Українська література - шкільні твори - 2021

Гуманістичні засади творчого жипя Бориса Грінченка

Всі публікації щодо:
Грінченко Борис

I. Моральні засади Бориса Грінченка впродовж усього життя.

II. Борис Грінченко — педагог. (Не закінчивши навіть середньої школи, письменник глибоко поринув у самоосвіту, що дало змогу йому скласти екстерном екзамен на звання народного вчителя. З цього часу вчителював на Харківщині та на Сумщині, шість років відпрацював у приватній школі Христини Ал- чевської. Мав прогресивні погляди на педагогіку, які викладав у своїх працях, писав підручники, намагався розвивати національну школу, розширювати програму. Праця з дітьми допомогла Грінченку досконально вивчити їхню психологію, тому він так глибоко подає її у своїх творах. Грінченко також наполягав на навчанні рідною мовою, і з цим його твердженням згодні провідні педагоги.)

III. Характеристика поетичного доробку Бориса Грінченка. (Поезії, що склали шість книжок, загалом традиційні. Це переважно громадська лірика, народницька за своїм політичним спрямуванням. Вірші серйозні, меланхолійні, іноді дидактичні, позбавлені гумористичних ноток, свідчать про твердо й обдумано обраний шлях. У багатьох творах наявна суперечність між вільним поетичним творчим пошуком та громадською позицією, яка тягне поета вниз, до людей та їхніх проблем. Водночас Грінченко писав і більш особисті вірші — до коханої дружини і до друзів.)

IV. Ліро-епічна творчість Бориса Грінченка.

1. Грінченко - байкар.

2. Патріотичний романтизм балад. (Деякий час Борис Грінченко присвятив мистецтву складання балад. При цьому сюжети брав найрізноманітніші — від власних роздумів про героїчну історію українського народу («Смерть отаманова») до міфології та зарубіжної літератури й фольклору. Ці балади та легенди призначені як для освічених читачів, так і для простолюду. Сам Грінченко прагнув до виховання народу на загальнолюдських цінностях, на прикладах мужності та сили духу, а також до виховання в простих людей естетичного чуття.)

V. Соціальна правда в прозі Грінченка. (Повісті та оповідання Бориса Грінченка мають глибоке психологічне звучання, але психологія героїв зазвичай подається у зв’язку з їхньою соціальною діяльністю, їхніми переконаннями. Має місце й такий аспект, як психологія суспільних станів. Письменник показує всі тонкощі стосунків селянства та інтелігенції, бідноти, середняків та багатіїв; дуже цікавить його тема злочинів, на які селян штовхають бідність, неосвіченість. Часто протиставляються місто й село як носії абсолютно різної культури, до того ж ні те, ні інше не ідеалізується. У найтемніших, найжорстокіших моментах своїх творів Грінченко ніби закликає читачів бути людяними, толерантними, не заздрити та не жадати чужого, а боротись із суспільним злом чесними способами).

VI. Оповідання для дітей і про дітей. (В оповіданні «Каторжна» Грінченко показує трагедію бідної, незахищеної, самотньої людини. Дівчина Докія змалку не знала любові та ласки ні від кого, окрім матері. Її дитинство було зруйноване постійними кпинами, побоями як удома, так і на вулиці, бо сусідні діти не хотіли прийняти до свого кола цю маленьку вигнанісу. Але жорстокість світу не здатна побороти світлу душу дівчини. Дивовижно, але навіть у найскрутніші часи від повного духовного занепаду її рятує саме любов — любов до матері, до калини, до хлопця, до маленької дитини.)



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.