Князівну вкрав з палат!..

Всі наче закам'яніли.

КАРТИНА ЧЕТВЕРТА

Майдан за містом. Вдалині, на горі, химерний замок Змія з різнокольоровими, освітленими огнями вікнами. Ліворуч попід горою частина міста. Ледве починає розвиднятись. Юрба, яка щохвилини збільшується.

І Голос.

Ось тут, ось тут ставай:

Все видко звідси буде,

А ти не заступай:

Хай дивляться і люди.

II Голос.

Народу звідусіль

Іде сюди без ліку,

Ідуть із міст і сіл

Дивитись на потіху.

III Голос.

Хотілося б піти

До замку, аж на гору...

IV Голос.

І смерть собі знайти,

Але вже певну й скору.

V Голос.

Та там тебе чорти

Умить на вила схоплять,

Розірвуть, як хорти,

Або в смолі утоплять.

IV Голос.

А скільки їх прийшло

До Князя у палати!..

I Князю довелось

Дочку свою віддати.

IІІ Голос.

Коли'б це вдень було,

Ми б шлях їм показали,

А то вночі прийшли,

Коли всі міцно спали.

II Голос.

Та де там! Серед дня

На крилах Змій прилинув,

Князівну ухопив

І наче в прірву згинув.

I Дівчина.

Сьогодні Князь ішов,

Мовчав, сховавши муку,

Княгиня ж — як та ніч...

Її вели під руку.

II Дівчина.

Я бачила в дворі

Микиту Кожум'яку:

Сміється, крутить вус,—

Ні крихти переляку!

III Дівчина.

Залізну булаву

Всю ніч йому кували,

Нещасні ковалі

І стілечки не спали.

І Голос.

Здається, ось ідуть

Княгиня з Князем поруч...

Микита шапку зняв,

Пішов собі праворуч.

І Дівчина.

В палаці! До замку йде!

Ой лишенько, ой горе!

Та що ж це буде з ним?!

Та він же не поборе?!

Парубок (з дерева).

Погляньте: став, як дуб,

І стукає в ворота...

Змій виглянув з вікна

І сиплеть іскри з рота!!!

Голос.

Князь! Князь!

Шапки з голів...

Дорогу! Розступіться!

Ще голос.

Княгиня також з ним

Іде на бій дивиться.

Князь.

Добридень вам усім!

Усіх тут вас вітаю...

В страшний, тривожний час

Я шапку вам скидаю.

Дід.

Б'ємо тобі чолом,

Б'ємо й твоїй Княгині!

Минало тебе зло,

Мине тебе і нині,

Я Змія знав здавен

І силу його знаю:

Микиту щоб побив,—

Я, Князю, не гадаю.

Хіба що Змій огнем

Микиті спалить очі,

Та хлопець він верткий

І набік в час відскоче.

Князь з Княгинею пішли наперед.

Парубок (з дерева).

Ой, гляньте, гляньте: Змій!

I Дівчина.

Ой лишенько, дивіться!

II Дівчина.

Який страшний та злий!

I в сні таким не сниться.

Голос.

Микита одступив...

II Дівчина.

Невже це з переляку?

III Голос.

Микита не здригне:

Я знаю Кожум'яку.

V Голос.

Посипав іскри Змій.

Горять, вгорі літають,

Мов снігом золотим

Вітри у полі грають.

VI Голос.

Схопились... ай, ай, ай!

Одскочили і стали...

Стоять і ждуть...

VII Голос.

Ну що ж?

Хоч боки розім'яли!! Голос.

Дивіться! Буде щось:

Микита наступає,

Тримає булаву,

Змій лапи потирає.

(Гук від удару).

Ага! Ото дістав

Дісталось і Микиті!

Дід.

Це, мабуть, перший бій

Такий на цілім світі.

Ще хтось.

Ай, як розгнівавсь Змій!

Пустив, дивіться, пару,

Мов курява знялась.

О! знову кинув жару!

Ілюстрація Петра Андрусіва

Чути гупання булави.

Парубок (з дерева).

Не видко ані-ні! Вся площа,

димом вкрита... (Пауза).

Дивіться: Змій упав,

Спіткнувся і Микита.

Голос.

Схопились знов!

Ай-ай!

(Чути: бух, бух, бух).

Ну, тут вже буде край!

Ще хтось.

Погляньте: Змій зваливсь!

Це, мабуть, добре вшкварив!

Микита Змія взяв,

Ще раз об землю вдарив.

Гупання.

Люди весь час ворушаться, деякі пробують злізти на дерева, матері піднімають вгору дітей.

Парубок (з дерева).

Як мертвий, Змій лежить...

Лежить і не здригнеться...

Микита в боки взявсь,

Стоїть собі й сміється.

Крики.

Слава, слава, слава,

Слава, слава Микиті!

— Хай живе Князь!

— Хай живе Микита!

— Слава, слава, слава!

Голос.

Микита вже з палацу йде

І на руках виносить...

Крики.

—Князівну, Князівну!

— Князівну несе!

— Хай живе Князь...

— Хай живе Княгиня!

— Хай живуть Микита і Князівна!

— Слава, слава!

