Українська література — шкільні твори - 2022

Символізм і символи в романі І. Багряного «Тигролови»

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

У 1944 році, перебуваючи в Західній Україні, Іван Багряний пише й видає свій перший великий пригодницький роман «Звіролови» (у 1946 році роман був перевиданий під назвою «Тигролови»). Цей твір він написав усього за чотирнадцять днів.

В основу роману «Тигролови» письменник поклав пережиті ним самим пригоди під час перебування на засланні на Далекому Сході. Там він познайомився із життям переселенців з України, які не забули рідну мову, культуру, звичаї й вірування; пізнав суворі закони тайги, пережив смертельну небезпеку. Прототипом головного героя був сам автор, а тому роман написано одним подихом. Багряний згадував: «Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником… Я не просто писав, я — жив і упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів».

«Тигролови» — це пригодницький роман. Загалом в українській літературі цей жанр майже не розвивався, отже, Багряний був новатором у цьому жанрі, проте на розвиток пригодницької української літератури це не вплинуло, адже довгі десятиліття роман був у Радянському Союзі заборонений, як було заборонене й ім’я І. Багряного.

Починається роман «Тигролови» зображенням схожого на величезного дракона потяга-експреса, який через усю величезну країну несе у своєму череві у концтабори Далекого Сходу в’язнів, ворогів тоталітарної системи. «Шістдесят коробок вагонів — шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогнеока голова — велетенський двоокий циклоп — надпотужний паротяг «Й. С.» (Йосип Сталін). Ззаду — такий само надпотужний паротяг «Ф. Д.» (Фелікс Дзержинський). На тендері прожектор — довгий вогненний хвіст. Біля кожного вагона — щетина багнетів. Наїжився ними дракон, мов їжак… Ні, мов дракон! І гнався зі скреготом». Шістдесят суглобів дракона — то шістдесят домовин, і в кожній сотні людей — виснажених, голодних, замордованих довгою дорогою й постійними перевірками. Та чи знайдеться хоч один сміливець, який на повному ходу поїзда зможе втекти із вагона? На одній із зупинок виявилося, що знайшовся. Це був Григорій Многогрішний, арештант, вина якого була повністю доведена: він, гетьманський нащадок, любив Україну і свій народ.

Стрімкий потяг-експрес, який мчить на Далекий Схід, має своє символічне значення. По-перше, він символізує владу, що, мов дракон, пожирає людей, а по-друге, є образом життя українців у XX столітті, які, безправні й упосліджені, як ті в’язні у вагоні, терзаються роздумами про те, за що їх покарано. Григорій Многогрішний тікає з поїзда, як із жорстокої реальності, потрапляє в Зелений Клин — острівець справжнього життя, у казку-мрію. Тут живуть українці, які створили особливий український світ, наповнений гармонією, добром, духовністю, потягом до краси, освячений неписаними законами взаємодопомоги. Родина Сірків, яка врятувала й прийняла Многогрішного як свого сина, зберегла і в побуті, і в ставленні до людей традиції українського народу: гостинність і доброзичливість. Коли Григорій опритомнів, його вразив інтер’єр хати, що був такий самий, як і в його рідному домі: «у кутку рясніли образи, королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем». Ці всі деталі також мають свій символічний зміст: не може зачерствіти душа людини, яка береже батьківські заповіти.

Сувора мати-природа Уссурійського краю не жаліє слабких, але готова прийняти й обігріти людей працьовитих, сміливих, витривалих. В описах світу тайги виявляється талант Багряного-живописця. Він знаходить для цього яскраві барви, робить замальовки укрупненими мазками. Саме на тлі природи розцвітає кохання Григорія Многогрішного й Наталки Сірківни, образ якої Багряний виписав з особливою любов’ю. Цей образ уособлює всі найкращі риси української дівчини: красу, ніжність, ліричність, жіночність, що дивно поєднуються з вірністю, гідністю, рішучістю й сміливістю. Вона виросла в тайзі, серед мужніх людей. Батько й брати займаються суто чоловічою справою: вони полюють на тигрів. Символічним у творі є те, що Сірки не вбивають, а ловлять цих сильних і грізних звірів, бо цінують життя кожної істоти.

В образах тигроловів багато символічного, але ще більше його в образі Григорія Многогрішного. Він правнук гетьмана, народився й виріс у Трипіллі, найдавнішому поселенні; марить спогадами про Холодний Яр; за професією він інженер-авіатор, тобто «крилата» людина; а ще він вразливий до чужого горя. Та найголовніша риса Многогрішного — це потяг до волі, уміння за найстрашніших обставин зберегти в собі людину, яка здатна перемогти зло. Цей герой став символом любові до України й нескореності людського духу.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.