Крики дужчають, ростуть, зливаються. Микита спускається з гори з Князівною на руках. Займаються палати Змія. Народ рвонувсь назустріч.

Завіса

ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ

1. Яку цікаву деталь про Микиту Кожум'яку ти дізнався/дізналася з розмови його братів?

2. Який інтерес — особистий чи громадський — змусив Микиту воювати зі Змієм? Прочитай підтвердження своїх думок у тексті.

3. Як поводився Микита з посланцями від Князя? Про що свідчить така його поведінка?

4. Який найнапруженіший епізод у казці? Перекажи його близько до тексту.

5. Чому автор не показує читачеві бій Микити Кожум'яки зі Змієм?

6. Чи може в реальному житті людина мати таку силу, як Микита Кожум'яка? Чому автор наділяє свого героя надзвичайною силою?

Ілюстрація Петра Андрусіва

У літературному творі певні якості героїв можуть бути зображені перебільшено. Такий художній засіб називають гіперболою. Гіпербола — це художнє перебільшення.

7. Назви п'ять прикметників, які відображаюуть риси характеру Микити Кожум'яки.

8. Які важливі питання порушує Олександр Олесь у творі?

9. Що прославляє, а що засуджує автор у творі?

10. Доведи, що твір Олександра Олеся „Микита Кожум'яка” сучасний і нині.

ЗБАГАЧУЙ СВОЄ МОВЛЕННЯ

У казці читаємо:

Погляньте: Змій зваливсь!

Це, мабуть, добре вшкварив!

Яке з наведених нижче лексичних значень має виділене в реченні слово?

• Енергійно, завзято виконати що-небудь: заспівати, затанцювати.

• Несподівано настати, розпочатися (про мороз, холод, спеку, дощ).

• Сильно вдарити.

Добери до слова вшкварити синоніми. Відповідь перевір за Словничком синонімів. Зверни увагу, що слово вшкварити та його синоніми вживають переважно в розмовному мовленні.

БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА

Криця — дуже міцна сталь.

Потіха — розвага.

Корал — морська тварина, яку використовують для прикрас.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Склади план драматичного твору „Микита Кожум'яка”.

2. За планом перекажи зміст твору спочатку стисло, а потім докладно.

ТИ — ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ

1. Уяви, що ти працюєш у театрі режисером. Добери акторів для постановки казки Олександра Олеся. Підготуй з однокласниками виставу за прочитаним твором. Якщо в класі підготує виставу кілька груп, позмагайтеся, хто яскравіше зіграє.

2. Проведіть у класі обговорення інсценізації. Визначте, якими способами глядачі в залі виявляють своє ставлення до переглянутої вистави.

ПЕРЕВІР ЧИ СТАРАННО ТИ НАВЧАЄШСЯ

І. Дай усну відповідь на запитання

1. Який твір називають літописом?

2. Поясни походження назви літопис.

3. Навіщо писали літописи?

4. Як називається найдавніший літопис нашого народу?

5. Хто такий Нестор Літописець?

6. Чому літописи є історичними та літературними пам'ятками нашого народу?

7. Які літописні оповідання ти знаєш?

8. У якій легенді розповідається про виникнення міста Києва?

9. Про яких давньоруських князів ти читав/читала в літописі?

10. Які риси характеру князів прославляли літописи?

11. Про якого давньоруського князя розповідається в літописі „Повість временних літ” та у творі Олександра Олеся „Княжа Україна”?

12. Коли відбувалися події в драматичному творі „Микита Кожум'яка”?

13. Кого автор прославляє в цьому творі?

14. Якими рисами характеру наділений Микита Кожум'яка?

15. Яка головна думка драматичного твору „Микита Кожум'яка”?

II. Вибери одну відповідь

1. Про давньоруських князів Святослава, Володимира, Ярослава Мудрого розповідається у творі

а) „Про правду і кривду”

б) „Повість временних літ”

в) „Микита Кожум'яка”

г) „Білгородський кисіль”

2. Казав „Іду на ви” перед боєм давньоруський князь

а)Володимир

б) Ярослав

в) Святослав

г) Ігор

3. Вибрав християнську віру для свого народу давньоруський князь

а) Олег

б) Володимир

в) Ярослав

г) Святослав

4. Похвалу книгам висловлено в літописному оповіданні

а) „Три брати — Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь”

б) „Святослав укладає мир з греками і повертається до Києва”

в) „Розгром Ярославом печенігів”

г) „Початок великого будівництва в Києві”

5. Про Київську Русь та її князів розповідає у своєму творі „Княжа Україна”

а) Іван Франко

б) Галина Малик

в) Василь Симоненко

г) Олександр Олесь

6. Силу народу в боротьбі з ворогом прославляє твір

а) „Ох”

б) „Микита Кожум'яка”

в) „Прийом у запорожців”

г) „Про правду і кривду”

III. Продовж речення

1. Літопис відрізняється від легенди тим, що ....

2. За легендою, місто Київ заснували ....

3. Море сліз, ми не бачилися вже сто років — у цих прикладах використано художній засіб....

4. Про минуле нашого народу, давньоруських князів Олександр Олесь написав поетичну книгу ....

5. Драматичним називається твір, який ....